Постанова
Іменем України
06 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 644/8964/18
провадження № 61-22822св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Калараша А. А. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Петрова Є. В.,
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року у складі суддів: Піддубного Р. М., Котелевець А. В., Тичкової О. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виселення з житла.
Позовна заява мотивована тим, що 27 жовтня 2006 року між Закритим акціонерним товариством "Міжнародний іпотечний банк" (далі - ЗАТ "Міжнародний іпотечний банк"), правонаступником якого було Публічне акціонерне товариство "Міжнародний іпотечний банк", а в подальшому Публічне акціонерне товариство "Платинум Банк" (далі - ПАТ "Платинум Банк") та ОСОБА_2 укладено договір про іпотечний кредит № 1.06100812.x, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 24 200 доларів США для придбання нерухомості - квартири АДРЕСА_1 . 27 жовтня 2006 року між ОСОБА_2 та ЗАТ "Міжнародний іпотечний банк", правонаступником якого є ПАТ "Платинум Банк", укладено та посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Алтуніною Л. А. договір іпотеки, предметом якого є вищевказана квартира.
19 квітня 2018 року між ПАТ "Платинум Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дебт Менеджмент Груп" (далі - ТОВ Дебт Менеджмент Груп") укладено договори № 199-к та № 199і про відступлення права вимоги за кредитним договором та за договором іпотеки. У зв`язку з невиконанням ОСОБА_2 взятих на себе за кредитним договором зобов`язань, 20 червня 2018 року державним реєстратором Філії комунального підприємства "Добробут" Литвинівської сільської ради у м. Чугуїв Харківської області Неженською Г. В. на підставі статті 37 Закону України "Про іпотеку" було прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки за ТОВ "Дебт Менеджмент Груп".
20 вересня 2018 року між ним та ТОВ "Дебт Менеджмент Груп" укладено та посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Алтуніною Т. П. договір купівлі-продажу, за умовами якого він набув право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Посилаючись на те, що 02 жовтня 2018 року він направив на адресу відповідачів вимоги про виселення, але останні у добровільному порядку звільнити квартиру не погоджуються, чим порушують його право користування та розпорядження нерухомим майном, власником якого він є, ОСОБА_1 просив виселити ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 25 липня
2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Виселено ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Судове рішення мотивовано тим, що відповідачі без законних на те підстав проживають у спірному майні, чим перешкоджають позивачу у реалізації права володіння, користування, розпорядження нерухомим майном.
Постановою Харківського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 25 липня 2019 року в частині виселення ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 та стягненні судового збору скасовано та ухвалено нове рішення, яким в цій частині у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Судове рішення мотивовано тим, що спірне житлове приміщення ОСОБА_1 придбано за договором купівлі-продажу, при укладенні якого мало бути зазначено обтяження у вигляді наявності осіб, які зареєстровані і проживають у житловому приміщенні, тобто виявлені ризики, пов`язані з придбанням спірної нерухомості.
Крім того, 03 червня 2014 року прийнято Закон України № 1304-VII "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", яким запроваджено мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, а саме: не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону № 898-IV, якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.
Отже, держава цілеспрямовано вносила законодавчі обмеження, направлені на захист прав громадян України, щодо виселення, які пов`язані з виконанням зобов`язань за кредитами, наданими в іноземній валюті та забезпеченими іпотекою. Вказана обставина обумовлена тим, що фізична особа, яка отримала кредит у іноземній валюті, не має впливу на здешевлення гривні, коливання валютного курсу, проте саме держава зобов`язана забезпечувати як дотримання прав усіх суб`єктів, так і баланс прав, у тому числі і прав кредитодавця та позичальника у кредитних правовідносинах.
Однак, спірна квартира придбана при реалізації предмета іпотеки, а ТОВ "Дебт Менеджмент Груп" повинен був зазначити про обтяження квартири у вигляді проживання у ній її власника разом із членами сім`ї.
Разом з тим, апеляційний суд зазначив, що новий власник може частково поновити свої права шляхом звернення про відшкодування шкоди до продавця, якщо той неналежним чином виконав свої зобов`язання про повне інформування можливих покупців квартири про її обтяження, чи до банку про виконання останнім обов`язку із забезпечення осіб, які підлягають виселенню, іншим житловим приміщенням та відшкодування збитків.
В частині задоволення позовних вимог щодо виселення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржувалось, а тому його законність та обґрунтованість не перевірялась.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції встановивши, що вказану квартиру придбано за рахунок кредитних коштів, не застосував положення частини другої статті 109 ЖК УРСР та статті 40 Закону України "Про іпотеку".
Враховуючи, що спірна квартира перебувала в іпотеці на підставі відповідних договорів іпотеки, з урахуванням положень статті 109 ЖК УРСР, вимога позивача про виселення відповідачів є обґрунтованою.
Також заявник посилається на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі № 756/8086/14.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У грудні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 27 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу з Орджонікідзевського районного суду м. Харкова.
У січні 2019 року справу № 644/8964/18 передано до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 27 жовтня 2006 року між ОСОБА_2 та ЗАТ "Міжнародний іпотечний банк", правонаступником якого був ПАТ "Міжнародний іпотечний банк", а в подальшому ПАТ "Платинум Банк" укладено договір про іпотечний кредит № 1.06100812.х, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 24 200 доларів США для купівлі нерухомості, а саме квартири АДРЕСА_1 .
З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між ОСОБА_2 та ЗАТ "Міжнародний іпотечний банк", правонаступником якого було ПАТ "Платинум Банк" укладено та посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Алтуніною Л. А. договір іпотеки № 1.06100812.х, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .
19 квітня 2018 року між ПАТ "Платинум Банк" та ТОВ "Дебт Менеджмент Груп" укладено договори № 199-к та № 199і про відступлення права вимоги за вищевказаними договорами кредиту та іпотеки.
23 квітня 2018 року ТОВ "Дебт Менеджмент Груп" було направлено ОСОБА_2 вимогу-повідомлення № 23/04-1 в порядку статті 35 Закону України "Про іпотеку" з вимогою погашення заборгованості за кредитним договором. Вказану вимогу-повідомлення ОСОБА_2 отримала, про що свідчить зворотне повідомлення № 0100159987897 з відміткою про отримання відправлення 30 квітня 2018 року.
У зв`язку з невиконанням ОСОБА_2 взятих на себе за кредитним договором зобов`язань, 20 червня 2018 року державним реєстратором Філії комунального підприємства "Добробут" Литвинівської сільської ради у м. Чугуїв Харківської області Неженською Г. В. на підставі статті 37 Закону України "Про іпотеку" було прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки за ТОВ "Дебт Менеджмент Груп".
20 вересня 2018 року між ТОВ "Дебт Менеджмент Груп" та ОСОБА_1 укладено та посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Алтуніною Т. П. договір купівлі-продажу, за умовами якого позивач набув право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
У вказаній квартирі зареєстровані та проживають відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Також установлено, що квартиру придбано за рахунок кредиту банку, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.
Статтею 41 Конституції України установлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.