ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
18 лютого 2020 року
справа №200/9042/19-а
адміністративне провадження №К/9901/2083/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Білоуса О. В., Олендера І. Я.,
при секретарі судового засідання Статілко Ю. Д.,
за участю представників
позивача - Мельниченка І. О. за довіреністю № 2 від 20.12.2019
відповідача -1 - Чірікіної Н. В. в порядку самопредставництва
відповідача 2 - не з`явився
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інтерелектро"
на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04.10.2019 у складі судді Зінченко О. В.
та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2019 у складі суддів Сіваченка І. В., Гаврищук Т. Г., Блохіна А. А.,
у справі № 200/9042/19-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інтерелектро"
до Головного управління ДПС у Донецькій області, Державної фіскальної служби України
про визнання бездіяльності протиправною, скасування рішення про результати розгляду скарг, зобов`язання вчинити певні дії, -
У С Т А Н О В И В :
І. Рух справи
1. В липні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім" "Інтерелектро" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - податковий орган, перший відповідач у справі, правонаступник - Головне управління ДПС у Донецькій області), Державної фіскальної служби України (далі - ДФС, другий відповідач у справі), в якому просив суд:
- визнати бездіяльність Головного управління ДФС у Донецькій області протиправною та зобов`язати здійснити внесення необхідних змін до облікової картки платника податків позивача в частині розрахунків з бюджетом з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт послуг), шляхом виключення з обліку донарахованих штрафних санкцій згідно: податкового повідомлення-рішення від 19.10.2018 №0227254603 у розмірі 346 267,48 грн, податкового повідомлення-рішення від 19.10.2018 № 0227414603 у розмірі 25 588,69 грн, податкового повідомлення-рішення від 19.10.2018 № 0228294603 у розмірі 14 897,52 грн, податкового повідомлення-рішення від 22.10.2018 № 0228314603 у розмірі 28 280,08 грн;
- визнати протиправним та скасувати рішення ДФС від 07.02.2019 № 6124/6/99-99-11-06-01-25 про результати розгляду скарг;
- зобов`язати Головне управління ДФС у Донецькій області та ДФС надати суду звіт про виконання судового рішення протягом одного місяця з дня набрання судовим рішенням законної сили.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 19.10.2018 податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення №0227254603, №0227414603, №0228294603 та 22.10.2018 - №0228314603 на підставі акта перевірки від 05.09.2019, які Товариством до ДФС в адміністративному порядку. Скарги позивача отримані податковим органом згідно поштового повідомлення 07.12.2018, однак рішення ДФС про продовження строків прийнято лише 28.12.2018, тобто з порушенням 20-денного строку, встановленого пунктом 56.9 статті 56 Податкового кодексу України (далі ПК України). У зв`язку з цим позивач вважає, що подані ним скарги на податкові повідомлення-рішення автоматично вважаються такими, що повністю задоволені на користь позивача та 05.04.2019 звернувся до Головного управління ДФС у Донецькій області з вимогами про вчинення певних дії, за вихідними № № 01/04, 03/04, 05/04, 06/04 від 04.04.2019, а саме просив здійснити внесення необхідних змін до облікової картки платника податків в частині розрахунків з бюджетом з податку на додану вартість із вироблених в України товарів (робіт, послуг) шляхом виключення з обліку донарахованих штрафних санкцій, згідно податкових повідомлень-рішень у розмірах: 346267,48 грн, 25588,690 грн, 14897,252 грн та 28280,08 грн.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. 04.10.2019 Донецький окружний адміністративний суд прийняв рішення, яке залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2019, яким Товариству в задоволенні позову відмовив.
4. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції аналізував положення пунктів 56.1. - 56.3., 56.8., 56.9. статті 56 Податкового кодексу України, норми Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляд контролюючими органами, затверджений наказом Міністерства фінансів України 21.10.2015 № 916, положення Інструкції з діловодства у Державній фіскальній службі України, затвердженої наказом Державної фіскальної служби України від 06.06.2018 № 365, та дійшов висновку про те, що саме з 10.12.2018 необхідно відраховувати строк розгляду скарги Товариства на податкові повідомлення-рішення, поданої 07.12.2018. Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що рішення ДФС України про результати розгляду скарги не є юридично значимими для позивача, оскільки не мають безпосереднього впливу на його суб`єктивні права та обов`язки, шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право, а тому безпосередньо не порушують права та інтереси позивача, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
5. Переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, Перший апеляційний адміністративний суд, висновуючись на аналізі тих самих норм, не погодився з позицією суду першої інстанції щодо перебігу строку, визначеного пунктом 56.8. статті 56 Податкового кодексу України. Суд апеляційної інстанції вважає, що перебіг 20-денного строку розпочинається з 08.12.2018 (з дня наступного за днем отримання скарги) та закінчується 27.12.2018, отже рішення про продовження розгляду скарг від 28.12.2018 прийняті керівником контролюючого органу поза межами строку, встановленого пунктом 56.8. статті 56 Податкового кодексу України. Проте такі висновки суду апеляційної інстанції не вплинули на результат вирішення справи, оскільки цей суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що рішення ДФС від 07.02.2019 № 6124/6/99-99-11-06-01-25 про результати розгляду скарг не має безпосереднього впливу на суб`єктивні права та обов`язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов`язку, отже само по собі не породжує для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на його права та обов`язки.
6. Суди попередніх інстанцій відмовили в задоволенні позовних вимог про зобов`язання Головного управління ДФС у Донецькій області внести зміни до облікової картки платника податків позивача в частині розрахунків з бюджетом з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт послуг), шляхом виключення з обліку донарахованих штрафних санкцій згідно податкових повідомлень-рішень від 19.10.2018 №0227254603 у розмірі 346 267,48 грн, №0227414603 у розмірі 25 588,69 грн, №0228294603 у розмірі 14 897,52 грн, податкового повідомлення-рішення від 22.10.2018 №0228314603 у розмірі 28 280,08 грн, оскільки податкові повідомлення-рішення на час вирішення судом спору не скасовані, тому відсутні підстави для виключення інформації про нарахування штрафних санкцій з інтегрованої картки Товариства.
ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04.10.2019 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2019 у справі № 200/9042/19-а та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов у повному обсязі.
8. В касаційній скарзі Товариство зазначає, що позивач звернувся до суду з метою здійснення судового захисту його суб`єктивних прав, спосіб захисту яких полягав у визнанні бездіяльності податкового органу протиправною та зобов`язання вчинити дії і визнання протиправним та скасування рішення ДФС від 07.02.2019 №6124/6/99-99-11-06-01-25 про результати розгляду скарг, оскільки це рішення було прийнято в супереч пунктів 56.8., 56.9. статті 56 Податкового кодексу України, яке негативно вплинуло на суб`єктивні права та обов`язки позивача, позбавило можливості реалізувати належні йому суб`єктивні права та створило для нього обов`язок на сплату штрафних санкцій, які в розумінні пункту 56.9. статті 56 Податкового кодексу України - скасовані, а обов`язок на їх сплату - був відсутній. Позивач вважає, що першим відповідачем безпідставно включено штрафні санкції до облікової картки платника податків. Товариство вважає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовані положення підпунктів 21.1.1., 21.1.3, 21.1.4 пункту 21.1. статті 21, пунктів 56.8, 56.9 статті 56 Податкового кодексу України.
9. Позивач, посилаючись на практику Європейського суду з прав людини, а саме рішення від 20.10.2011 року по справі "Рисовський проти України" в частині висновків суду щодо принципу "належного урядування" та рішення від 29.11.1991 року заява №12742/87 "Pine Valley Developments Ltd та інші проти Ірландії" в частині висновків суду щодо "законних очікувань", доводить, що Товариство мало обґрунтовані очікування того, що подані ним скарги на податкові повідомлення-рішення будуть розглянуті в строк встановлений Податковим кодексом України та за результатами їх розгляду будуть прийняті відповідні рішення, а у випадку їх неприйняття протягом 20-денного строку, такі скарги будуть вважатись задоволеними на користь платника податків, а перший відповідач в такому разі виконає покладені на нього обов`язки, щодо виключення з облікової картки платника податків штрафних санкцій згідно податкових повідомлень-рішень у зв`язку з їх скасуванням.
