Постанова
Іменем України
06 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 554/11212/14-ц
провадження № 61-19903св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Гулька Б. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - виконавчий комітет Октябрської районної
в м. Полтаві ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - виконавчий комітет Октябрської районної
в м. Полтаві ради, про обмін частини квартири за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Чумак О. В., Дряниці Ю. В., Пилипчук Л. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2014 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - виконавчий комітет Октябрської районної
в м. Полтаві ради, про обмін частини квартири.
Позовна заява мотивована тим, що він є єдиним сином ОСОБА_3, яка 25 листопада 1998 року на підставі договору дарування подарувала йому 1/2 частину приватизованої квартири АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 мати померла.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 17 вересня 2009 року зобов`язано ОСОБА_2 усунути йому перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 за вищевказаною адресою та надати йому документи на гараж, автомобіль та копії банківських рахунків, що належали ОСОБА_3, для отримання спадщини.
Проте до цього часу рішення не виконане, оскільки відповідач переховується.
Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 20 грудня 2010 року стягнуто з ОСОБА_2 на його користь 26 407,00 грн боргу та 120 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ.
Виконавчі листи були направлені за місцем реєстрації відповідача за адресою: АДРЕСА_1, однак відповідач змінив місце проживання.
24 грудня 2009 року Октябрським відділом державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції в ході примусового виконання за виконавчим листом № 2-135/09, виданим 03 серпня 2009 року Октябрським районним судом м. Полтави, його вселено до квартири АДРЕСА_1 , передано йому на зберігання меблі та речі ОСОБА_2
Проте квартира не придатна для проживання, оскільки всі речі і меблі опечатані і знаходяться на зберіганні.
У результаті пошуків виконавчою службою місця перебування відповідача було встановлено, що він мешкає за адресою: АДРЕСА_4 .
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд здійснити обмін частини спадщини: гараж за адресою: АДРЕСА_5 а, автогаражний кооператив "Восход", автомобіль марки ВАЗ 21-61, номерний знак НОМЕР_1, копії банківських рахунків, що належали ОСОБА_3, яку він повинен був отримати, та боргу у розмірі 26 407,00 грн станом на 1993 рік, на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , яка належить відповідачу.
Короткий зміст судових рішень
Заочним рішенням Октябрського районного суду м. Полтави
від 12 листопада 2014 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Здійснено обмін частини спадщини (гараж, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 а, автогаражний кооператив"Восход", автомобіль марки ВАЗ 21-61, номерний знак НОМЕР_1, та копії банківських рахунків, що належали ОСОБА_3 ), яку повинен був отримати ОСОБА_1 та боргу у розмірі 26 407,00 грн (станом на 1993 рік) на 1/2 частини квартири, яка знаходиться за адресою:
АДРЕСА_1 .
Заочне рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спадкоємці мають право на розподіл спадкового майна відповідно до статей 1278, 1280 ЦК України (у редакції 2004 року), а також кожен з співвласників у праві спільної часткової власності має право на виділення належної йому частки в натурі. Оскільки ОСОБА_1 не має можливості отримати частину спадщини після смерті своєї матері, через перешкоди з боку ОСОБА_2 , вона може бути зарахована в рахунок погашення, виділеної йому 1/2 частини квартири, що належить останньому на праві власності.
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 09 серпня 2017 року
у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4, про закриття провадження за заявою відповідача про перегляд заочного рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 12 листопада
2014 року відмовлено.
Заяву представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5, про перегляд заочного рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 12 листопада
2014 року залишено без задоволення.
Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 07 вересня 2017 року цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4, на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави
від 09 серпня 2017 року повернуто до Октябрського районного суду
м. Полтави для виконання вимог частини другої статті 293 ЦПК України
2004 року.
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 04 жовтня 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4, на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 09 серпня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - виконавчий комітет Октябрської районної у м. Полтави ради, про обмін частини квартири повернуто заявнику.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 листопада 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 07 вересня 2017 року залишено без змін (провадження № 61-31352св18).
