Постанова
Іменем України
13 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 295/3706/17
провадження № 61-13995св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати
Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 07 січня 2019 року, ухвалене у складі судді Чішман Л. М., та постанову Житомирського апеляційного суду
від 19 червня 2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Трояновської Г. С., Миніч Т. І., Павицької Т. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання майна об`єктом спільної сумісної власності, визнання права власності.
Позов обґрунтований тим, що перебуваючи в шлюбі, сторони мали спільний бюджет, разом несли витрати щодо утримання житла, спільно приймали участь у придбанні речей домашнього вжитку.
За час шлюбу подружжям набуто у власність квартиру АДРЕСА_1, право власності на яку зареєстровано за відповідачем.
Оскільки відповідач після розірвання шлюбу відмовляється визнати за позивачем право на половину майна, придбаного в період шлюбу, позивач просила визнати квартиру АДРЕСА_1 об`єктом спільної сумісної власності подружжя та визнати за нею право власності на 1/2 частку цієї квартири.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 17 січня 2019 року позов задоволено.
Визнано об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 та визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку цієї квартири.
Вирішено питання розподілу судових витрат, - стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір на користь ОСОБА_1 1 280 грн та на користь держави 2 364,25 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що спірне майно придбано сторонами в період шлюбу та виходив з презумпції права спільної сумісної власності майна подружжя.
Суд першої інстанції відхилив доводи відповідача про те, що ним проведено оплату за спірну квартиру за власні кошти, оскільки вважав вказані обставини не доведеними належними і допустимими доказами.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Житомирського апеляційного суду від 19 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Богунського районного суду м. Житомира від 17 січня 2019 року залишено без змін.
Апеляційний суд зазначив, що ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин, дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, враховуючи, що спірне майно набуте подружжям під час перебування у шлюбі, а тому є їхнім спільним майном та підлягає поділу між ними в рівних частках, оскільки презумпція права спільної сумісної власності майна подружжя не спростована відповідачем, ним не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що спірне майно придбане лише за його особисті кошти.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у липні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить скасувати рішення Богунського районного суду м. Житомира від 17 січня 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 19 червня 2019 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України
(далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 04 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали з Богунського районного суду м. Житомира.
У жовтні 2019 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована безпідставним відхиленням доводів заявника про придбання спірної квартири за особисті кошти, оскільки ним надано відповідні докази на підтвердження цього факту. Стверджував, що він особисто сплатив за квартиру кошти зі своїх депозитних рахунків та кошти отримані від продажу власного дачного будинку і земельної ділянки. Натомість позивачем не надано доказів сплати хоча б частини коштів за спірну квартиру.
Також вказує на неврахування судами попередніх інстанцій того, що спірна квартира набута ним у власність як новостворене майно на підставі рішення виконкому Житомирської міської ради від 03 жовтня 2012 року за № 430, як одноосібним власником.
При цьому, апеляційний суд безпідставно відмовив йому в задоволенні клопотання про долучення до матеріалів справи повідомлення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 16 травня 2019 року 2019 року за № 25/13-4547, яке підтверджує, що власником спірної квартири є ОСОБА_2 .
Позивач вказує, що судами попередніх інстанцій помилково не враховано правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові
від 15 листопада 2017 року № 716/53/15-ц, згідно з яким сам по собі факт оформлення права власності на новобудову в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.
Крім того вважав, що судом першої інстанції неправильно вирішено питання про судові витрати.
Доводи осіб, які подали відзив касаційну скаргу
В поданому у жовтні 2019 року відзиві на касаційну скаргу
ОСОБА_1 вважала, що касаційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, оскільки мотиви та підстави, зазначені у ній, є необґрунтованими, а оскаржені судові рішення ухвалені відповідно до вимог чинного законодавства.
Фактичні обставини справи
Судами встановлено, що із 28 серпня 2010 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням суду від 14 лютого
2017 року.
