ПОСТАНОВА
Іменем України
13 лютого 2020 року
Київ
справа № 810/1564/17
адміністративне провадження № К/9901/22668/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Кисличенко О.В.,
позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Іваніцької І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 810/1564/17
за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Ставищенському районі Київської області, Сквирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2017 року, ухвалену у складі головуючого судді Щавінського В.Р.
на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року, постановлену колегією суддів у складі: головуючого судді Літвіної Н.М., суддів Ганечко О.М., Коротких А.Ю.
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У квітні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Ставищенському районі Київської області (далі - відповідач 1), Сквирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (далі -відповідач 2), в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просила:
1.1. визнати протиправним та скасувати наказ від 30 березня 2017 року № 10-ОС в частині звільнення її з посади начальника відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій № 2 Управління Пенсійного фонду України у Ставищенському районі Київської області;
1.2. поновити її на посаді начальника Ставищенського відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій Сквирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України;
1.3. стягнути з Сквирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України на її користь заробіток за час вимушеного прогулу за період з 31 березня 2017 року і по день прийняття рішення.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказала на те, що її звільнення є незаконним та таким, що проведено з порушенням вимог чинного законодавства про державну службу.
2.1. Позивач зазначає, що із жодного документа про її звільнення не вбачається, що вона була звільнена із займаної посади у зв`язку з скороченням штату. Натомість з трудової книжки та витягу з наказу про звільнення слідує, що вона була звільнена у зв`язку з реорганізацією управління. Отже, її звільнення з роботи проведено з порушенням частини 4 статті 36 КЗпП України. Оскільки в результаті реорганізації утворилося Сквирське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області, де збереглося її попереднє місце роботи, а тому вважає, що має бути поновлена на роботі саме у цьому управлінні.
2.2. Позивач вказує, що відповідач 1 персонально попередив її за два місяці про наступне вивільнення, але не запропонував іншу роботу, в тому числі і в порядку переведення у Сквирське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області.
2.3. На думку позивача вона має переважне право на залишення на роботі як працівник з більш високою кваліфікацією, має вищу освіту, за попереднім місцем роботи отримувала премії, почесну грамоту, має тривалий безперервний стаж роботи в Управлінні Пенсійного фонду України у Ставищенському районі Київської області з 2004 по 2017 роки, тобто більше 13 років. В сім`ї позивача не має інших працівників з самостійним заробітком. Позивач проживає з чоловіком інвалідом ІІ групи, на їх утриманні перебуває неповнолітній син, який навчається на денній формі навчання за контрактом. Звільнивши її з роботи відповідач 1 позбавив її сім`ю основного джерела доходу. Позивач є службовцем категорії "Б", має 6 ранг, пройшла всі щорічні атестації, прийняту присягу державного службовця не порушувала.
2.4. На думку позивача, її звільнили з порушенням норм статті 87 Закону України "Про державну службу", оскільки відповідно до частини 3 цієї статті звільнення державного службовця допускається лише у разі, якщо його не можна перевести на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовився від такого переведення. Позивач наголошує на тому, що скорочення її посади не було, така ж посада існує в штатному розписі Сквирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області який є правонаступником Управління Пенсійного фонду України у Ставищенському районі Київської області.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Постановою Київського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.
4. Відмовляючи в задоволенні позову суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідач-2 не мав об`єктивної можливості запропонувати ОСОБА_1 наявні вакансії та роботи на час її звільнення, які б остання могла виконувати за кваліфікаційним рівнем, оскільки Управлінням було правомірно запропоновано іншому працівнику ОСОБА_2 одну наявну вакантну посаду начальника новоствореного відділу в ході реорганізації органів пенсійного фонду, оскільки вона має вищу кваліфікацію та продуктивність праці. У зв`язку з чим суди дійшли висновку, що позивача було звільнено з посади начальника відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій 30 березня 2017 року відповідно до постанови Кабінету Мінстрів України від 21 грудня 2016 року № 988 "Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України", пункту 1 статті 40 КЗпП України, статті 83, пункту 1 частини 1 статті 87 ЗУ "Про державну службу".
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції
5. У грудні 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, в якій вона просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
6. В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 вказала на те, що оскаржувані судові рішення не є законними та обґрунтованими. Судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми матеріального права та надано неправильну оцінку обставинам справи.
6.1. Суди попередніх інстанцій за результатами розгляду справи зробили висновки, які суперечать статті 49-2 КЗпП України. Відповідачем 1 з дня затвердження нового штатного розпису не було запропоновано їй жодної вакантної посади в Сквирському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Київської області. У той же час іншим працівникам, з такою ж кваліфікацією, які працювали разом з позивачем, були запропоновані відповідні посади у цьому управлінні. На думку позивача відповідач 1 не виконав положення частини 2 статті 40 та частини 3 статті 49-2 КЗпП України щодо її працевлаштування за посадою, яка б відповідала її спеціальності та кваліфікації.
6.2. Відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15 роботодавець повинен запропонувати всі вакансії, які відповідають освіті, кваліфікації, досвіду роботи працівника тощо. Тільки після виконання цієї умови, роботодавець є таким, що виконав свій обов`язок передбачений частиною 2 статті 40 та частиною 3 статті 49-2 КЗпПУ. Так ж позиція викладена і в постанові Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2017 року № К/800/17220/16.
6.3. Позивач зазначає, що висновки судів попередніх інстанцій про неможливість запропонувати їй іншу посаду не відповідають обставинам справи, не ґрунтуються на жодному доказі. Такі висновки не відповідають встановленим судами попередніх інстанцій обставинам про те, що позивач обіймала керівну посаду, тобто мала найвищу, порівняно з іншими особами відділу, кваліфікацію за колом функціональних (посадових) обов`язків.
