Постанова
Іменем України
06 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 757/17950/13-ц
провадження № 61-19220св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивачі: Організація орендарів орендної фірми "Екста", ОСОБА_1,
відповідачі: Київська міська рада, ОСОБА_2,
особа, яка не брала участі у справі - ОСОБА_3 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за касаційною скаргою ОСОБА_3, поданою адвокатом Алієвим Валерієм Валерійовичем, на ухвалу Київського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Матвієнко Ю. О., Іванової І. В., Мельника Я. С.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
У серпні 2013 року Організації орендарів орендної фірми "Екста" (далі - ОООФ "Екста"), ОСОБА_1 звернулися до суду з позовом до Київської міської ради, ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, від 10 липня 2013 року, укладеного між Київською міською радою та ОСОБА_2 .
У грудні 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічною позовною заявою до ОООФ "Екста", ОСОБА_1 про визнання права власності та просила суд визнати за нею право власності на нежилий будинок (Літ. А), що розташований за адресою: АДРЕСА_1, визнати за нею право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 17 січня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 26 лютого 2014 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 травня 2014 року, позов ОООФ "Екста" та ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на нежитловий будинок (літ. А), загальною площею 3 334,6 кв. м, та земельну ділянку загальною площею 0,0780 га, з цільовим призначення для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат у справі.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_3 , як особа, яка не брала участі у справі, через свого адвоката Іванчик Л. Б., оскаржила його до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 17 січня 2014 року було повернуто заявнику, з тих підстав, що остання не наділена процесуальною дієздатністю на оскарження ухваленого у справі рішення.
Постановою Верховного Суду від 12 червня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_3, яка підписана представником Іванчик Л. Б., задоволено, ухвалу Київського апеляційного суду від 21 березня 2019 року скасовано, справу
направлено до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
До початку судового засідання в суді апеляційної інстанції від ОСОБА_2, через її адвоката Пахолока Т. П., надійшло клопотання про закриття провадження у справі.
Клопотання мотивовано тим, що оскаржуваним рішенням Печерського районного суду міста Києва від 17 січня 2014 року, ухваленим у справі за позовом ОООФ "Екста", ОСОБА_1 до Київської міської ради, ОСОБА_2 про визнання договору недійсним та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОООФ "Екста",
ОСОБА_1 про визнання права власності на об`єкти нерухомого майна, суд першої інстанції не вирішував питання про права та обов`язки ОСОБА_3 .У зв`язку з викладеним ОСОБА_2 просила закрити у справі апеляційне провадження відкрите за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі та права і обов`язки, якої рішенням суду першої інстанції не порушені на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 вересня 2019 рокуапеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 17 січня 2014 року у справі за позовом ОООФ "Екста", ОСОБА_1 до Київської міської ради, ОСОБА_2 про визнання договору недійсним та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОООФ "Екста",
ОСОБА_1 про визнання права власності на об`єкт нерухомого майна закрито.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції від 17 січня 2014 року права, свободи та інтереси
ОСОБА_3 , апелянта у справі, не порушені, оскільки остання стороною оспорюваного договору купівлі-продажу земельної ділянки від 10 липня 2013 року не була, а стосовно наявного у неї права власності на нежитлову будівлю, розташовану на вищевказаній ділянці на АДРЕСА_1, в зв`язку із тим, що вона є учасником ОООФ "Екста" та співвласником майна даної орендної фірми, то ці посилання спростовуються тією обставиною, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань,
07 листопада 2016 року внесений запис про припинення юридичної особи ОООФ "Екста" на підставі судового рішення про припинення юридичної особи у зв`язку з визнанням її банкрутом від 07 квітня 2014 року у справі № 5011-46/18261-2012. При цьому, сам факт ліквідації юридичної особи у зв`язку з банкрутством свідчить про відсутність у даної юридичної особи будь-якого майна. Під час ліквідації юридичної особи відбувається повне припинення її діяльності без правонаступництва, що випливає зі змісту Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", положення якого повністю спростовують доводи апелянта про те, що вона є правонаступником ОООФ "Екста" та має право на майно орендної фірми, як її учасник.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2019 року ОСОБА_3, через свого адвоката Алієва В. В., подала касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просила скасувати оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції та передати справу до суду апеляційної інстанції на новий розгляд. Також просила постановити окрему ухвалу стосовно суддів апеляційного суду, які постановили оскаржувану ухвалу, повідомити офіс Генерального прокурора України та Вищу раду правосуддя про умисне порушення цими суддями норм матеріального та процесуального права з метою перешкодити їй у доступі до правосуддя.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що при постановленні оскаржуваної ухвали судом апеляційної інстанції було допущено порушення процесуальних норм, що призвело до постановлення незаконної та необґрунтованої ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі. Вказують, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку стосовно того, що рішенням суду першої інстанції, яке вона оскаржила не порушує її права та інтереси, оскільки рішенням суду першої інстанції порушуються її права, як одного із співвласників спірного нерухомого майна на судовий захист порушеного права власності. Вказувала про те, що спірне нерухоме майно було придбане ОООФ "Екста" за рахунок майнових приватизаційних сертифікатів учасників цієї організації, пенсіонерів державної установи (які стали власниками колективного майна), а також залучених для викупу кредитних коштів, а кожний учасник організації (у тому числі вона) є співвласником спірного майна (будівлі розташованої на
