Постанова
Іменем України
13 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 363/3899/18
провадження № 61-12978св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
третя особа - Збаразька міська рада Тернопільської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвоката Вароди Павла Борисовича на рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 27 березня 2019 року у складі судді Левків А. І. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 05 червня 2019 року у складі колегії суддів: Ткач О. І., Бершадської Г. В., Ходоровського М. В.,
у справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - Збаразька міська рада Тернопільської області, про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із вищевказаним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку по АДРЕСА_1, а ОСОБА_2 - житлового будинку АДРЕСА_2 за вказаною адресою.
Відповідачі є співвласниками по 1/2 частині кожний АДРЕСА_3 за цією ж адресою та співвласниками земельної ділянки за вищевказаною адресою.
Звертаючись до суду з цим позовом ОСОБА_2 зазначила про те, що рішенням Збаразької міської ради від 22 жовтня 2014 року № 866 їй надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі для передачі її у власність загальною площею 0,125 по АДРЕСА_2, в тому числі: 0,10 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд із земель житлової і громадської забудови та 0,025 га для ведення особистого селянського господарства.
У подальшому їй Збаразьким районним виробничим відділом Тернопільської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, яку вона 25 липня 2017 року подала до Державного кадастрового реєстратора відділу у Збаразькому районі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області. Проте їй було відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру через невідповідність електронного документа вимогам, а саме: перетин ділянки з ділянкою 6122410100:02:004:0074 - площа співпадає на 0,6714 %.
Враховуючи те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 не погоджуються на приведення у відповідність правовстановлюючого документа на землю, просила відновити її права на приватизацію землі, шляхом скасування державного акту, який видано на ім`я ОСОБА_4 та попередньої власниці спірної земельної ділянки ОСОБА_6 .
Порушення своїх прав ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що придбавши у серпні 2007 року житловий будинок АДРЕСА_1 Збаража вона позбавлена заїзду до будинку, що порушує її права як власника, оскільки земельна ділянка, на яку відповідачам видано Державний акт охоплює заїзд до належного їй будинку, який існував станом на 1999 рік.
Враховуючи викладене, позивачі просили визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована по АДРЕСА_3, серії ЯД № 1955693, виданий Збаразькою міською радою 01 березня 2007 року на ОСОБА_4 та ОСОБА_6, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010764800663, кадастровий номер 6122410100:02:004:0074.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Збаразького районного суду Тернопільської області від 27 березня 2019 року в задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення місцевого суду мотивовано тим, що позовні вимоги ОСОБА_2 із заявлених підстав задоволенню не підлягають, оскільки оспорюваний державний акт є першочерговим і позивачем не доведено належними доказами, що саме земельна ділянка відповідачів накладається на її земельну ділянку, не зазначено чому вона не може привести свою земельну ділянку у відповідність із наявними межами. Позивачем також не доведено, що спірна земельна ділянка відповідачів була протиправно збільшена у розмірах внаслідок чого ділянки накладаються, чи була отримана з порушенням чинного законодавства.
Позивачем ОСОБА_1 не доведено належними доказами, що до її будинковолодіння по АДРЕСА_2 наявний проїзд лише через земельну ділянку відповідачів, не було представлено генплану її земельної ділянки, технічної документації, що унеможливлює встановити відсутністю іншого заїзду, а суд сам не вправі витребовувати докази. Питання про встановлення земельного сервітуту позивач ОСОБА_1 не заявляла.
Захищаючи права позивачів, суд не вправі порушувати права відповідачів у справі, які є співвласниками земельної ділянки по АДРЕСА_3, набутої ними на законних підставах та як первинно зареєстрованих власників.
