Постанова
Іменем України
13 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 205/4352/16-ц
провадження № 61-219св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
стягувач - Публічне акціонерне товариство "Актабанк",
боржник - ОСОБА_1,
заявник (правонаступник стягувача) - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів",
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 27 липня 2018 року у складі судді Басової Н. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., Каратаєвої Л. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У липні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (далі - ТОВ "ФК "ЄАПБ") звернулося до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, посилаючись на те, що заочним рішенням Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 06 жовтня 2016 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Актабанк" (далі - ПАТ "Актабанк") заборгованість за кредитним договором від 28 листопада 2012 року № 0861073902/Т/973823 в розмірі 130 394,02 грн, а також - судові витрати в сумі 1 955,91 грн. 23 березня 2018 року між ПАТ "Актабанк" та ТОВ "ФК "ЄАПБ" було укладено договір № 2 про відступлення прав вимоги, за умовами якого товариство набуло права вимоги, зокрема за укладеним між банком та ОСОБА_1 кредитним договором. Враховуючи викладене, ТОВ "ФК "ЄАПБ" просило замінити стягувача ПАТ "Актабанк" на нього.
Ухвалою Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 27 липня 2018 року заяву задоволено. Замінено стягувача ПАТ "Актабанк" на його правонаступника - ТОВ "ФК "ЄАПБ" у виконавчому провадженні щодо виконання рішення в цивільній справі № 205/4352/16-ц (2/205/2310/16) за позовом ПАТ "Актабанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Судове рішення місцевого суду мотивоване тим, що звернення ТОВ "ФК "ЄАПБ" як правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає змісту статей 512, 514 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 15 Закону України "Про виконавче провадження".
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 27 липня 2018 року - без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права. По своїй суті заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. У зв`язку з заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, а її заміна новим кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" за заявою заінтересованої особи. Такою заінтересованою особою є новий кредитор (правонаступник).
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
У грудні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати ухвалу Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 27 липня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 грудня 2018 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що ні ПАТ "Актабанк", ні ТОВ "ФК "ЄАПБ" не повідомили її про відступлення прав вимоги. В укладеному між вказаними особами правочині відсутні відомості про передачу прав вимоги за кредитним договором, за яким вона є боржником. Крім того, 17 вересня 2014 року, тобто до укладення договору про відступлення прав вимоги, в ПАТ "Актабанк" було введено тимчасову адміністрацію та в подальшому розпочато процедуру ліквідації, а отже, правонаступником банку згідно зі статтею 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є Фонд гарантування вкладів. Тому всі договори ТОВ "ФК "ЄАПБ" повинно було укладати з Фондом, оскільки в іншому випадку такі правочини є нікчемними. В ТОВ "ФК "ЄАПБ" відсутня ліцензія на надання фінансових послуг. Після введення тимчасової адміністрації заборонено використовувати печатку банку.
У березні 2019 року ТОВ "ФК "ЄАПБ" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, ухваленими відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи. Договір про відступлення прав вимоги було укладено між товариством та ПАТ "Актабанк", від імені якого діяла уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Актабанк" Куліш Віктор Миколайович. Після введення тимчасової адміністрації всі правочини укладаються уповноваженою особою Фонду з використання печатки банку, оскільки така особа не діє від імені Фонду. Заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. Витягом з Додатку № 1 до договору про відступлення прав вимоги підтверджено, що ПАТ "Актабанк" продав ТОВ "ФК "ЄАПБ" право вимоги за кредитним договором від 28 листопада 2012 року № 0861073902/Т/973823, за яким боржником є ОСОБА_1
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Ленінського районного суду міста Дніпропетровська.
21 березня 2019 року справа № 205/4352/16-ц надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги).
Судами встановлено, що заочним рішенням Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 06 жовтня 2016 року позов ПАТ "Актабанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Актабанк" заборгованість за кредитним договором від 28 листопада 2012 року № 0861073902/Т/973823 в розмірі 130 394,02 грн, з яких: 27 004,76 грн - строкова заборгованість за тілом кредиту; 38 999,46 грн - прострочена заборгованість за тілом кредиту; 0,07 грн - строкова заборгованість за процентами; 13,67 грн - прострочена заборгованість за процентами; 62 476 грн - комісія за обслуговування кредиту; 1 900 грн - штраф. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Актабанк" судові витрати в розмірі 1 955,91 грн.
23 березня 2018 року між ТОВ "ФК "ЄАПБ" та ПАТ "Актабанк", від імені якого діяла уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Актабанк" Куліш В. М., було укладено договір № 2 про відступлення прав вимоги, за умовами якого ПАТ "Актабанк" передало ТОВ "ФК "ЄАПБ" права вимоги, в тому числі за кредитним договором від 28 листопада 2012 року № 0861073902/Т/973823 щодо боржника ОСОБА_1, про що свідчить витяг з Додатку № 1 до цього договору.
Відповідно до частин першої, другої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
Зазначена норма кореспондується з частиною п`ятою статті 15 Закону України "Про виконавче провадження".
Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
За змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.
Виходячи з цих норм, зокрема пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) відбувається вибуття кредитора.
Заміна кредитора можлива поза межами виконавчого провадження у разі відступлення права вимоги.
При такій заміні кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку з чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження, а її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України "Про виконавче провадження", статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, в тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.
Викладене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, наведеним у постанові від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13.
Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, внаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.
Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржниками, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Заміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.
За таких обставин звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України "Про виконавче провадження".