1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду




Постанова

Іменем України


05 лютого 2020 року

м. Київ


справа № 534/711/16-ц


провадження № 61-11080св19


Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,

Шиповича В. В. (судді-доповідача),


учасники справи:

позивач - акціонерне товариство "Правекс-Банк",

відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,


розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 22 лютого 2019 року, ухвалене у складі

судді Куц Т. О., та постанову Полтавського апеляційного суду від 07 травня

2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Хіль Л. М., Обідіної О. І., Прядкіної О. В.,


ВСТАНОВИВ:


Короткий зміст позовних вимог

У березні 2016 року акціонерне товариство "Правекс-Банк"

(далі - АТ "Правекс-Банк", банк) звернулось до суду з позовом до

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 27 лютого 2006 року між акціонерним комерційним банком "Правекс-Банк" (далі - АКБ "Правекс-Банк"), правонаступником якого є АТ "Правекс-Банк", та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1966-002/06Р, відповідно до умов якого останньому надано кредит в сумі 27 000 доларів США на строк до 27 лютого 2021 року зі сплатою 12% річних за користування кредитом. За вказаним договором позичальник зобов`язався щомісячно до 10 числа здійснювати повернення кредиту, сплачувати комісію за обслуговування кредиту та проценти за користування кредитом.

В забезпечення зобов`язань за вказаним кредитним договором між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 1966-002/06

від 27 лютого 2006 року, за яким остання зобов`язалася перед банком відповідати за виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором № 1966-002/06Р від 27 лютого 2006 року.

Проте, в порушення умов кредитного договору взяті зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за користування ним позичальник не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість.

За таких обставин банк просив стягнути солідарно з відповідачів на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 44 134,54 доларів США.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 22 лютого

2019 року позов АТ "Правекс-Банк" задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "Правекс-Банк" заборгованість за кредитним договором № 1966-002/06Р від 27 лютого 2006 року в сумі

39 959,98 доларів США.

У задоволенні іншої частини позовних вимог банку до ОСОБА_1 та у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 відмовлено.

Задовольняючи позов в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь АТ "Правекс-Банк" у розмірі 39 959,98 доларів США, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 належним чином не виконував взяті на себе зобов`язання згідно умов кредитного договору, а саме в строки, встановлені кредитним договором кошти не повертав, тому у банка виникло право на звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості.

При цьому суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з позичальника процентів за користування кредитом у період

з 01 квітня 2014 року по 01 березня 2015 року в розмірі

4 174,56 доларів США, оскільки ОСОБА_1 брав безпосередню участь в антитерористичній операції, а згідно статтею 14 Закону України "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям з початку призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості

з ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив зі збільшення обсягу відповідальності останньої внаслідок укладення між банком та

ОСОБА_1 додаткової угоди до кредитного договору від 27 лютого

2006 року і ненадання позивачем доказів повідомлення поручителя про вказану угоду та згоди поручителя на збільшення її відповідальності.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 07 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 22 лютого 2019 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Правекс-Банк" заборгованості за кредитним договором у розмірі 39959,98 доларів США і ухвалено в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "Правекс-Банк" заборгованість за кредитним договором № 1966-002/06Р від 27 лютого 2006 року в сумі 22 331,79 доларів США.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В іншій частині рішення Комсомольського міського суду Полтавської області

від 22 лютого 2019 року залишено без змін.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, апеляційний суд не погодився з висновками про існування у ОСОБА_1 заборгованості за процентами у визначеному судом розмірі. При цьому, зазначив, що банк не повідомляв позичальника про зміну процентної ставки, чим порушив умови кредитного договору, тому процентна ставка за користування кредитом повинна складати 12% річних протягом усього часу нарахування процентів.

Врахувавши, що ОСОБА_1 з 25 березня 2014 року по 18 березня 2015 року та з 20 липня 2015 року по 11 жовтня 2016 року був призваний до Збройних Сил України і приймав участь у антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, апеляційний суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню заборгованість за процентами нарахованими за період

з 30 березня 2013 року по 20 травня 2014 року в сумі 2 686,79 доларів США.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги про закінчення строку кредитування на підставі пункту 4.4 кредитного договору, апеляційний суд зазначив, що

АТ "Правекс-Банк" вимоги цього пункту договору щодо направлення позичальнику повідомлення про припинення строку користування кредитом не виконував, а тому строк кредитування не припинився.