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 05 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 27 березня 2019 року залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2019 року представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвокат Варода П. Б. подав касаційну скаргу на рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 27 березня 2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 05 червня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що у матеріалах справи уже наявний генеральний план забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1, на якій знаходиться належний на праві власності позивачу ОСОБА_1 житловий будинок, оскільки він був долучений позивачами повторно до апеляційної скарги, проте ні суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції не надали йому жодної оцінки, апеляційний суд відмовив у його приєднанні до матеріалів справи. Наявне у відповідачів право власності на земельну ділянку на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку істотно порушує право власності ОСОБА_1 на володіння та користування належним їй житловим будинком. Генеральний план щодо земельної ділянки АДРЕСА_2 був долучений до матеріалів справи та досліджувався судом 06 березня 2019 року, проте з невідомих причин відсутній у матеріалах справи.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У серпні 2019 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подали відзиви на касаційну скаргу, в яких просили її відхилити, посилаючись на те, що рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з додержанням вимог матеріального та процесуального права, а заявлені позовні вимоги не підтверджені належними доказами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Сторони у справі є суміжними землекористувачами.
Позивачка ОСОБА_2 є власником домоволодіння по АДРЕСА_2, яке успадкувала після смерті батька ОСОБА_7, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, яке видано Збаразькою державною нотаріальною конторою 26 жовтня 1999 року за реєстром № 966.
Позивач ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_2 та власником житлового будинку з надвірною будівлею АДРЕСА_1, згідно з договором купівлі-продажу від 10 серпня 2007 року, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 15761970 та свідоцтвом про шлюб.
ОСОБА_1 не проживає у житловому будинку АДРЕСА_1 у зв`язку з відсутністю комунікацій, що не заперечувалося сторонами.
Попередній власник домоволодіння АДРЕСА_1 до 2007 року користувався заїздом до будинку із АДРЕСА_7, яка є паралельною АДРЕСА_3, і на якій знаходиться інше належне йому домоволодіння.
Попередніх власників влаштовувала відсутність заїзду з АДРЕСА_3 і вони погодили приватизацію земельної ділянки № НОМЕР_1 мешканцям квартир будинку.
ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_4, а ОСОБА_3 - квартири АДРЕСА_5 та співласниками по 1/2 частині земельної ділянки розміром 0,10 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських споруд, про що свідчить Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 195693.
Державний акт на право власності на земельну ділянку розміром 0,10 га по АДРЕСА_3 серії ЯД № 195693 видано 01 березня 2007 року на підставі рішення Збаразької міської ради від 29 грудня 2003 року № 475 та зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування за № 010764800663.
Державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку з присвоєнням кадастрового номера № 6122410100020040074 проведено 07 червня 2016 року відділом Держгеокадастру у Збаразькому районі Тернопільської області відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21 лютого 2012 року.
Рішенням Збаразької міської ради від 22 жовтня 2014 року № 866 ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі для передачі її у власність загальною площею 0,125 га по АДРЕСА_2 0,10 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд із земель житлової і громадської забудови та 0,025 га для ведення особистого селянського господарства, які знаходяться в межах населеного пункту.
Актом узгодження меж будинковолодінь АДРЕСА_6 від 27 листопада 2012 року встановлено, що межа між вищевказаними будинками не порушена. Межа проходить від будинку на віддалі 0,17 м.
Рішенням виконкому Збаразької міської ради від 25 грудня 2012 року № 305 затверджено вищевказаний акт.
Рішенням державного кадастрового реєстратора від 01 серпня 2017 року № РВ-6100176542017 ОСОБА_2 відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру через невідповідність електронного документа встановленим вимогам, похибкою в обмінних файлах в електронному виді, а саме перетину ділянки із ділянкою кадастровий номер 6122410100:02:004:0074, площа співпадає на 0,6714%, а також знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.
У зазначеному рішенні державний реєстратор рекомендував усунути недоліки шляхом звернення до розробника документації із землеустрою для усунення перетину ділянок.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 24 липня 2019 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Збаразького районного суду Тернопільської області.
08 серпня 2019 року справа № 598/1109/18 надійшла до Верховного Суду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.