Постанова
Іменем України
12 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 648/1102/19
провадження № 61-22131 св 19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б .І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.
учасники справи:
заявник (стягувач) - ОСОБА_1 ,
представник заявника (стягувача) - адвокат Загоруйко Геннадій Анатолійович,
суб`єкт оскарження - старший державний виконавець Суворовського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Пономаренко Ігорь Олександрович,
заінтересовано особа (боржник) - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Загоруйка Геннадія Анатолійовича, на постанову Херсонського апеляційного суду у складі колегії суддів: Полікарпової О. М., Воронцової Л. П., Ігнатенко П. Я. від 07 листопада 2019 року та ухвалу Херсонського апеляційного суду у складі колегії суддів: Полікарпової О. М., Воронцової Л. П., Ігнатенко П. Я. від 14 листопада
2019 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст скарги
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою на дії старшого державного виконавця Суворовського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Пономаренка І. О. (далі - Суворовський РВ ДВС ГТУЮ у Херсонській області, державний виконавець), про визнання дій державного виконавця неправомірними при обчисленні ним заборгованості по аліментам та встановлення судом дійсного розміру заборгованості по аліментам.
Скарга мотивована тим, що на виконанні Суворовського РВ ДВС ГТУЮ
у Херсонській області з 07 червня 2016 року знаходиться виконавче провадження № 51349774 щодо примусового виконання виконавчого листа, виданого Білозерським районним судом Херсонської області від 15 квітня 2010 року, у справі про стягнення з ОСОБА_2 на її користь аліментів у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), але не
менше 30 % прожиткового мінімуму на утримання сина ОСОБА_3, 2006 року народження. На її думку, загальний розмір нарахованої заборгованості станом на 31 жовтня 2018 року складає 67 300,47 грн.
Відповідно до розрахунку органу РВ ДВС ГТУЮ у Херсонській області станом на 31 жовтня 2018 року розмір заборгованості боржника зі сплати аліментів визначено в сумі 56 000,00 грн.
Вважає такий розрахунок передчасним, оскільки згідно з оригіналів квитанцій із призначенням платежу "аліменти" можна встановити часткове погашення боржником заборгованості по аліментах і лише за 2018 рік
у розмірі 2 100,00 грн. Крім того, грошові кошти, які зазначаються
у квитанціях за 2010-2017 роки, що були надані ОСОБА_2 у січні
2019 року органу РВ ДВС ГТУЮ у Херсонській області, не можуть враховуватися при визначенні розміру заборгованості по аліментах, оскільки боржником не було надано оригіналів цих квитанцій. При цьому, здійснення ОСОБА_2 переказів грошей у період з 2010 року по 2017 рік є компенсацією батьком додаткових витрат на утримання його дитини, про які вона просила у зв`язку з додатковим навчанням та репетиторством, частими хворобами, проходженням ЛФК, отриманням стоматологічних послуг, відпочинком та інше.
З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просила суд скаргу задовольнити.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Білозерського районного суду Херсонської області від 22 травня 2019 року у складі судді Кусік І. В. у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 не доведено, а судом не встановлено неправомірності дій державного виконавця при визначенні ним дійсного розміру заборгованості за виконавчим листом № 2-168/2010, а також факту порушення державним виконавцем прав заявника, як стягувача за виконавчим листом.
Крім того, оскаржувані дії державного виконавця були вчинені відповідно до закону, у межах його повноважень.
Короткий зміст постанови і ухвали суду апеляційної інстанції
Постановою Херсонського апеляційного суду від 07 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.Ухвалу Білозерського районного суду Херсонської області від 22 травня 2019 року скасовано та постановлено нове судове рішення, яким скаргу ОСОБА_1 задоволено.Встановлено, що заборгованість, нарахована ОСОБА_2 . Суворовським ВДВС м. Херсона станом на 31 жовтня 2018 року згідно виконавчого листа №2-168/2010, виданого Білозерським районним судом Херсонської області 15 квітня 2010 року про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму, щомісячно, починаючи з 17 листопада 2009 року і до повноліття становить 58 850,47 грн. У задоволенні заяви про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.
Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року
у задоволенні заяви Загоруйка Г. А., який діє від імені ОСОБА_1,
про ухвалення додаткового рішення щодо вирішення питання про розподіл судових витрат у цій справі відмовлено.
Задовольняючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 та скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що оскаржувані дії державного виконавця є неправомірними, розмір заборгованості по аліментам визначено невірно.
Відмовляючи у задоволенні заяви про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд зазначив, що наявність цивільно-правового договору про надання правової допомоги від 03 червня 2019 року, акту наданих послуг від 31 жовтня 2019 року, рахунок-фактура, довідка про оплату наданих послуг від 31 жовтня 2019 року на загальну
суму 3 338,40 грн, а також договір про надання правової допомоги
від 01 жовтня 2019 року, акту №07/2019/1 наданих послуг за договором про надання правової допомоги, рахунок-фактура та довідка № 07/2019/1
від 31 жовтня 2019 року на загальну суму 3 755,70 грн не підлягають стягненню, оскільки згідно свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Загоруйко Г. А. має право займатися адвокатською діяльністю з 14 вересня 2019 року, а тому витрати на правову допомогу, надану ОСОБА_1 Загоруйком Г. А. як представником, до моменту здійснення останнім адвокатської діяльності в сумі 3 338,40 грн задоволенню не підлягають.
Що стосується стягнення витрат на професійну правничу допомогу, яка надавалася Загоруйком Г. А. під час здійснення адвокатської діяльності, то на підтвердження витрат до суду апеляційної інстанції було надано договір №07/2019 про надання правової допомоги, акт № 07/2019/1 наданих послуг за договором № 07/2019/1, рахунок-фактура № 7/2019/1, що підтверджує надання адвокатом Загоруйко Г. А. правової допомоги ОСОБА_1, проте у матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про фактичну оплату гонорару ОСОБА_1, отримання ним гонорару адвокат Загоруйко Г. А. підтвердив довідкою, яка не є належним доказом, оскільки не є фінансовим документом.
Крім того під час судових дебатів представник ОСОБА_1 заявив про необхідність розподілення судових витрат у справі, а 04 листопада
2019 подав до суду клопотання про долучення до матеріалів справи документів та вирішення питання про розподіл судових витрат. Проте, всупереч положенням статті 134 ЦПК скаржником та її представником попереднього розрахунку суми судових витрат разом з апеляційною скаргою до суду надано не було, так як і не було його надано після укладення договору №07/2019 про надання правової допомоги від 01 жовтня 2019 року.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що під час судових дебатів 07 листопада 2019 року Загоруйком Г. А., який діяв від імені ОСОБА_1, була зроблена заява про необхідність вирішення питання щодо розподілу витрат, які понесла ОСОБА_1 у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції. При цьому, заявник вказував, що усі докази на підтвердження понесених витрат надано до суду та долучено до матеріалів справи. Будь-яких заяв про необхідність надання додаткових доказів Загоруйком А. Г. зроблено не було.
Під час судового розгляду судом апеляційної інстанції було досліджено питання про розподіл судових витрат на підставі доказів, які були наявні в матеріалах справи на момент її розгляду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Загоруйко Г. А., посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення
в частині відмови щодо відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу за юридичні послуги й ухвалити нове рішення у цій частині про відшкодування їй витрат на правничу допомогу.
Отже, судові рішення по суті скарги ОСОБА_1 у касаційному порядку не оскаржуються, тому в силу статті 400 ЦПК України не переглядаються.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду
від 13 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі
№ 648/1102/19 та витребувано її матеріали з Білозерського районного суду Херсонської області.
У грудні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат залишив поза увагою вимоги статей 137, 141 ЦПК України, а також те, що витрати на надану професійну допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи сплачені уже фактично кошти стороною чи тільки повинні бути сплачені.
Крім того, суд апеляційної інстанції відмовляючи у клопотанні про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, посилався на те, що не надані докази які свідчать фактичну оплату гонорару, довідка адвоката Загоруйка Г. А. не є належним доказом, оскільки не є фінансовим документом, однак такий висновок не відповідає статті 137 ЦПК України, відповідно до якої фактично оплачені витрати чи тільки підлягають сплаті не можуть бути підставою для відмови у стягненні цих витрат.
Відмовивши у стягнення витрат на правничу допомогу в певній сумі з тих підстав, що Загоруйко Г. А. ще не був адвокатом, суд не звернув уваги на те, що справа є малозначною і інтереси заявника міг представляти не адвокат.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Загоруйка Геннадія Анатолійовича, підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття