Постанова
Іменем України
13 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 484/2941/18
провадження № 61-7078св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Штелик С. П. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Сімоненко В. М.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересована особа - Первомайська міська рада Миколаївської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Піньковської Ольги Миколаївни, на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 20 листопада 2018 року у складі судді Шикері І. А. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 28 лютого 2019 року у складі суддів: Шаманської Н. О., Данилової О. О., Коломієць В. В.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини.
Заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати - ОСОБА_2, після смерті якої відкрилась спадщина. Вказувала, що останній рік свого життя її мати через похилий вік почала хворіти, втрачати пам`ять, у зв`язку з чим вона перевезла її до себе у м. Первомайськ Миколаївської області. Тобто, постійним місцем проживання померлої ОСОБА_2 було АДРЕСА_1 . У день смерті матері вона перевезла її до АДРЕСА_2, де і поховала. Після смерті матері вона звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, проте нотаріусом їй було роз`яснено, що нею пропущено строк для прийняття спадщини.
Посилаючись на викладені обставини просила встановити факт постійного проживання зі спадкодавцем - матір`ю ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 з 01 січня 2009 року до часу відкриття спадщини - 01 грудня 2009 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 20 листопада 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у судовому засіданні не знайшли підтвердження обставини, на які посилається ОСОБА_1, а надані докази не підтверджують факт постійного проживання заявника разом з матір`ю ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 з 01 січня 2009 року до часу відкриття спадщини - 01 грудня 2009 року.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 28 лютого 2019 року рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 20 листопада 2018 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність заявницею факту постійного проживання зі спадкодавицею на час відкриття спадщини.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2019 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Піньковська О. М., просить скасувати рішення суду першої інстанції, постанову апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не надали належну оцінку показам свідків, які підтвердили факт проживання спадкодавця ОСОБА_2 разом із заявником у м. Первомайську Миколаївської області. Посилаючись на актовий запис про смерть та свідоцтво про смерть, які не підтверджують місце проживання спадкодавця, а тільки підтверджують факт смерті, суди зробили невірний висновок про недоведеність факту спільного проживання. Також суд не надав належної оцінки довідці квартального комітету, яка підтверджує факт спільного проживання зі спадкодавцем з 01 січня 2008 року до 01 грудня 2009 року по АДРЕСА_1 . В день смерті ОСОБА_2 було перевезено, що не заборонено законом, для поховання за місцем її реєстрації у АДРЕСА_2, де і було отримано свідоцтво про смерть. Проте, судом вказані докази не були прийняті до уваги та безпідставно відхилені.
Крім того, аргументами касаційної скарги зазначено, що заінтересована особа - Первомайська міська рада Миколаївської області не заперечувала проти задоволення заяви.
Відзив на касаційну скаргу на час її розгляду не надходив.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Суди установили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 .
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1, виданого 01 грудня 2009 року виконавчим комітетом Петрівської Другої сільської ради Тарутинського району Одеської області, ОСОБА_2 померла у АДРЕСА_2 (а.с.6).
Спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_2 є її донька - ОСОБА_1, яка у жовтні 2014 року звернулась до Тарутинської районної державної нотаріальної контори Одеської області із заявою про видачу на підставі статті 1261 ЦК України свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, що залишилось після смерті матері проте, отримала від нотаріуса роз`яснення щодо пропуску нею строку для прийняття спадщини.
Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, ОСОБА_1 посилалась на те, що останній рік свого життя ОСОБА_2 сильно хворіла, втрачала пам`ять, у зв`язку з чим вона перевезла її до себе у м. Первомайськ Миколаївської області, де мати проживала по день смерті.
Згідно довідки квартального комітету м. Первомайська № 65 ОСОБА_2 через хворобу з 01 січня 2008 року та до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 проживала за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з померлою на день смерті за вказаною адресою проживала її донька ОСОБА_1 ( а.с.10).
Згідно актового запису про смерть, ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 76 років, до моменту смерті проживала по АДРЕСА_2 . Факт смерті підтверджується остаточним лікарським свідоцтвом про смерть № 408 від 01 грудня 2009 року, виданим Тарутинською центральною районною лікарнею Одеської області (а.с. 42,46).
Статтею 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно із частиною другою статті 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.