Постанова
Іменем України
13 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 200/10960/19
провадження № 61-22216св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська,
третя особа - Державна казначейська служба України,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 серпня 2019 року у складі судді Антонюк О. А. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Городничої В. С., Варенко О. П., Лаченкової О. В.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська про відшкодування моральної шкоди, завданої йому у зв`язку з невчиненням суддею процесуальних дій під час розгляду справи.
Позов мотивований тим, що він звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність слідчого, у зв`язку з чим слідчий суддя був зобов`язаний у встановлений законом строк та у визначеному Законом порядку повідомити його про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію у справі, однак жодного повідомлення про вище зазначене отримано не було.
Короткий зміст ухвали першої інстанції та постанови апеляційного суду
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 серпня 2019 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року, у відкритті провадження у справі відмовлено.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що розгляд судом позовних вимог, незалежно від їх викладення та змісту, предметом яких є, по суті, оскарження процесуальних дій судді (суду), пов`язаних із розглядом справи, нормами ЦПК України чи іншими законами України не передбачено.
Короткий зміст касаційної скарги
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 серпня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року і передати справу до суду першої інстанції на новий розгляд, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій надано неправильну правову оцінку фактичним обставинам справи, а саме тому, що шкода завдана йому працівниками апарату суду, а не безпосередньо суддею, а тому справа за його позовом підлягає розгляду саме у порядку цивільного судочинства.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2020 року відкрите касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржених судових рішень.
Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про порушення судом першої та апеляційної інстанції норм процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосування норми права
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.