Постанова
Іменем України
14 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 673/1477/17
провадження № 61-45875св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Деражнянська районна державна адміністрація Хмельницької області як орган опіки та піклування, яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_1 та ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
третя особа - Коричинецька сільська рада Деражнянського району Хмельницької області,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Служби у справах дітей Деражнянської районної державної адміністрації як органу опіки та піклування, яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_1 та ОСОБА_2, на постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 19 липня 2018 року у складі колегії суддів: Грох Л. М., Костенка А. М., Ярмолюка О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У жовтні 2017 року Деражнянська районна державна адміністрація Хмельницької області як орган опіки та піклування (далі - Дережнянська РДА), яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_1 та ОСОБА_2, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа - Коричинецька сільська рада Деражнянського району Хмельницької області (далі - Коричинецька сільська рада), про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів, посилаючись на те, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов`язків, внаслідок чого з 02 жовтня 2017 року його діти перебувають у Великоновосілківському центрі соціально-психологічної реабілітації дітей Донецької області. Під час проведення антитерористичної операції на території Луганської та Донецької областей (далі - АТО) мати неповнолітніх дітей - ОСОБА_4 виїхала до Російської Федерації і там померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Працівниками служби у справах дітей неодноразово проводилися зустрічі із ОСОБА_3 щодо необхідності завершення ремонту в житловому будинку, приведення його до стану, придатного для проживання родини, але вони не дали позитивних результатів. Відповідач не бажає спілкуватися з працівниками соціальних служб. Батько дітей не вчиняє жодних дій для їх повернення додому. Враховуючи викладене, Дережнянська РДА просила: позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, та дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 ; стягнути з відповідача на користь органу опіки та піклування аліменти на дітей у твердій грошовій сумі у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Рішенням Деражнянського районного суду Хмельницької області від 27 березня 2018 року у складі судді Дворіна О. С. позов задоволено частково. Відібрано у ОСОБА_3 двох неповнолітніх дітей - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, без позбавлення його батьківських прав. Стягнуто із ОСОБА_3 на користь органу опіки та піклування аліменти на кожну дитину в розмірі по 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення ними повноліття.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що відповідач ухиляється від виконання обов`язків з виховання та утримання дітей, оскільки не завершив ремонт житла, не створив відповідних умови для проживання, у зв`язку з чим у ОСОБА_3 слід відібрати дітей без позбавлення його батьківських прав. Доводи відповідача про те, що ним вживаються заходи щодо забезпечення належних умов для проживання дітей, суд оцінив лише як позитивний фактор, який не може бути достатньою підставою для відмови в задоволенні позову в повному обсязі.
Постановою Апеляційного суду Хмельницької області від 19 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 27 березня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що відібрання дитини від батьків або одного з них є тимчасовим заходом на відміну від позбавлення цих осіб батьківських прав, яке має безстроковий характер. Застосувавши до спірних правовідносин норму статті 170 Сімейного Кодексу України (далі - СК України) та відібравши дітей від батька без позбавлення його батьківських прав, місцевий суд не передав нікому дітей та не вказав, на користь якого органу опіки і піклування має проводитися стягнення аліментів. В матеріалах справи відсутні належні докази ухилення ОСОБА_3 від виконання батьківських обов`язків, наявності загрози життю та здоров`ю дітей. Представники позивача не заперечували, що відповідач виявляє інтерес до дітей та спілкується з ними можливими способами, зокрема він регулярно відвідує їх у центрі соціально-психологічної реабілітації. Допитані в суді першої інстанції неповнолітні ОСОБА_5 та ОСОБА_6, яким на той час вже виповнилося 16 та 14 років відповідно, підтвердили факт постійного спілкування з батьком та наявність добрих стосунків між ними, висловили бажання проживати спільно з ним в селі Коричинці Деражнянського району, де вони всі зареєстровані. Суд першої інстанції не дав належної оцінки акту обстеження житлово-побутових умов від 26 березня 2018 року, за змістом якого стан будинку відповідача дещо поліпшився порівняно з даними попереднього огляду від 04 грудня 2017 року - частково проведено ремонт у житлі. При цьому об`єктивна неспроможність покращити умови проживання не свідчить про свідому винну (умисну) поведінку відповідача та не є ухиленням батька від виконання своїх обов`язків з виховання дітей в розумінні пункту 2 частини першої статті 164 СК України. Також місцевий суд помилково вважав встановленим факт зловживання ОСОБА_3 спиртними напоями, оскільки ця обставина спростовується сертифікатом про проходження наркологічного обстеження та медичною довідкою психіатричного огляду. За вказаних обставин відсутні підстави для позбавлення відповідача батьківських прав чи відібрання дітей від нього.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
