Постанова
Іменем України
12 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 755/15127/17
провадження № 61-11455св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О.,
суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
позивач - Комунальне підприємство "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва",
відповідач - ОСОБА_1 ,
третя особа - Садівниче товариство "Рубін",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 29 січня2019 року у складі судді Виниченко Л. М. і постанову Київського апеляційного суду від 24 квітня 2019 рокуу складі колегії суддів: Шебуєвої В. А., Оніщука М. І., Крижанівської Г. В.
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст вимог
У жовтні 2017 року Комунальне підприємство "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" (далі - КП "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва") звернулося до суду з позовом, враховуючи уточнення, просило зобов`язати ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку площею 634,13 кв. м, що знаходиться на території, яка відведена позивачу для будівництва Подільського мостового переходу через р. Дніпро в м. Києві, після сплати позивачем ОСОБА_1 компенсації в розмірі 979 902,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Київської міської ради від 28 грудня 2010 року № 529/5341 "Про надання земельної ділянки КП "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" для будівництва Подільського мостового переходу через р. Дніпро у м. Києві на території Русанівських садів (відрізок від Садівничого товариства "Сад-будівник" до залізниці Дарниця-Петрівка) у Дніпровському районі м. Києва КП "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" надано в постійне користування зазначена земельна ділянка та видано державний акт від 14 лютого 2011 року.
З метою створення умов для будівництва Подільського мостового переходу через р. Дніпро у м. Києві 16 грудня 2005 року Київською міською радою було прийнято рішення № 607/3068"Про винесення з траси будівництва Подільського мостового переходу через р. Дніпро в м. Києві та лінії Київського метрополітену частини садових ділянок Русанівських і Воскресенських садів", зі змінами та доповненнями, яким затверджено перелік земельних ділянок на території Русанівських і Воскресенських садів у Дніпровському районі м. Києва, що підлягають вилученню (викупу) для суспільних потреб м. Києва при будівництві Подільського мостового переходу через р. Дніпро в м. Києві та лінії Київського метрополітену, згідно з яким КП "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" доручено викупити земельні ділянки на території Русанівських і Воскресенських садів, які знаходяться у приватній власності громадян, з вирішенням майново-правових питань у повному обсязі відповідно до законодавства або забезпечити компенсацію громадянам, ділянки яких підлягають винесенню з траси будівництва Подільського мостового переходу через р. Дніпро в м. Києві та лінії Київського метрополітену, за земельні ділянки, зелені насадження, садові будинки та інші споруди, що підлягають знесенню в зв`язку з будівництвом Подільського мостового переходу та лінії метрополітену.
Серед цього переліку зазначено земельну ділянку АДРЕСА_1, яка входить до меж площі земель, що відведена КП "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" і знаходиться на території Садівницького товариства "Південтеплоенергомонтаж" і підпадає під межі будівництва Подільського мостового переходу.
Відповідно до кадастрового номеру 66:531:008 зазначена земельна ділянка знаходиться на території Садівничого товариства "Рубін" і перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_1
29 липня 2013 року між КП "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" і відповідачем укладений договір про вилучення земельної ділянки для суспільних потреб - будівництва Подільського мостового переходу, що розташована на території Садівничого товариства "Рубін".
03 березня 2016 року КП "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" звернулося з листом до відповідача з пропозицією укласти додаткову угоду для можливості перерахування грошової компенсації передбаченої умовами договору, у зв`язку зі зміною банківських реквізитів і необхідністю продовження строку виплати цієї компенсації.
Однак, відповідач не надав згоди на укладення цієї додаткової угоди, чим порушив права землекористувача на використання вказаної земельної ділянки.
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зустрічною позовною заявою про стягнення грошових коштів, в якій, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив стягнути з КП "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" 589 730,00 грн заборгованості, 80 947,00 грн - 3 % річних і 792 020,17 грн інфляційного збільшення боргу, а загалом - 1 462 697,17 грн.
Зустрічний позов мотивований тим, що відповідно до умов виконання рішення Київської міської ради від 16 грудня 2005 року № 607/3068 "Про винесення з траси будівництва Подільського мостового переходу через р. Дніпро в м. Києві та лінії Київського метрополітену частини садових ділянок Русанівських і Воскресенських садів" 29 липня 2013 року між КП "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" та ОСОБА_1 укладено договір про вилучення земельної ділянки для суспільних потреб - будівництва Подільського мостового переходу, згідно з умовами якого розмір компенсації за земельну ділянку становить 589 730,00 грн. Граничною датою виконання зобов`язань позивачем за договором було 04 квітня 2014 року, проте позивач не здійснив виплату цієї компенсації.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 29 січня 2019 рокупозов КП "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" до ОСОБА_1 про зобов`язання звільнити земельну ділянку задоволено частково, зобов`язано ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку площею 634,13 кв. м, що знаходиться на території, яка відведена КП "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" для будівництва Подільського мостового переходу через ріку Дніпро в місті Києві, за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер 66:531:008, після сплати КП "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" ОСОБА_1 грошової компенсації у розмірі 979 902,00 грн, у решті позову відмовлено, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до КП "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" про стягнення коштів відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки КП "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" для будівництва Подільського мостового переходу через р. Дніпро в м. Києві відведено земельну ділянку, на якій розташована ділянка АДРЕСА_1, кадастровий номер 66:531:008, то позовні вимоги КП "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" до ОСОБА_1 про зобов`язання звільнити земельну ділянку підлягають задоволенню.Враховуючи умови пункту 7 укладеного між сторонами договору про вилучення земельної ділянки для суспільних потреб - будівництва Подільського мостового переходу від 29 липня 2013 року та термін дії акту комісії, виплата ОСОБА_1 грошової компенсації за вилучення земельної ділянки у розмірі 589 730,00 грн мала бути здійснена до 03 квітня 2014 року включно. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Зустрічний позов поданий 27 листопада 2017 року, тобто з пропуском встановленого законом строку позовної давності. Представник КП "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" подала заяву про застосування наслідків спливу позовної давності щодо вимог за зустрічним позовом. Тому зустрічний позов ОСОБА_1 до КП "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" про стягнення коштів є таким, що не підлягає задоволенню у зв`язку з пропущенням позовної давності.