Короткий зміст вимог касаційної скарг

У касаційній скарзі, поданій у червні 2019 року до Верховного Суду,

ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить скасувати рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 22 лютого 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 07 травня 2019 року в частині задоволених позовних вимог і ухвалити нове цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 червня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано її матеріали з Комсомольського міського суду Полтавської області, зупинено виконання рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 22 лютого 2019 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 07 травня 2019 року до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.


У липні 2019 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України

(далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована помилковим незастосуванням судами попередніх інстанцій наслідків спливу позовної давності про застосування яких заявлено до ухвалення рішення у справі.

Заявник вказує, що 11 травня 2006 року він прострочив сплату платежів за договором. Відповідно до пункту 4.4 кредитного договору в разі виникнення заборгованості строк дії кредитного договору вказаний у пункту 1.2 припиняється достроково на 10 день місяця, наступного за місяцем, в якому виник факт прострочення заборгованість. Про припинення строку користування кредитом банк письмово повідомляє позичальника.

На думку заявника, суди попередніх інстанцій здійснили невірне тлумачення

пункту 4.4 кредитного договору, який хоча і передбачає направлення банком письмового повідомлення, проте не пов`язує припинення строку кредитування із датою направлення банком такого повідомлення або отримання його позичальником.

Заявник вказує, що здійснивши невірне тлумачення вказаного пункту кредитного договору, суди попередніх інстанцій не врахували, що 11 травня 2006 року позичальник прострочив сплату платежів за кредитним договором, тому строк користування кредитом припинився достроково на

10 день наступного місяця від цієї дати, а звернувшись із позовом до суду

в квітні 2016 року банк пропустив строк позовної давності.

У випадку відхилення доводів касаційної скарги щодо припинення строку користування кредитом у 2006 році, заявник просив врахувати, що банк пропустив позовну давність в частині щомісячних платежів, зобов`язання з повернення яких виникло до 30 березня 2013 року

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У поданому в липні 2019 року відзиві на касаційну скаргу представник

АТ "Правекс-Банк" - адвокат Радченко В. Ю. вважала, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, оскільки мотиви та підстави, зазначені у ній, є необґрунтованими, а оскаржені судові рішення ухвалені відповідно до вимог чинного законодавства.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 27 лютого 2006 року між АКБ "Правекс-Банк", правонаступником якого є АТ "Правекс-Банк", та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 1966-002/06Р відповідно до умов якого останньому надано кредит в сумі 27 000 доларів США на строк до 27 лютого 2021 року зі сплатою 12 процентів річних за користування кредитом. За вказаним договором позичальник зобов`язався щомісячно до 10 числа здійснювати повернення суми кредиту, сплачувати комісію за обслуговування кредиту та проценти за користування кредитом.

В забезпечення зобов`язань за вказаним кредитним договором було між

АКБ "Правекс-Банк", правонаступником якого є АТ "Правекс-Банк", та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 1966-002/06 від 27 лютого

2006 року, за яким ОСОБА_2 зобов`язалася перед банком відповідати за виконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором

1966-002/06Р від 27 лютого 2006 року.

Судами встановлено, що відповідно до додаткової угоди до кредитного договору від 27 лютого 2006 року сторони дійшли згоди про доповнення до розділу № 6 пункту 6.3, яким передбачено обов`язок позичальника "Протягом двох тижнів з моменту укладання вказаного договору відкрити рахунок в АКБ "Правекс-Банк" ПТП "Амулет" та проводити по рахунку не менше 4 000 грн на місяць та а також до пункту 9.11, яким передбачено, що у випадку неналежного виконання позичальником умов пункту 6.3 кредитного договору № 1966-002/06Р від 27 лютого 2006 року розмір процентної ставки за користування кредитними коштами збільшується на 3 проценти річних.

Згідно пункту 4.1 кредитного договору позичальник зобов`язується здійснювати погашення кредиту рівними частинами у розмірі 150 доларів США щомісячно до 10 числа наступного місяця.

Із наданого банком розрахунку заборгованості суди встановили, що

ОСОБА_1 11 травня 2006 року вперше прострочив сплату платежів за кредитним договором.

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до змісту статті 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України. За статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).


................
Перейти до повного тексту