АДРЕСА_1 ), що перебуває у спільній сумісній (колективній) власності ОООФ "Екста" та її учасників (75 чоловік). Вказувала, що всі співвласники колективного майна та учасники ОООФ "Екста" є правонаступниками позивача у спорі про право власності, оскільки таке правонаступництво виникло з підстав припинення юридичної особи ОООФ "Екста", а також, у зв`язку з тим, що у справі про банкрутство ОООФ "Екста" відбулось припинення не тільки суб`єкта господарювання, а й фактично було проведено ліквідацію об`єднання фізичних осіб - співвласників у спільній сумісній (колективній) власності цієї організації. Зазначала про те, що правонаступництво можливо на будь-якій стадії судового процесу та правонаступник вправі звернутись до суду з апеляційною скаргою за захистом свого порушеного права, однак суд апеляційної інстанції її права на судовий захист порушив. Звертає увагу суду на те, що спірне нерухоме майно на підставі незаконного рішення суду першої інстанції вибуло із володіння ОООФ "Екста" та її 75 учасників, тому суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку стосовно того, що її права та інтереси у цій справі є непорушеними.
Доводи інших учасників справи
У відзиві ОСОБА_2, поданому адвокатом Пахолоком Т. П., на касаційну скаргу ОСОБА_3, подану адвокатом Алієвим В. В вказано, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції є законною та обґрунтованою, а доводи касаційної скарги правильних висновків апеляційного суду не спростовують, лише зводяться до незгоди з оскаржуваною ухвалою суду. Вказує, що 07 листопада 2016 року ОООФ "Екста" було припинено шляхом ліквідації без правонаступництва, тому доводи касаційної скарги про те, що судом апеляційної інстанції порушені права та інтереси ОСОБА_3, як правонаступника цієї юридичної особи не відповідають дійсності. Зазначає про те, що Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачає можливості правонаступництва юридичної особи банкрута, яку було припинено у зв`язку з ліквідацією господарським судом, внаслідок проведення ліквідаційної процедури за результатами ліквідаційного балансу за відсутності майна на підставі частини другої статті 32 цього Закону.
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У жовтні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_3 , подана адвокатом Алієвим В. В., на ухвалу Київського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 03 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу з Печерського районного суду міста Києва.
12 грудня 2019 року справу № 757/17950/13-ц передано до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами було встановлено, що у серпні 2013 року ОООФ "Екста", ОСОБА_1 звернулися до суду з позовом до Київської міської ради, ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_1 від 10 липня 2013 року, укладеного між Київською міською радою та ОСОБА_2
ОСОБА_2 пред`явила до суду зустрічний позов до ОООФ "Екста",
ОСОБА_1 про визнання права власності на нежитловий будинок (літ. А), загальною площею 3 334,6 кв. м, розташований на АДРЕСА_1, та земельну ділянку розташовану за вказаною адресою загальною площею 0,0780 га.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 17 січня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 26 лютого 2014 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 травня 2014 року, позов ОООФ "Екста" та ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на нежилий будинок (літ. А) загальною площею 3334,6 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 0,0780 га, кадастровий номер 8000000000:76:073:0007, цільове призначення: 03.08, для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат у справі.
07 листопада 2016 року діяльність ОООФ "Екста" припинено на підставі судового рішення господарського суду Києва від 09 липня 2013 року (справа № 910/4431/13) про визнання її банкрутом, про що вказаного числа зроблено запис у Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань без визначення правонаступників (а. с. 25-31 том 7).
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції у листопаді 2018 року ОСОБА_3, як особа, яка не брала участі у справі, через свого адвоката Іванчик Л. Б., оскаржила його до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 17 січня 2014 року було повернуто заявнику, з тих підстав, що остання не наділена процесуальною дієздатністю на оскарження ухваленого у справі рішення.
Постановою Верховного Суду від 12 червня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_3, яка підписана представником Іванчик Л. Б., задоволено, ухвалу Київського апеляційного суду від 21 березня 2019 року скасовано, справу
направлено до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
У серпні 2019 року до початку судового засідання в суді апеляційної інстанції від ОСОБА_2, через її адвоката Пахолока Т. П., надійшло клопотання про закриття провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суд з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16 грудня 1992 року).
У справі "Беллет проти Франції" Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті
6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Звертаючись до апеляційного суду із апеляційною скаргою, ОСОБА_3 посилалось на те, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції порушуються її права, як правонаступника ліквідованої ОООФ "Екста" та співвласника у спільній сумісній власності спірної будівлі розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .