ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 лютого 2020 року
м. Київ
Справа № 910/3242/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
О. О. Мамалуй - головуючий, І. Д. Кондратова, В. І. Студенець
за участю секретаря судового засідання - В.В. Шпорт,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Фармацевтична фірма "Дарниця"
на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2019у складі колегії суддів: Л. В. Кропивна- головуючий, С .І. Буравльов, Л. Г. Смірнова
за позовом
1. ОСОБА_1 ;
2. ОСОБА_2 ;
3. ОСОБА_3 ;
4. ОСОБА_4
до
1.Приватного акціонерного товариства "Фармацевтична фірма "Дарниця";
2.Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів:
1. Київська міська рада;
2. Публічне акціонерне товариство "Науково-виробничий центр "Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод"
про визнання недійсними біржових торгів та біржового контракту
за участю представників учасників:
позивача-1: А.В. Кравченко
позивача-2: не з`явились
позивача-3: А.В. Кравченко
позивача-4: А.В. Кравченко
відповідача-1: Є.В. Левіцький, О.В. Зубрицький
відповідача-2: В.В. Фещенко,
третьої особи-1: В.В. Фещенко,
третьої особи-2: Е.С. Саргсян
ВСТАНОВИВ:
1. Встановлені судами попередніх інстанцій обставини, що передували прийняттю оскаржуваної додаткової постанови апеляційного господарського суду
ОСОБА_1 , ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (далі - позивачі) звернулися до господарського суду міста Києва з позовом до приватного акціонерного товариства "Фармацевтична фірма "Дарниця" (далі - ПрАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця", відповідач-1), Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідач-2) про:
- визнання недійсними результатів біржових торгів з продажу пакету акцій, які перебували у комунальній власності територіальної громади міста Києва, на аукціоні у процесі приватизації, оформлені протоколом № 1 від 20.03.2015, щодо визнання переможцем приватного акціонерного товариства "Фармацевтична фірма "Дарниця" з ціною продажу 171 844 000,00 грн;
- визнання недійсним біржового контракту № 185321 на купівлю-продаж акцій від 20.03.2015, укладеного між Департаментом комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та приватним акціонерним товариством "Фармацевтична фірма "Дарниця".
Рішенням господарського суду міста Києва від 06.08.2019 у справі № 910/3242/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2019, відмовлено в задоволенні позову.
05 листопада 2019 року до Північного апеляційного господарського суду від акціонерного товариства "Фармацевтична фірма "Дарниця" надійшла заява про компенсацію судових витрат та підтвердження їх розміру, в якій ПрАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця" просило покласти на позивачів витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 247 064,23 грн, посилаючись на вимоги ст. ст. 126, 129 Господарського процесуального кодексу України.
14 листопада 2019 року до Північного апеляційного господарського суду від позивачів надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвокатів, що підлягають розподілу між сторонами, яке обґрунтоване тим, що заявлені ПрАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця" витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критеріям обґрунтованості, розумності і пропорційності.
2. Короткий зміст додаткової постанови апеляційного господарського суду і мотиви її прийняття
Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2019 у справі № 910/3242/18 частково задоволено заяву ПрАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ПрАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця" по 3 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині заяви відмовлено.
Постанова мотивована неспівмірністю розміру витрат на оплату послуг адвокатів зі складністю справи та виконаною адвокатами роботою, часом, витраченим адвокатами на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатами послуг, невідповідність розміру витрат критеріям розумності, справедливості (витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 247 064,23 грн становитимуть надмірний тягар для фізичних осіб).
Суд апеляційної інстанції зазначає, що позиція ПрАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця" не змінювалася при розгляді справи, і відзив на апеляційну скаргу аргументований подібними доводами, що і відзив на позовну заяву; при цьому послуги надавалися клієнту двома адвокатами, які займалися вивченням справи, обговорювали аспекти ведення справи у суді апеляційної інстанції та вносили один після одного певні корективи, тобто фактично виконували одну і ту ж саму роботу.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із вказаною додатковою постановою, ПрАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить скасувати додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2019 у справі №910/3242/18 та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про компенсацію судових витрат в повному обсязі.
Скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції ст. 13, ч.ч. 4 - 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України та безпідставним застосуванням судом критерію неспівмірності розміру витрат.
Також скаржник вказує на порушення судом апеляційної інстанції ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України щодо застосування принципу розподілу судових витрат.
4. Позиції інших учасників справи
Відзивів чи заперечень на касаційну скаргу учасниками справи не надано.
5. Норми права та мотиви, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови
Відповідно до ч. ч. 1 - 4 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частинами 5, 6 ст. 126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Така позиція викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Об`єднана палата у вказаній постанові зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.