Постанова
Іменем України
13 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 456/2068/14-ц
провадження № 61-21445св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
представник відповідача - адвокат Олексишин Ігор Богданович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Олексишина Ігоря Богдановича, на ухвалу Львівського апеляційного суду від 25 жовтня 2019 року у складі судді Шеремети Н. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст вимог заявника
У травні 2014 року Публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ) "Дельта Банк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 23 січня 2008 року між АКІБ "УКРСИББАНК" (правонаступником якого є - ПАТ "УКРСИББАНК") та ОСОБА_1, було укладено договір про надання споживчого кредиту за № 11287070000, відповідно до якого ОСОБА_1, було надано кредит у розмірі 31 500,00 доларів США з кінцевим терміном повернення 23 січня 2018 року та з оплатою 13,40% річних за користування кредитом.
Зазначало, що в якості забезпечення виконання грошових зобов`язань ОСОБА_1, між банком та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір від 23 січня 2008 року, предметом якого була квартира загальною площею 50,16 кв. м, житловою площею: 32,22 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказувало, що у зв`язку із порушенням ОСОБА_1 договору про надання споживчого кредиту, рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 18 березня 2011 року у справі № 2-243/2011 позовні вимоги банку були задоволені в повному обсязі та стягнуто з ОСОБА_1 борг у розмірі 247 448,38 гривень.
Посилалося на те, що 08 грудня 2011 року між ПАТ "УКРСИББАНК" та ПАТ "Дельта банк" було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами та на підставі вказаного договору до нього перейшло право вимоги, яке виникло з кредитного договору та договору іпотеки у обсязі та на умовах, що існували у первісного кредитора.
Стверджувало, що 28 листопада 2013 року ПАТ "Дельта банк" прийняв у власність нерухоме майно, що є предметом іпотеки.
Вважав, що заборгованість за кредитом погашена частково, отже, у нього виникло право подати позов про стягнення різниці суми боргу, що залишилася не стягнутою.
Ураховуючи наведене, ПАТ "Дельта Банк", просило стягнути солідарно з ОСОБА_1, в межах вартості предмета іпотеки та ОСОБА_2, на його користь заборгованість за кредитним зобов`язанням в розмірі 143 371,30 грн та судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 29 травня 2015 року позов ПАТ "Дельта Банк" задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "Дельта банк" заборгованість за кредитним договором на загальну суму 143 371 (сто сорок три тисячі триста сімдесят одна) грн 30 коп.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення районного суду мотивоване тим, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки ОСОБА_1 та майновий поручитель ОСОБА_2, прострочили погашення поточних платежів кредиту та нарахованих відсотків, не повертають отриманого кредиту, не виконують взятих за договором зобов`язань, відтак, вони є солідарними боржниками за кредитним договором.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 25 жовтня 2019 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Олексишина І. Б. на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 29 травня 2015 року у справі за позовом ПАТ "Дельта Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовлено.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що доводи скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження у зв`язку із тим, що ОСОБА_2 не був належно повідомлений про час та місце судового засідання, не був присутнім при проголошенні оскаржуваного судового рішення, з текстом судового рішення та матеріалами справи адвокат Олексишин І. Б. ознайомився лише 29 вересня 2019 року, не можуть бути визнані судом як поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду.
Апеляційний суд зазначив, що у матеріалах справи наявні докази про те, що ОСОБА_2 був належно повідомлений про судове засідання, яке відбулося 29 травня 2015 року. Крім того, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3, неодноразово брав участь у справі діючи на підставі довіреності від 24 липня 2014 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2019 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_2 - адвокат Олексишин І. Б., посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення апеляційного суду та передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду по суті.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд незаконно відмовив йому у відкритті апеляційного провадження, не врахувавши його доводів поважності причин пропуску строку.
Вважає, що апеляційний суд, відмовивши у відкритті апеляційного провадження, порушив його право на доступ до правосуддя.
Посилається на те, що апеляційним судом порушено вимоги положень частини третьої статті 222 ЦПК України 2004 року та не надіслано на адресу ОСОБА_2 копії оскаржуваного рішення.
Відзив на касаційну скаргу учасники справи не подали.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.