Постанова
Іменем України
05 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 185/8862/16-ц
провадження № 61-38794св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач),
суддів: Жданової В.С., Ігнатенка В.М., Карпенко С. О., Тітова М.Ю.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк",
відповідач - ОСОБА_1,
третя особа - Орган опіки і піклування Павлоградської міської ради Дніпропетровської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 грудня 2017 року у складі головуючого судді Палюх Т. Д. та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2018 року у складі суддів: Петешенкової М. Ю., Куценко Т. Р., Макарова М. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року Публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк" (далі - ПАТ "Альфа-Банк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
На обґрунтування позову зазначало, що за умовами кредитного договору № 0320/0908/45-034 від 19 вересня 2008 року, Відкрите акціонерне товариство "Сведбанк" (далі - ВАТ "Сведбанк") надало ОСОБА_1 кредитні кошти в розмірі 25 000 доларів США зі сплатою 12, 5% річних з кінцевим терміном повернення до 19 вересня 2018 року. У забезпечення вказаного договору, відповідач згідно із іпотечним договором № 0320/0908/45-034-Z-1 від 19 вересня 2008 року передала в іпотеку банку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 .
На підставі договору купівлі-продажу прав вимоги від 25 травня 2012 року право вимоги за договорами кредиту та іпотеки від 19 вересня 2008 року перейшло до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк"), яке відповідно до договору від 5 червня 2012 року передало право вимоги за вказаними договорами ПАТ "Альфа-Банк".
Посилаючись на те, що через неналежне виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором щодо його своєчасного й повного погашення виникла заборгованість, загальний розмір якої станом на 26 вересня 2016 року складає 11 571, 02 доларів США, ПАТ "Альфа-Банк" просило в рахунок зазначеної заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_1, шляхом продажу її на прилюдних торгах за початковою ціною, встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки предмета іпотеки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки під час проведення виконавчих дій.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 грудня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що в іпотечній квартирі проживає неповнолітній ОСОБА_2, місце проживання якого визначено в судовому порядку, а тому за відсутності згоди органу опіки та піклування на відчуження такої квартири та з урахуванням першочерговості забезпечення інтересів дитини, у задоволенні банку про звернення стягнення на предмет іпотеки слід відмовити.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ "Альфа-Банк" задоволено частково. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 грудня 2017 року змінено в частині обґрунтування відмови в задоволенні позовних вимог.
Постанова апеляційного суду мотивована необґрунтованістю та недоведеністю вимог банку, оскільки в іпотечному договорі не передбачено такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки, як реалізація іпотечного майна шляхом проведення прилюдних торгів, а тому ПАТ "Альфа-Банк" позбавлений можливості вимагати застосування саме такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У липні 2018 року ПАТ "Альфа-Банк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що поза увагою суду першої інстанції залишилося те, що у прохальній частині позову банк просив звернути стягнення на предмет іпотеки, питання про їх виселення банком не порушувалося, а тому висновок місцевого суду щодо можливого порушення прав неповнолітнього, який проживає в іпотечній квартирі є помилковим. Крім того, при укладенні іпотечного договору, відповідач стверджувала, що у квартирі, яку вона передає в іпотеку банку малолітні чи неповнолітні діти не проживають та не зареєстровані, й відсутні малолітні чи неповнолітні особи, які мають право користування предметом іпотеки. Суд першої інстанцій не дослідив той факт, що саме за кредитні кошти було придбано іпотечну квартиру, а тому на час укладення договору іпотеки малолітній ОСОБА_2 не міг бути зареєстрований у вказаній квартирі, а тому його права порушені не були. Визначення місця проживання ОСОБА_2 саме в іпотечній квартирі свідчить про бажання боржника уникнути відповідальності за невиконання зобов`язань за кредитним договором. Суд апеляційної інстанції у свою чергу не дослідив належним чином умов договору іпотеки й залишив поза увагою те, що відповідно до пункту 10.3 іпотечного договору банк має право обирати порядок звернення на предмет іпотеки, може звернути стягнення на предмет іпотеки та задовольнити свої вимоги за рішенням суду. Крім того, згідно пункту 13 договору іпотеки взаємовідносини сторін, не передбачені цим договором, регулюються нормами ЦК України, Законом України "Про іпотеку", чинним законодавством України, яким передбачено право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Проте, суди наведеного не врахували і дійшли до помилкових висновків про відмову в задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Верховного Суду від 30 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі, матеріали даної справи витребувано із суду першої інстанції.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
У поданому в листопаді 2018 року відзиві, ОСОБА_1 просить залишити касаційну скаргу ПАТ "Альфа-Банк" без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, посилаючись на необґрунтованість доводів касаційної скарги та законність рішень судів першої та апеляційної інстанції, які цивільні права позивача не порушують та не обмежують його прав звернутися за виконанням рішення суду, яким з боржника та поручителя в солідарному порядку стягнуто заборгованість за кредитним договором.
Ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Встановлено, що 19 вересня 2008 року між ВАТ "Сведбанк" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 0320/0908/45-034, за умовами якого відповідач отримала кредит в розмірі 25 000 доларів США зі сплатою 12,5% річних строком до 19 вересня 2018 року на придбання нерухомості.
З метою забезпечення цього договору, між сторонами 19 вересня 2008 року був укладений іпотечний договір № 0320/0908/45-034-Z-1, згідно якого ОСОБА_1 передала в іпотеку банку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 .
15 травня 2012 року між ВАТ "Сведбанк" та ПАТ "Дельта Банк" укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого право вимоги за вказаним договором кредиту та іпотечним договором, укладеними 19 вересня 2008 року перейшло до ПАТ "Дельта Банк".
15 червня 2012 року ПАТ "Дельта Банк" уклало з ПАТ "Альфа Банк" договір купівлі-продажу прав вимоги, згідно якого до позивача перейшло право вимоги за укладеними 19 вересня 2008 року між ВАТ "Сведбанк" та ОСОБА_1 договором кредиту № 0320/0908/45-034 та договором іпотеки № 0320/0908/45-034-Z-1.
Через неналежне виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором станом на 26 вересня 2016 року виникла заборгованість в розмірі 11 571, 02 доларів США, з яких 11 388, 74 доларів США - заборгованість по кредиту, 182, 28 доларів США - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, у рахунок погашення якої банк просив звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_1 шляхом проведення прилюдних торгів із визначенням початкової ціни, встановленої на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки предмета іпотеки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки під час проведення виконавчих дій.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Способи захисту цивільного права чи інтересу можуть бути судові (стаття 16 ЦК України та позасудові (статті 17-19 ЦК України).
Відповідно до статей 12 і 33 Закону України "Про іпотеку" одним зі способів захисту прав та інтересів іпотекодержателя є звернення стягнення на предмет іпотеки.
Підставами звернення стягнення на предмет іпотеки є рішення суду, виконавчий напис нотаріуса або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (частина третя статті 33 Закону України "Про іпотеку").
З огляду на вказане Закон України "Про іпотеку" визначає такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду); позасудовий: захист прав нотаріусом (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса) або самозахист (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя).
Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду (стаття 39 Закону України "Про іпотеку") є: 1) реалізація предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів (статті 41-47 Закону України "Про іпотеку"); 2) продаж предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 Закону).
Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, є (частина третя статті 36 Закону України "Про іпотеку"): 1) передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; 2) право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 вказаного Закону.
Відповідний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц, провадження № 14-112цс19.