ПОСТАНОВА
Іменем України
18 лютого 2020 року
Київ
справа №400/2972/19
адміністративне провадження №К/9901/36179/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді: Мартинюк Н.М.,
суддів: Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2019 року (прийняту у складі: головуючого судді Федусика А.Г., суддів Бойка А.В., Шевчук О.А.)
у справі №400/2972/19
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства освіти і науки України
про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити дії.
І. Історія справи
У вересні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною дію щодо повідомлення листом від 29 серпня 2019 року №1/11-7879 про те, що Анатолію Ільченку, випускнику Миколаївського державного педагогічного інституту імені В.Г. Бєлінського 1981 року, може бути виданий дублікат диплома спеціаліста;
- зобов`язати повідомити достовірну правову інформацію, а саме: дублікат якого документа про вищу освіту може бути виданий Анатолію Ільченку, випускнику Миколаївського державного інституту імені В.Г. Бєлінського 1981 року.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року відмовлено у задоволені позову.
Не погоджуючись із рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року позивач оскаржив його в апеляційному порядку.
Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2019 року апеляційну скаргу позивача на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року повернуто скаржнику.
Апеляційний суд, приймаючи рішення про повернення апеляційної скарги, виходив з того, що апеляційна скарга повертається скаржнику, якщо скаржник не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, а саме не надав докази сплати судового збору за подачу такої скарги.
Проте, в ухвалі суду апеляційної інстанції від 11 листопада 2019 року про залишення апеляційної скарги А. Ільченка без руху суд зазначив, що недоліки апеляційної скарги полягають у тому, що апелянт не вказав, зокрема, у чому полягає неправильність чи неповнота застосування норм права судом першої інстанції, натомість було лише зазначено, що висновок суду не відповідає обставинам справи.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги й направити справу для продовження розгляду до того ж суду.
Зокрема, скаржник зазначає, що апеляційна скарга була подана відповідно до вимог чинного законодавства та не містить недоліків, на які вказував суд апеляційної інстанції. Крім того, позивач вказує, що висновок апеляційного суду про необхідність позивачу сплатити судовий збір за подачу апеляційної скарги є помилковим, оскільки ОСОБА_1 є інвалідом другої групи, що підтверджується відповідними документами, а отже він звільнений від сплати судового збору.
Відповідач не подав відзив на касаційну скаргу.
Ознайомившись із доводами скаржника, Верховний Суд вважає необхідним задовольнити касаційну скаргу з огляду на таке.
ІІ. Мотиви Верховного Суду
Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року №460-IX, що набрав чинності 8 лютого 2020 року, внесено ряд змін до КАС України, зокрема до Глави 2 "Касаційне провадження" Розділу ІІІ "Перегляд судових рішень".
Разом з тим, пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 у цій справі подана до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року №460-IX, то здійснюючи касаційний перегляд справи Верховний Суд керується положеннями КАС України, які діяли до набрання чинності вказаним Законом, тобто у редакції Кодексу, чинній до 8 лютого 2020 року.
Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України (тут і надалі у редакції, чинній до 8 лютого 2020 року) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до частин першої, другої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 КАС України.
Згідно з приписами частини першої статті 292 КАС України судом апеляційної інстанції в адміністративних справах є апеляційний адміністративний суд, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться місцевий адміністративний суд (місцевий загальний суд як адміністративний суд чи окружний адміністративний суд), що ухвалив рішення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частини перша статті 293 КАС України).
У відповідності до приписів статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до частини другої статті 296 КАС України, в апеляційній скарзі зазначаються:
1) найменування суду апеляційної інстанції, до якого подається скарга;
2) найменування суду першої інстанції, який ухвалив рішення, номер справи та дата ухвалення рішення;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає апеляційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та електронної пошти, офіційна електронна адреса, за наявності;
4) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб);
5) вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, до суду апеляційної інстанції;
6) обґрунтування вимог особи, яка подала апеляційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права;
7) у разі необхідності - клопотання особи, яка подає апеляційну скаргу, про витребування нових доказів, про виклик свідків тощо;
8) дата отримання копії судового рішення суду першої інстанції, що оскаржується;
9) перелік матеріалів, що додаються.