6.4. Судами першої та апеляційної інстанцій не з`ясовано чи пропонувались відповідачами у цій справі позивачу всі наявні вакантні посади, які відповідають її кваліфікації. Також суди не з`ясували, чи є рівнозначні посади у новому штатному розписі Ставищенського відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій Сквирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, наприклад посада заступника начальника цього відділу. Також судами зроблені невірні висновки, про те, що посада начальника Ставищенського відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій для ОСОБА_2 є рівнозначною, тоді як для позивача така посада не є рівнозначною.
7. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
8. 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VІІІ).
9. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції вищевказаного Закону, обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
10. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
11. 14 лютого 2018 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Білоус О.В., судді Шарапа В.М., Желтобрюх І.Л.
12. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 травня 2019 року, який здійсненого на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 30 травня 2019 року № 545/0/78 у зв`язку із зміною спеціалізації та введенням до іншої палати судді - доповідача Білоуса О.В. (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 14), що унеможливлює його участь у розгляді касаційних скарг, визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Єресько Л.О., судді Загороднюк А.Г., Соколов В.М.
13. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 29 січня 2020 року дана касаційна скарга була прийнята до провадження, закінчено підготовчі дії та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні відповідно до статті 344 КАС України.
14. У судовому засіданні скаржник ОСОБА_1 касаційну скаргу підтримала, просила її задовольнити, оскаржувані судові рішення скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
15. Представник відповідача Іваніцька І.В. просила у задоволенні касаційної скарги відмовити, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
Позиція інших учасників справи
16. Від Сквирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області надійшов відзив на касаційну скаргу, в якій відповідач 2 просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. В обґрунтування поданого відзиву відповідач 2 вказав на правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій про необхідність відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Установлені судами фактичні обставини справи
17. ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, з 2004 року працювала в органах Пенсійного фонду України на різних посадах.
18. На виконання вимог статті 17 Закону України "Про державну службу" 16 січня 2004 року позивач прийняла присягу державного службовця.
19. Відповідно до запису у трудовій книжці наказом від 02 листопада 2015 року № 35-ОС позивача призначена на посаду начальника відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій № 2 Управління Пенсійного фонду України у Ставищенському районі Київської області.
20. Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2016 року № 988 "Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України" вирішено реорганізувати деякі територіальні органи Пенсійного фонду України шляхом злиття окремих органів Пенсійного фонду України за переліком згідно з додатком № 1.
21. Згідно з додатком № 1 до вказаної постанови Управління Пенсійного фонду України у Володарському районі, Управління Пенсійного фонду України у Ставищенському районі, Управління Пенсійного фонду України у Сквирському районі, Управління Пенсійного фонду у Тетіївському районі реорганізовані шляхом злиття у Сквирське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області.
22. Наказом Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 04 січня 2017 року № 3 "Про призначення голів комісій з припинення підпорядкованих управлінь головного управління Пенсійного фонду України у Київській області" призначено голову комісії з припинення управління Пенсійного фонду України у Ставищенському районі Київської області - ОСОБА_4
23. Наказом Управління Пенсійного фонду України у Ставищенському районі Київської області від 12 січня 2017 року № 4, з метою реалізації постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2016 року № 988 "Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України", наказу Пенсійного фонду України від 03 січня 2017 року № 1 "Про заходи виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2016 року № 988", наказано головному спеціалісту по роботі з персоналом ОСОБА_5 попередити працівників управління про наступне вивільнення у зв`язку з його припиненням та згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України через два місяці з дня попередження, згідно зі списком, в якому, зокрема, була зазначена і ОСОБА_1 .
24. З матеріалів справи вбачається, що 12 січня 2017 року позивач ознайомлена з даним наказом, що підтверджується її особистим підписом.
25. Наказом Управління Пенсійного фонду України у Ставищенському районі Київської області від 30 березня 2017 року № 10-ос "Про звільнення працівників", відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2016 року № 988 "Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України, пункту 1 статті 40 КЗпП України, статті 83, пункту 1 статті 87 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIIІ "Про державну службу", ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій Управління Пенсійного фонду України у Ставищенському районі Київської області.
26. Абзацом 2 та 3 пункту 4 цього наказу визначено виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану основну щорічну відпустку тривалістю 11 календарних днів за період роботи з 07 червня 2016 року по 30 березня 2017 року та компенсацію за невикористану додаткову відпустку 9 календарних днів за період роботи з 16 січня 2017 року по 15 січня 2018 року. Також, визначено виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі середньої місячної заробітної плати, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIIІ "Про державну службу".
27. Вважаючи, що звільнення відбулось всупереч визначеному законодавством порядку, позивач звернулась з даним позовом до суду.
Позиція Верховного Суду
Релевантні джерела права й акти їх застосування
28. Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
29. Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 889-VIII) державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів;7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.
30. Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби (частина 2 статті 1 Закону № 889-VIII).
31. Частинами 1, 2 статті 21 Закону № 889-VIII визначено, що вступ на державну службу здійснюється шляхом призначення громадянина України на посаду державної служби за результатами конкурсу. Прийняття громадян України на посади державної служби без проведення конкурсу забороняється, крім випадків, передбачених цим Законом.
32. Частиною 5 статті 22 Закону № 889-VIII у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, здійснюється без обов`язкового проведення конкурсу.
33. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 83 Закону № 889-VIII державна служба припиняється, зокрема, за ініціативою суб`єкта призначення.
34. Підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є, зокрема, скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі (пункт 1 частини 1 статті 87 Закону № 889-VIII).