У жовтні 2018 року Служба у справах дітей Деражнянської РДА подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 19 липня 2018 року, а рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 27 березня 2018 року залишити в силі.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неповно з`ясував обставини справи та дав неправильну оцінку доказам, якими підтверджено факт неналежного виховання та утримання відповідачем своїх дітей. Працівниками служби у справах дітей неодноразово проводилися зустрічі із ОСОБА_3 щодо необхідності завершення ремонту в житловому будинку, приведення його до стану, придатного для проживання родини. Крім того, відповідач неспроможний здійснити зазначений ремонт, про що свідчить його заява до депутата Хмельницької обласної ради щодо надання матеріальної допомоги для проведення робіт у будинку. За відсутності заяви майбутнього опікуна (піклувальника) про прийняття на себе відповідних обов`язків місцевий суд не міг вирішити питання про передання дітей іншим родичам, зокрема їх бабі ОСОБА_7 . Після ухвалення апеляційним судом оскаржуваного судового рішення, ОСОБА_3 забрав дітей додому. Однак у серпні 2018 року неповнолітні ОСОБА_8 звернулися до директора дитячого будинку з проханням влаштувати їх до цього закладу у зв`язку з тим, що батько не займається їх вихованням, часто залишає домівку та зловживає алкогольними напоями. Рішення місцевого суду дозволяє дітям перебувати на повному державному утриманні в закладах різного типу до моменту усунення батьком умов, які заважали йому належним чином займатися вихованням дітей.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 26 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Деражнянського районного суду Хмельницької області.
27 лютого 2019 року справа № 673/1477/17 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги).
Судами встановлено, що ОСОБА_3 є батьком неповнолітніх ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідач мешкає у власному житловому будинку по АДРЕСА_1 .
Мати дітей - ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на території Російської Федерації, куди поїхала проживати під час проведення АТО.
Згідно з ухвалами Червонозаводського районного суду міста Харкова від 21 липня 2016 року неповнолітніх ОСОБА_9 поміщено до приймальника-розподільника для дітей Головного управління Національної поліції в Харківській області на строк, необхідний для передачі їх батькам, особам, які їх заміняють, або працівникам соціальних установ на території України.
Починаючи з 16 серпня 2016 року, діти знаходилися у Великоновосілківському центрі соціально-психологічної реабілітації дітей Донецької області, а з 27 жовтня 2017 року - перебувають у Центрі соціально-психологічної реабілітації дітей "Подолянчик", куди їх направила служба у справах дітей Хмельницької обласної державної адміністрації. Неповнолітні ОСОБА_5 та ОСОБА_6 також стоять на обліку у службі у справах дітей як такі, що залишені без батьківського піклування.
Згідно з висновком органу опіки і піклування Деражнянської РДА від 07 лютого 2017 року належний відповідачу цегляний будинок по АДРЕСА_1 складається з трьох житлових кімнат. В будинку розпочато капітальний ремонт, який наразі не завершений. В цілому умов для проживання дітей не створено, тому вирішено за недоцільне не повертати їх батькові.
Працівники служби у справах дітей неодноразово інформували батька про необхідність завершення ремонту в будинку та обладнання кімнат усіма необхідними предметами побуту для проживання двох неповнолітніх дітей.
Висновком органу опіки та піклування Деражнянської РДА від 18 вересня 2017 року визнано за доцільне позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно неповнолітніх дітей, зважаючи на його небажання співпрацювати із службою у справах дітей, неможливість перевірити умови для проживання та невиконання ним до 01 вересня 2017 року письмового попередження про необхідність вирішити всі питання, пов`язанні з улаштуванням житла.
Допитані в суді першої інстанції неповнолітні ОСОБА_5 та ОСОБА_6, яким на той час вже виповнилося 16 та 14 років відповідно, підтвердили факт постійного спілкування з батьком та наявність добрих стосунків між ними, висловили бажання проживати спільно з ним в селі Коричинці Деражнянського району, де вони всі зареєстровані.
Апеляційним судом також встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази щодо перебування відповідача на диспансерному обліку, а висновок місцевого суду про зловживання ним спиртними напоями спростовується сертифікатом про проходження наркологічного обстеження та медичною довідкою психіатричного огляду.
Згідно з актом обстеження житлово-побутових умов від 26 березня 2018 року стан вищевказаного житлового будинку дещо поліпшився порівняно з даними попереднього огляду від 04 грудня 2017 року, ОСОБА_3 частково провів ремонт, намагався покращити умови проживання, але в силу своїх можливостей не зміг цього зробити.
Під час розгляду справи представники позивача не заперечували, що відповідач виявляє інтерес до життя дітей та спілкується з ними можливими способами, зокрема він регулярно відвідує їх у центрі соціально-психологічної реабілітації.
Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Згідно з частиною третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частиною першою статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.