Під час перебування сторін у шлюбі 24 жовтня 2012 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі рішення виконкому Житомирської міської ради
від 03 жовтня 2012 року за № 340.
Згідно договору № 3 про участь у фонді фінансування будівництва (далі - ФФБ)
виду А житлового будинку від 23 серпня 2007 року, укладеного між
ТОВ "Фінансова компанія "Конгрес Ріал Істейт Фінанс" та ТОВ "Бі ен Сі", останнє дає згоду на участь у ФФБ, бере на себе зобов`язання виконувати правила ФФБ, передає кошти ТОВ "Фінансова компанія "Конгрес Ріал Істейт Фінанс" у довірче управління з метою отримання у власність об`єкта інвестування - житлового будинку за будівельною адресою: АДРЕСА_1
Згідно договору № 3-в від 27 жовтня 2009 року "Про відступлення права вимоги" між ТОВ "Бі ен Сі" та відповідачем, право вимоги на об`єкт інвестування, а саме квартиру АДРЕСА_1 перейшло до ОСОБА_2 за грошову суму у розмірі 258 081,75 грн.
Протягом 2009 року ОСОБА_2 здійснював проплати за договором № 3 від 27 жовтня 2009 року, що підтверджено меморіальними ордерами № 15 від 25 листопада 2009 року на суму 100 000 грн, № 35 від 28 листопада
2009 року на суму 100 000 грн, № 1633 від 30 листопада 2009 року на суму 15 674,59 грн.
Судом першої інстанції з пояснень ОСОБА_2 встановлено, що сплачені кошти йому були повернуті в 2009 році. Вказані обставини також підтверджені листом керівника сектору обробки запитів управління супроводження контрольно-операційної діяльності мережі Центру операційної підтримки публічного акціонерного товариства "ПУМБ" (далі - ПАТ "ПУМБ") № КНО-07.8.3/1481 від 03 вересня 2018 року зі змісту якого суди встановили, що перевіривши операції клієнта ОСОБА_2 за призначенням платежу, банк не виявив операцій, пов`язаних з оплатою коштів згідно інвестиційного договору № 3 від 27 жовтня 2009 року за квартиру АДРЕСА_1 .
З довідки філії публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в місті Житомирі № 52-16/253 від 17 січня 2019 року суди встановили, що ОСОБА_2 02 листопада 2011 року відкрив депозитний рахунок № НОМЕР_1 на суму 28 800 доларів США.
12 жовтня 2011 року ОСОБА_2 укладено договір "Про відступлення права вимоги" з ТОВ "Бі ен Сі" за яким право вимоги на об`єкт інвестування, а саме квартиру АДРЕСА_1 перейшло ОСОБА_2 за грошову суму у розмірі 258 081,75 грн.
З виписок по рахунку № 214 від 25 листопада 2011 року, № 215
від 28 листопада 2011 року та № 219 від 02 грудня 2011 року суди встановили, що ОСОБА_2 здійснив проплату за квартиру за договору № 3-в
від 12 листопада 2011 року через банківську установу ПАТ "Укрсоцбанк".
За актом № 1 від 06 вересня 2012 року "Про прийняття-передачі об`єкта інвестування" ОСОБА_2 прийняв квартиру АДРЕСА_1 .
Суди встановили, що в матеріалах справи міститься договір про надання невідновлювальної кредитної лінії № 280/44-26 від 07 листопада 2007 року, укладений між АКБСР "Укрсоцбанк" та ОСОБА_2, за умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі 15 800 доларів США. Додатковою угодою до цього договору від 13 жовтня 2008 року збільшено ліміт за вказаним договором до 25 800 доларів США. Кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом є 06 листопада 2022 року.
З виписки за операціями відділення № 2 ПАТ "ПУМБ" в місті Житомирі суди встановили, що з 29 жовтня 2010 року по 04 березня 2011 року за депозитним договором від 29 жовтня 2010 року ОСОБА_2 підтверджується рух коштів щодо поповнення та зняття частини вкладу.
Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 400 ЦПК під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.