Постановою Київського апеляційного суду від 24 квітня 2019 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, скасовано рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 29 січня 2019 року в частині вирішення зустрічного позову та ухвалено в цій частині нове рішення, яким відмовлено в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до КП "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" про стягнення коштів, в іншій частині рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 29 січня 2019 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішення суду в частині вирішення позовних вимог КП "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" відповідає вимогам чинного законодавства. Проте відсутні підстави для задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з КП "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" на його користь суми боргу 589 730,00 грн, адже строк дії акту комісії, затверджений розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 03 квітня 2013 року, закінчився. Оскільки зобов`язання щодо виплати компенсації вартості земельної ділянки визначено рішенням суду на підставі проведеної у межах справи судової експертизи, відсутні підстави для стягнення з КП "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" на користь ОСОБА_1 3 % річних і інфляційної складової за період прострочення сплати суми компенсації вартості земельної ділянки в розмірі 589 730,00 грн згідно з акту комісії як похідних вимог від позовних вимог про стягнення компенсації. Суд першої інстанції залишив поза увагою, що відмова у позові з підстав спливу позовної давності допускається лише у випадку обґрунтованості позовних вимог. Необґрунтованість позовних вимог є самостійною підставою для відмови в позові. У рішенні суду відсутній висновок, що зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 є законними та обґрунтованими.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
10 червня 2019 року ОСОБА_1 надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 29 січня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги КП "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" залишити без задоволення, а зустрічний позов задовольнити.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
Ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга мотивована тим, що жодне право позивача не порушено, позивачем не надано доказів порушення його прав. Права ж відповідача порушені, оскільки протягом п`яти років він не отримує компенсацію за звільнення земельної ділянки.
Судами встановлено обов`язок відповідача звільнити земельну ділянку після сплати позивачем коштів як компенсації за її вилучення. Оскільки кошти позивач на час звернення з позовом відповідачу не виплатив, то права позивача не є порушеними.
Те, що відповідач відмовився укладати додаткову угоду, не було перешкодою для виконання позивачем зобов`язань щодо виплати грошової суми на користь відповідача, адже додаткова угода стосувалася зміни банківських реквізитів позивача та продовження строку виконання зобов`язання. Укладення додаткової угоди є правом відповідача.
Відповідно до укладеного договору відповідач мав звільнити земельну ділянку протягом 30 днів після виконання зазначеного зобов`язання позивача, оскільки позивач не здійснив виплату, то відповідач не повинен був звільнити земельну ділянку. Закінчення строку дії акту комісії не є підставою для припинення договірного зобов`язання.
Задоволення первісного позову та відмова у задоволенні зустрічного позову призвели до того, що позивач може без застосування до нього відповідальності ухилятися від виконання зобов`язання щодо сплати коштів за земельну ділянку.
До правовідносин зі сплати компенсації, що виникли між позивачем і відповідачем повинен застосовуватися той акт, за дії якого вони настали, тобто розпорядження Київської міської державної адміністрації від 03 квітня 2013 року № 448. Факт невиконання позивачем зобов`язання настав 05 квітня 2014 року, розпорядження Київської міської державної адміністрації № 736 почало діяти лише 24 липня 2015 року та не може поширювати свою дію на факт, що настав до початку строку його дії.
03 березня 2016 року позивач надіслав відповідачу проект додаткової угоди № 2 до договору, якою намагався продовжити строк виконання своїх зобов`язань до 30 червня 2016 року. Зазначеними діями позивач перервав сплив позовної давності. Також позивач визнав наявність боргу у листі від 22 вересня 2017 року, в якому просив відповідача надати у межах виконання договірних зобов`язань згоду на проведення нової незалежної експертної оцінки. У відповідача були законні сподівання отримати визначену компенсацію в погоджені сторонами строки, які порушені позивачем.
У письмових поясненнях, які відповідач у серпні 2019 року надіслав до Верховного Суду, він повідомив про сплату позивачем суми компенсації, проте у призначенні цього платежу зазначено не виконання договору з відповідачем, а на виконання рішення апеляційного суду. Тому відповідач вважає, що позивач не виконав договірні зобов`язання перед відповідачем, а надіслані позивачем відповідачу кошти підлягають поверненню позивачу.