Постанова
Іменем України
14 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 754/4142/18
провадження № 61-4350св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного суду від 30 січня 2019 рокуу складі колегії суддів: Стрижеуса А. М., Поливач Л. Д., Шкоріної О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої злочином, посилаючись на те, що 29 березня 2015 року приблизно об 11 годині 10 хвилин на 147 км автодороги Суми - Полтава поблизу села Олефірщина Диканського району Полтавської області в напрямку руху із села Опішня до смт Диканька водій ОСОБА_2, керуючи пасажирським мікроавтобусом "Volkswagen LT 35", реєстраційний номер НОМЕР_1, не впорався з керуванням та допустив з`їзд у праве узбіччя дороги з подальшим перекиданням транспортного засобу. В результаті ДТП вона отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, закритого перелому лівої лопатки, закритого перелому лівої ключиці, забою м`яких тканин грудної клітки, які згідно з висновком судово-медичної експертизи відносяться до ушкоджень середнього ступеня тяжкості. Вироком Диканського районного суду Полтавської області від 20 травня 2015 року відповідача було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України). Через отриманні травми вона перебувала на стаціонарному та санаторно-курортному лікуванні, у зв`язку з чим понесла значні витрати, а саме: 29 853,04 грн - на придбання ліків, 15 718 грн - путівки до санаторію з урахуванням вартості проїзду. Крім цього, в період тимчасової непрацездатності вона недоотримала заробітну плату в розмірі 28 952 грн. Внаслідок отриманих ушкоджень їй було завдано моральної шкоди, яка полягає у постійному фізичному болю і пов`язаних з цим стражданнях, втраті нормальних життєвих зв`язків, що вимагає від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача на свою користь на відшкодування майнової шкоди 74 681,90 грн та на відшкодування моральної шкоди - 250 000 грн.
Заочним рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 12 жовтня 2018 року у складі судді Лісовської О. В. позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в розмірі 74 681,90 грн та моральну шкоду в розмірі 50 000 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що особа, яка не пред`явила цивільного позову у кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства. Наявними в матеріалах справи доказами доведено факт завдання позивачу майнової шкоди у заявленому нею розмірі. Ушкодженням здоров`я, завданого ОСОБА_1 в результаті ДТП, їй було заподіяно моральних та фізичних страждань, що призвело до втрати нормальних життєвих зв`язків та вимагає від неї додаткових зусиль для організації свого життя. На підтвердження розміру завданої моральної шкоди позивачем надано висновок соціально-психологічного дослідження від 28 липня 2017 року № 28-07-17, складений спілкою фахівців соціологічних та психологічних досліджень, за яким рекомендована сума компенсації становить 192 000 грн. Однак, враховуючи обставини, за яких ОСОБА_1 були завдані тілесні ушкодження, а також глибину та тяжкість її страждань, виходячи із засад розумності та справедливості, суд вважав за необхідне стягнути з відповідача на її користь 50 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
Постановою Київського апеляційного суду від 30 січня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задоволено частково. Заочне рішення Деснянського районного суду міста Києва від 22 жовтня 2018 року в частині стягнення моральної шкоди змінено, збільшено розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1, з 50 000 грн до 100 000 грн. В решті рішення місцевого суду залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведення позивачем заподіяння їй відповідачем майнової шкоди і в цій частині рішення не оскаржувалося. Висновок місцевого суду про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_1 також є правильним, однак розмір такого відшкодування в сумі 50 000 грн, з урахуванням обставин ДТП та вимушених змін у житті позивача, зокрема тяжкості тілесних ушкоджень і тривалості лікування, не відповідає вимогам розумності, виваженості та справедливості, у зв`язку з чим підлягає збільшенню до 100 000 грн.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
У березні 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив змінити постанову Київського апеляційного суду від 30 січня 2019 року в частині вирішення вимог про відшкодування моральної шкоди, а саме збільшити розмір відшкодування зі 100 000 грн до 250 000 грн.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом не надано правової оцінки висновку соціально-психологічного дослідження та не враховано в повній мірі тяжкість отриманих позивачем тілесних ушкоджень і тривалості її лікування та реабілітації. Після ДТП стан здоров`я ОСОБА_1 так і не відновився.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 05 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Деснянського районного суду міста Києва.
21 березня 2019 року справа № 754/4142/18 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги).
Судове рішення суду апеляційної інстанції оскаржуються в касаційному порядку лише в частині вирішення питання щодо відшкодування моральної шкоди, тому і переглядається Верховним Судом тільки в цій частині.
Судами встановлено, що 29 березня 2015 року приблизно об 11 годині 10 хвилин на 147 км автодороги Суми - Полтава поблизу села Олефірщина Диканського району Полтавської області в напрямку руху із села Опішня до смт Диканька водій ОСОБА_2, керуючи пасажирським мікроавтобусом "Volkswagen LT 35", реєстраційний номер НОМЕР_1, не впорався з керуванням та допустив з`їзд у праве узбіччя дороги з подальшим перекиданням транспортного засобу.
В результаті ДТП пасажир вказаного мікроавтобуса ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, закритого перелому лівої лопатки, закритого перелому лівої ключиці, забою м`яких тканин грудної клітки, які згідно з висновком судово-медичної експертизи відносяться до ушкоджень середнього ступеня тяжкості.
Вироком Диканського районного суду Полтавської області від 20 травня 2015 року ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України (порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження).
Внаслідок отриманих травм позивач перебувала на стаціонарному лікуванні:
- в період з 29 по 30 березня 2015 року - в хірургічному відділенні Диканської центральної районної лікарні;
- в період з 30 березня по 05 квітня 2015 року - у Миргородській центральній районній лікарні;
- в період з 14 по 21 квітня 2015 року - у Київській міській клінічній лікарні швидкої допомоги;
- в період з 23 березня по 15 квітня 2016 року - у Державному закладі "Всеукраїнський клінічний медико-реабілітаційний кардіохірургічний центр Міністерства охорони здоров`я України";
- в період з 15 по 31 березня 2017 року - у Комунальному некомерційному підприємстві "Консультативно-діагностичний центр Святошинського району міста Києва".
Згідно з висновком соціально-психологічного дослідження від 28 липня 2017 року № 28-07-17, складеним спілкою фахівців соціологічних та психологічних досліджень, внаслідок ДТП, що сталася 29 березня 2015 року з вини водія мікроавтобуса ОСОБА_2, через отриманні тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, тривале лікування та захист порушених прав, ОСОБА_1 заподіяна моральна шкода, рекомендований розмір компенсації якої становить 192 000 грн.