Постанова
Іменем України
13 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 415/4240/16-ц
провадження № 61-36322св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Штелик С. П. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Сімоненко В. М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу першого заступника прокурора Луганської області на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 21 грудня 2017 року у складі судді Фастовця В. М. та постанову апеляційного суду Луганської області від 19 квітня 2018 року у складі суддів: Орлова І. В., Авалян Н. М., Назарової М. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Державна казначейська служба України, Міністерство фінансів України, Головне управління Національної поліції а Луганській області, Лисичанський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області, прокуратура Луганської області, Лисичанська місцева прокуратура Луганської області,
треті особи: Міністерство внутрішніх справ України, Генеральна прокуратура України,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про відшкодування 1 млн грн моральної шкоди, завданої йому незаконними діями органів досудового розслідування і прокуратури. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 18 липня 2016 року набрав законної сили виправдувальний вирок Лисичанського міського суду Луганської області від 28 березня 2016 року, згідно з яким за недоведеністю події злочину він виправданий у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 190 КК України. Враховуючи тривалість та глибину перенесених ним моральних страждань, виходячи з принципів розумності та справедливості, просив задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Лисичанського міського суду від 21 грудня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури з Державного казначейства України 400 тис. грн. Зобов`язано Державне казначейство України списати у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку державного бюджету України кошти в розмірі 400 тис. грн на виплату ОСОБА_1 в якості компенсації за завдану моральну шкоди. У задоволенні позову до Головного управління Національної поліції України в Луганській області, Лисичанського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області, Лисичанської місцевої прокуратури - відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки кримінальне провадження внесено до ЄРДР відносно невідомої особи, а підозра позивачу була оголошена 05 лютого 2014 року, саме з цієї дати повинен рахуватися строк перебування позивача під слідством та судом. Відповідно, оскільки виправдувальний вирок Лисичанського міського суду відносно позивача був залишений без змін ухвалою апеляційного суду Луганської області від 18 липня 2016 року, і з цього дня набрав законної сили, кінцевою датою перебування позивача під слідством та судом слід вважати 18 липня 2016 року.Та обставина, що прокурором на зазначені вирок та ухвалу була подана касаційна скарга, не впливає на висновки суду, таке оскарження не обмежувало жодних прав позивача. Мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди позивачу складає 29 місяців х 1600 грн = 46 400 грн. Однак, визначаючи остаточний розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню на користь позивача, суд враховує його перебування під вартою у період з 11 по 18 лютого 2014 року, під домашнім арештом з 18 лютого по 05 травня 2014 року та інші негативні наслідки унаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності. Ці наслідки виявилися у моральних стражданнях позивача, який обвинувачувався у скоєнні злочину, що відповідно до статті 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких, і за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5-ти до 12-ти років, і який він не скоював. Також мати позивача у період його перебування під слідством та судом страждала на тяжку хворобу - рак, а дружина була вагітна і народила, що додатково негативно впливало на позивача, який був вимушений переживати за те, що його хвора мати та спочатку вагітна, а потім дружина з немовлям можуть залишитися без його підтримки внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, слідства та суду. З урахуванням вищевикладених конкретних обставин справи, глибини та тривалості моральних страждань позивача, ступеню та значення для особи обмежених прав позивача, принципів розумності та справедливості, суд визначає розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню на користь позивача у 400 тис. грн.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Луганської області від 19 квітня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оскільки про підозру у вчиненні кримінального правопорушення позивач був повідомлений 05 лютого 2014 року, саме з цього моменту розпочався відлік часу перебування ОСОБА_1 під слідством. Закінчення часу перебування позивача під слідством і судом сталося 18 липня 2016 року, оскільки саме цього дня набрав законної сили постановлений у відношенні ОСОБА_1 виправдувальний вирок Лисичанського міського суду. Суд апеляційної інстанції погоджується з тим, що у період з 18 липня 2016 року до 31 січня 2017 року під час процедури касаційного оскарження ОСОБА_1 не перебував під слідством і судом у розумінні законодавчих приписів. Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини того, що позивач протягом 29-ти (двадцяти дев`яти) повних місяців перебував під слідством і судом, а саме: з 05 лютого 2014 року до 18 липня 2016 року. У зазначений проміжок часу ОСОБА_1 незаконно знаходився під вартою з 11 по 18 лютого 2014 року, а з 18 лютого 2014 року до 05 травня 2014 року незаконно перебував під домашнім арештом. З 01 січня 2017 року набрав чинності Закон України № 1774-VIII від 06 грудня 2016 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", пунктом 3 Перехідних положень якого установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1 600 грн. До Закону України № 266/94-ВР, стаття 13 якого передбачає застосування мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, зміни щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини не вносилися. За таких обставин, суд першої інстанції правильно застосував до правовідносин сторін положення Закону України № 1774-VIII. Наведений у рішенні суду розрахунок, згідно з яким нижня межа суми компенсації моральної шкоди складає 46 440 грн (29 місяців перебування під слідством і судом) х 1 600 грн (встановлений законодавством розмір мінімальної заробітної плати, визначений як розрахункова величина) = 46 400 грн), відповідає нормам матеріального права. Максимальний розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом, законом не установлений. Такий розмір має визначатися судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, з урахуванням вимог розумності та справедливості. Суд першої інстанції врахував характер та обсяг моральних страждань, що протягом тривалого часу призвели до порушення нормальних життєвих зв`язків позивача та вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, місцевий суд правильно встановив розмір грошового відшкодування у сумі 400 тис. грн. Підстав для зменшення цього розміру до 46 400 грн за доводами апеляційної скарги прокурора немає.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
(1)Доводи касаційної скарги
У касаційній скарзі перший заступник прокурора Луганської області просить змінити судові рішення та зменшити розмір стягнутої шкоди до 46 400 грн, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що із 01 січня 2017 року набрав чинності Закон України № 1774-VIII від 06 грудня 2016 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", пунктом 3 Перехідних положень якого установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1 600 грн. За таких обставин, розмір відшкодування завданої ОСОБА_1 моральної шкоди має становити 46 400 грн. Крім того, суд стягнув відшкодування моральної шкоди із Державного казначейства України, а не з держави.
(2) Позиція позивача
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що суди стягнули розмір відшкодування відповідно до вимог закону, оскільки верхньої межі такої суми не встановлено, а тому з урахуванням обставин справи суд дійшов висновку про відшкодування йому моральної шкоди у розмірі 400 тис. грн. Оскільки Державне казначейство є розпорядником коштів державного бюджету, за рахунок якого здійснюється відшкодування шкоди, завданої незаконним обвинуваченням, покладення обов`язку щодо списання цих коштів із державного бюджету на Державну казначейську службу України узгоджується із вимогами закону.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Суди установили, що 09 січня 2013 року старшим слідчим СВ Лисичанського МВ ГУМВС України в Луганській області внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінальне провадження № 12013030240000067 з правовою кваліфікацією за частиною третьою статті 190 КК України.
05 лютого 2014 року слідчий постановою про зміну кваліфікації кримінального правопорушення змінив кваліфікацію злочину на частину четверту статті 190 КК України.
05 лютого 2014 року позивачаповідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України та допитано в якості підозрюваного.
Слідчий суддя Лисичанського міського суду ухвалою від 11 лютого 2014 року задовольнив клопотання слідчого, погодженого з прокурором прокуратури м. Лисичанська, та застосував до позивача запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з 11 лютого 2014 року до 12 квітня 2014 року.