Постанова
Іменем України
13 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 344/2623/18
провадження № 61-15240св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Еміграційний центр",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лущанця Миколи Васильовича, на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 15 липня 2019 року у складі колегії суддів: Пнівчук О. В., Мелінишин Г. П., Ясеновенко Л. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Еміграційний центр" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг.
Позовна заява мотивована тим, що 20 листопада 2012 року між ним та ОСОБА_1 було укладено договір про надання інформаційно-консультативних послуг № ДВ2013-20121120, відповідно до якого товариство зобов`язалося надати відповідачу інформаційно-консультативні послуги щодо умов і порядку отримання відповідачем імміграційної візи на право постійного проживання на території США та правильного заповнення документів для подачі в посольство США, а відповідач зобов`язалася оплатити йому за надані послуги, а також виконувати інші умови договору. Вартість послуг за вказаним договором встановлено у розмірі 65 200 грн, що еквівалентно 8 000 доларів США. Відповідач зобов`язалася оплатити вартість наданих послуг протягом 18 місяців з моменту підписання акту прийому-передачі наданих послуг у наступному порядку: 20 % вартості послуг протягом 4 місяців з моменту підписання акту прийому-передачі наданих послуг; 30 % вартості - протягом 9 місяців; решту суми - протягом 18 місяців.
Свої зобов`язання за договором товариство виконало у повному обсязі, що підтверджується підписаним сторонами 28 серпня 2013 року актом прийому-передачі наданих послуг до договору № ДВ2013-20121120. Відповідач свої зобов`язання за договором у частині оплати послуг виконала не повністю, сплативши 04 листопада 2013 року 2 000 доларів США (станом на день платежу еквівалентно 15 980 грн), у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі, еквівалентному 6 000 доларів США.
Крім того, вказаним договором сторони узгодили пеню та штраф за неналежне виконання його умов.
Ураховуючи наведене, ТОВ "Еміграційний центр" просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованості за договором про надання інформаційно-консультативних послуг від 20 листопада 2012 року № ДВ2013-20121120 у розмірі 161 880 грн, пеню у розмірі 59 086,20 грн та штраф у розмірі 48 564 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08 травня 2019 року у складі судді Пастернак І. А. позов ТОВ "Еміграційний центр" задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Еміграційний центр" грошові кошти у розмірі 161 880 грн заборгованості за договором про надання інформаційно-консультативних послуг від 20 листопада 2012 року № ДВ2013-20121120, 59 086,2 грн пені, 48 564 грн штрафу та 4 042,95 грн витрат по оплаті судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки позивачем всі умови договору були виконані, а ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором в частині оплати послуг виконала не у повному обсязі, то позовні вимоги про стягнення з неї заборгованості з оплати послуг за договором, пені та штрафу є обґрунтованими.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 15 липня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Лущанця М. В., задоволено частково.
Рішення Івано-Франківського міського суду від 08 травня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення.
Позов ТОВ "Еміграційний центр" задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Еміграційний центр" грошові кошти у розмірі 140 650 грн, з яких: 103 040 грн заборгованості за договором про надання інформаційно-консультативних послуг від 20 листопада 2012 року № ДВ2013-20121120, 37 610 грн пені.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що позивачем всі умови договору були виконані, а ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором в частині оплати послуг виконала не у повному обсязі, тому позовні вимоги є обґрунтованими.
Проте, ТОВ "Еміграційний центр" пропустило строк позовної давності до частини вимог, а саме щодо другого траншу оплати у розмірі 30 %, а також штрафу. При цьому, відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, просив застосувати наслідки спливу строку позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні цієї частини вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2019 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 адвокат Лущанець М. В., посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про стягнення заборгованості в еквіваленті гривні за курсом долара США станом на день ухвалення судового рішення, оскільки спірний договір передбачав оплату послуг саме у гривні.
Крім того, вважає, що апеляційний суд неправильно визначив відсоток суми коштів, які підлягають стягненню з відповідача в межах строку позовної давності, у розмірі 50 %. Вказує, що оскільки перший транш було сплачено не у розмірі 20 %, а 24,5 %, то останній транш становить 45 %.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У жовтні 2019 року ТОВ "Еміграційний центр" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що її доводи є безпідставними, не впливають на правильність вирішення апеляційним судом справи, тому просить судове рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Лущанця М. В., задоволенню не підлягає.