Додатковим рішенням Октябрського районного суду м. Полтави
від 17 липня 2019 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 243,60 грн.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5, задоволено.
Заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 12 листопада 2014 року та додаткове рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 17 липня 2019 року скасовано.
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1760 грн, понесені ОСОБА_2 за подання апеляційної скарги, компенсовано за рахунок держави.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що станом на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3, право власності на гараж, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_5, автогаражний кооператив " Восход ", ні за нею, ні за ОСОБА_2 у визначеному законом порядку зареєстровано не було, свідоцтво про право на спадщину на нього сторонам не видавалось. Отже, суд першої інстанції безпідставно включив зазначене нерухоме майно до переліку спадкового майна, частину якого повинен був отримати ОСОБА_1 .
Крім того, автомобіль марки ВАЗ 21-61, номерний знак НОМЕР_2, 1988 року випуску, на підставі договору купівлі-продажу від 03 липня 1993 року зареєстрований на ім`я ОСОБА_2
Грошова оцінка як гаража, так і автомобіля, позивачем не проводилась, клопотання про призначення відповідної судової експертизи ним не заявлялось.
Вирішуючи питання про припинення права ОСОБА_2 на 1/2 частину квартири та державної реєстрації права власності на вказану частину за ОСОБА_1, суд першої інстанції у порушення статті 365 ЦК України не врахував, що частка, належна ОСОБА_2, не є незначною. Також районний суд не встановив обставин та не навів доказів, які б свідчили про неможливість спільного володіння та користування сторонами вказаною квартирою, а також що припинення права ОСОБА_2 на належну йому 1/2 частину квартири не завдасть йому істотної шкоди, не визначив ринкову вартість квартири.
Також суд першої інстанції не звернув увагу на те, що відповідно до частини другої статті 365 ЦК України суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
При цьому можливість зарахування будь-яких інших грошових або майнових зобов`язань в рахунок виділення належної іншій особі частки норми вказаної статті не передбачають.
Ухвалою Верховного Суду від 15 листопада 2019 року (провадження № 61-19903св19) у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 09 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 07 вересня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - виконавчий комітет Октябрської районної в м. Полтаві ради, про обмін частини квартири відмовлено.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись, зокрема, на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив суд скасувати постанову апеляційного суду, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 листопада 2019 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено.
Поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Полтавського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року.
Відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу № 554/11212/14-ц з Октябрського районного суду м. Полтави.
У листопаді 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що апеляційний суд по-іншому переоцінив факти, встановлені судами у остаточному рішенні районного суду від 17 лютого 2009 року. Апеляційний суд, попри визначеність національних судів з приводу належності до складу спадщини ОСОБА_3 автомобіля, який хоча і був зареєстрований на ОСОБА_2, набутий під час подружнього життя зі спадкодавцем, тому належав до спільного сумісного майна, встановлює невизначеність цього майна як об`єкту спадкування, вказуючи на ще одну чергову необхідність нового судового розгляду цього питання.
Крім того, беручи до уваги доводи відповідача, апеляційний суд у своїй постанові переглядає остаточне рішення українських судів про сам процес прийняття спадщини спадкоємцями ОСОБА_3 . При цьому чомусь двом рівним за чергою спадкоємцям суд надає різний правовий статус. Відзначаючи, що ОСОБА_2 звернувся до нотаріуса щодо прийняття спадщини і таким чином отримав право на спадкування, апеляційний суд не вказує, що ОСОБА_6 також прийняв спадщину шляхом фактичного вступу у володіння нею - причіпом, що був об`єктом спадкування.
Крім того, ОСОБА_2 фактично отримав від нього вартість майна, що значно перевищує оціночну вартість частки, яку він вимагає від відповідача, перерахування ОСОБА_1 коштів на депозитний рахунок відповідача суперечило б принципу справедливості, оскільки ОСОБА_2 вже отримав і давно користується сумою компенсації.
Також заявник посилається на порушення судом статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та неврахування прецедентних рішень Європейського суду з прав людини.
Відзив на касаційну скаргу учасники справи не подали.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.