ПОСТАНОВА
Іменем України
18 лютого 2020 року
Київ
справа №822/2183/17
адміністративне провадження №К/9901/22927/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Тацій Л.В.,
суддів: Бучик А.Ю., Стеценка С.Г.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу №822/2183/17
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності незаконною та зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.08.2017 (ухвалена в складі судді Лабань Г.В.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.10.2017 (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Боровицького О. А., суддів: Матохнюка Д.Б. Сапальової Т.В.) по справі №822/2183/17
в с т а н о в и в :
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (далі- ОСОБА_1, позивач) звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області (далі - відповідач), в якому просив:
-визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ-ї групи інвалідності, що настала внаслідок травми пов`язаної із виконанням службових обов`язків;
-зобов`язати Головне управління Національної поліції України в Хмельницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням II-ї групи інвалідності відповідно до статті 97, 99 Закону України "Про національну поліцію", а також Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом МВС України № 4 від 11.01.2016.
Позовні вимоги обґрунтував тим, що відповідно до Закону України "Про національну поліцію" та Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого Наказом МВС України від 11.01.2016 року № 4 (далі Порядок № 4) має право на отримання одноразової грошової допомоги, як інвалід ІІ групи у зв`язку із травмою, пов`язаною з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Вказує, що 20.07.2017 заступник начальника ГУНП в Хмельницькій області склав висновок про відмову позивачу у призначені одноразової допомоги у зв`язку з відсутністю у статті 97 Закону України "Про національну поліцію" страхового випадку - інвалідність від причини "травма, яка пов`язана з виконанням службових обов`язків". Вважає відмову у призначенні одноразової грошової допомоги протиправною, а висновок заступника начальника ГУНП в Хмельницькій області від 20.07.2017 таким, що підлягає скасуванню, в зв`язку з чим звернувся із позовом до суду.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.08.2017, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.10.2017, позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що особа, яка втратила працездатність у зв`язку з проходженням служби в органах внутрішніх справ і продовжувала проходити публічну службу в органах Національної поліції, не повинна позбавлятися права на отримання одноразової грошової допомоги.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
30 жовтня 2017 Головне управління Національної поліції України в Хмельницькій області подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.08.2017 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.10.2017, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
У скарзі посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Зазначає, що з дати первинного встановлення втрати працездатності пройшло більше двох років, тому позивач втратив право на нарахування і отримання допомоги на підставі п. 6 розділу IV Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.
Позивач надіслав відзив на касаційну скаргу, відповідно до якого просить скаргу залишити без задоволення, а рішення судів - без змін.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 24 листопада 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів". З цієї дати набула чинності нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС).
Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень КАС касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
На виконання вимог підпункту 7 пункту 1 Перехідних положень справа була передана до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 червня 2019 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Бучик А.Ю., Стеценко С.Г., справу передано головуючому судді.
Ухвалою від 17.02.2020 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами встановлено, що відповідно до пункту 2 частини 1 статті 77 Закону України "Про національну поліцію" наказом ГУНП в Хмельницькій області від 28.04.2016 року № 67 о/с ОСОБА_1 звільнений зі служби в органах Національної поліції через хворобу з 12.05.2016.
16.12.2011 за результатами обстеження встановлено ступінь втрати працездатності від травми, що пов`язана з проходженням служби в ОВС.
19.04.2016 позивач пройшов повторний огляд Хмельницькою обласною МСЕК, за результатами якої йому встановлено ІІ групу інвалідності на підставі травми пов`язаної з виконанням службових обов`язків та видано довідку серії АГ №0017438.
29.06.2017 позивач звернувся до відповідача із заявою (рапортом) про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з отриманням ІІ групи інвалідності при виконанні службових обов`язків. До вказаної заяви додав усі необхідні документи.
Розглянувши подані позивачем документи, заступник начальника ГУНП в Хмельницькій області склав висновок від 20.07.2017 про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку з відсутністю у статті 97 Закону України "Про Національну поліцію" страхового випадку - інвалідність від причини "травма, так, пов`язана з виконанням службових обов`язків" (нещасний випадок) стався в період проходження служби в ОВС при виконанні службових обов`язків. Згідно з умовами пункту 6 розділу IV цього Порядку визначено, що якщо протягом двох років після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності буз установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико- соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Вважаючи зазначені дії відповідача незаконними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року N 460-IX (далі- Закон №460-IX, набрав чинності 08.02.2020) установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Касаційна скарга по справі № 822/2183/17 подана 30.10.2017, розгляд касаційної скарги не закінчено до 08.02.2020, тому касаційна скарга розглядається в порядку, що діяв до набрання чинності Законом №460-IX (із застосуванням норм КАС України в редакції, чинній до 08.02.2020).
Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
До набрання чинності Законом № 580-VIII, тобто до 07 листопада 2015 року порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано ст. 23 Закону України від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ "Про міліцію" (далі - Закон № 565-ХІІ).
Відповідно до ст. 23 Закону № 565-XII у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, зокрема, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України (далі - КМУ). Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
На виконання зазначеної норми закону КМУ постановою від 21 жовтня 2015 року № 850 року затвердив Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (далі - Порядок № 850).
Згідно з п. 2 Порядку № 850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці МСЕК.
Відповідно до п. 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності IІ групи.