IV. Процесуальна історія справи в суді касаційної інстанції
10. 23.01.2020 Верховний Суд ухвалою відкрив провадження за касаційною скаргою Товариства, витребував з Донецького окружного адміністративного суду справу №200/9042/19-а.
11. 03.02.2020 справа №200/9042/19-а надійшла до Верховного Суду.
12. 18.02.2020 відповідач подав відзив на касаційну скаргу Товариства, в якому вказує на законність та обґрунтованість судових рішень судів попередніх інстанцій, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Одночасно з поданням відзиву на касаційну скаргу податковий орган заявив клопотання про заміну сторони її правонаступником згідно зі статтею 52 КАС України, а саме Головне управління ДФС у Донецькій області замінити на Головне управління ДПС у Донецькій області у зв`язку з реорганізацією податкового органу.
Суд визнає заявлене клопотання обґрунтованим та здійснює заміну відповідача у справі Головне управління ДФС у Донецькій області на Головне управління ДПС у Донецькій області.
13. Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
14. Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.
15. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону рішення судів попередніх інстанцій не відповідають.
16. Касаційна скарга підлягає перегляду в межах доводів та вимог відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.
V. Встановлені судами попередніх інстанцій обставини.
17. Головне управління ДФС у Донецькій області на підставі акту перевірки від 05.09.2018 за № 1829/05-99-46-03/40914220, яким встановлені порушення граничних строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, визначених пунктом 201.10 статті 201 ПК України, прийняло податкові повідомлення-рішення від 19.10.2018 №0227254603, яким застосовано штраф у загальному розмірі 346267,48 грн, №0227414603, яким застосовано штраф у загальному розмірі 25588,69 грн, №0228294603, яким застосовано штраф у загальному розмірі 14897,52 грн, та від 22.10.2018 №0228314603, яким застосовано штраф у загальному розмірі 28 280,08 грн.
Не погодившись із вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач 03.12.2018 направив скарги до ДФС, які отримані 07.12.2019 уповноваженою ДФС особою на одержання пошти - Компанець О. В., на підставі довіреності від 29.12.2017.
Рішеннями ДФС від 28.12.2018 за вихідними №42099/6/99-99-11-06-01-25, №42095/6/99-99-11-06-01-25, №42153/6/99-99-11-06-01-25, №42165/6/99-99-11-06-01-25, продовжений строк розгляду скарг позивача на податкові повідомлення-рішення до 07.02.2019.
Рішенням ДФС від 07.02.2019 № 6124/6/99-99-11-06-01-25 податкові повідомлення-рішення № 0227254603, № 0227414603, № 0228294603, № 0228314603 - залишено без змін, а скарги Товариства без задоволення.
04.04.2019 Товариство направило до Головного управління ДФС у Донецькій області вимоги щодо внесення необхідних змін до облікової картки платника податків в частині розрахунків з бюджетом з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів, шляхом виключення з обліку донарахованих штрафних санкцій згідно податкових повідомлень-рішень № 0227254603, № 0227414603, № 0228294603, № 0228314603.
14.06.2019 представником Товариства направлено до Головного управління ДФС у Донецькій області доповнення до вищевказаних вимог.
VI. Джерела права
18. Кодекс адміністративного судочинства України
18.1. Частина друга статті 2
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
18.2. Частина перша статті 5
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
18.3. Частини перша та друга статті 77
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
19.1. Підпункти 21.1.1., 21.1.3., 21.1.4. пункту 21.1. статті 21
Посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.
19.2. Пункт 55.1. статті 55
Податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.
19.3. Стаття 56
19.3.1. Пункт 56.1.
Рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
19.3.2. Пункт 56.2.
У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.
19.3.3. Пункт 56.3.