Постанова
Іменем України
13 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 645/5543/18
провадження № 61-12979св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Харківська міська рада,
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 11 лютого 2019 року у складі судді Горпинич О. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 28 травня 2019 року у складі колегії суддів: Сащенка І. С., Коваленко І. П., Овсяннікової А. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Харківської міської ради, третя особа - ОСОБА_2, про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності в порядку спадкування за законом.
Позовна заява мотивована тим, що 23 листопада 2002 року між ним та ОСОБА_3 було укладено шлюб. Після одруження він проживав зі своєю дружиною та її сином від попереднього шлюбу ОСОБА_4 у будинку АДРЕСА_1 .
З 21 січня 2010 року він зареєстрований у вказаному будинку.
Вказував, що за час спільного проживання позивач, його дружина та її син від першого шлюбу були однією сім`єю, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, піклувались один про одного, спільно святкували родинні свята.
На підтвердження факту проживання із спадкодавцем однією сім`єю протягом останніх п`яти років, посилався на те, що сприймав ОСОБА_4 як свого сина та коли останній перебував у місцях позбавлення волі, вони з дружиною готували та відвозили йому передачі, їздили на побачення.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. За вищевказаною адресою він залишився проживати разом з пасинком ОСОБА_4
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер, позивач займався організацією його поховання.
Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на 1/3 частки будинку АДРЕСА_1 та грошові вклади з відповідними відсотками та компенсацією у Публічному акціонерному товаристві "Мегабанк" (далі - ПАТ "Мегабанк") у розмірі 43 415,84 грн, Публічному акціонерному товаристві "Укрсиббанк" (далі - ПАТ "Укрсиббанк") у розмірі 26 900,82 грн та Публічному акціонерному товаристві комернційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") у розмірі 13 916,79 грн.
Вказане майно належить ОСОБА_4 у порядку спадкування за законом після смерті його матері ОСОБА_3, яку він прийняв у порядку частини третьої статті 1268 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), але за життя не встиг отримати свідоцтво про право на спадщину.
Вважає, що оскільки він проживав зі ОСОБА_4 однією сім`єю не менше п`яти років, то він є спадкоємцем за законом четвертої черги, інших спадкоємців не має.
Посилався на те, що звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, проте постановою завідувача Дванадцятою Харківською державною нотаріальною конторою Хлистуна О. В. від 23 листопада 2017 року йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_4, у зв`язку з відсутністю рішення суду про встановлення факту проживання однією сім`єю з померлим.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд встановити факт його проживання однією сім`єю у період часу з листопада 2002 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 зі ОСОБА_4 ; визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 на 1/3 частину будинку АДРЕСА_1, яка була зареєстрована за ОСОБА_3 ; визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 на грошові вклади з відповідними відсотками та компенсаціями, що знаходяться у ПАТ "Мегабанк" у розмірі 43 415,84 грн, ПАТ "Укрсиббанк" у розмірі 26 900,82 грн та ПАТ КБ "ПриватБанк" у розмірі 13 916,79 грн на рахунках, які були відкриті на ім`я ОСОБА_3 ; стягнути з відповідача на свою користь понесені судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 11 лютого 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено факту постійного проживання зі ОСОБА_4 на час відкриття спадщини, а тому, він не може вважатися таким, що прийняв спадщину на підставі положень частини третьої статті 1268 ЦК України.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання права власності на спадкове майно, суд першої інстанції виходив із того, що вказані вимоги є похідними від вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю, а тому задоволенню не підлягають.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 28 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 11 лютого 2019 року - без змін.
Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що районний суд забезпечив повний та всебічний розгляд справи й ухвалив законне, справедливе та обґрунтоване судове рішення.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд вказав, що районний суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, оскільки позивачем не надано і судом не встановлено доказів на підтвердження факту спільного проживання однією сім`єю зі ОСОБА_4 , не встановлено і обставин, що вони були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки.
Апеляційний суд вказав, що підтримання стосунків ОСОБА_1 зі ОСОБА_4 у період перебування останнього у місцях позбавлення волі не є доказом їх проживання однією сім`єю, ведення спільного господарства та побуту.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у липні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позов.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій надали неправильну оцінку обставинам справи та поданим сторонами доказам.
Оскільки у період відбування ОСОБА_4 покарання у виправній колонії вони з дружиною, враховуючи об`єктивні обмеження, підтримували сімейні стосунки, їздили до нього на побачення, готували та відвозили передачі, а тому, вважає це підтвердженням постійного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до дня його смерті.
Відзив на касаційну скаргу учасники процесу до суду не подали.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно із частиною другою статті 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.