ПОСТАНОВА
Іменем України
18 лютого 2020 року
Київ
справа №818/591/18
адміністративне провадження №К/9901/30288/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді-доповідача: Мартинюк Н.М.,
суддів Дашутіна І.В., Мельник-Томенко Ж.М.
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Міністерства юстиції України
на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2018 року (головуючий суддя: Старосуд М.І., судді Яковенко М.М., Лях О.П.)
у справі №818/591/18
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства юстиції України
про визнання бездіяльності протиправною і зобов`язання вчинити дії.
І. Історія справи
ОСОБА_1 у лютому 2018 року звернувся до Міністерства юстиції України з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача при розгляді заяв позивача від 21 грудня 2017 року та від 1 лютого 2018 року;
- зобов`язати Міністерство юстиції України направити на адресу ОСОБА_1 короткий виклад рішення "AFFAIRE BURMYCH ET AUTRES с. UKRAINE" (Requеtes nos 46852/13 et al.) і Перелік документів, необхідних для виконання рішення "AFFAIRE BURMYCH ET AUTRES с. UKRAINE" (Requеtes nos 46852/13 et al.) y Департаменті державної виконавчої служби України.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що 21 грудня 2017 року та 1 лютого 2018 року звертався до відповідача із заявами, в яких просив надати короткий виклад рішення Європейського суду з прав людини "AFFAIRE BURMYCH ET AUTRES с. UKRAINE" та Перелік документів, необхідних для виконання цього рішення. Однак, надавши відповідь листом від 24 січня 2018 року 2705/Д-32077/5.2.1, відповідач запитуваних позивачем документів не надіслав.
Сумський окружний адміністративний суд рішенням від 22 березня 2018 року позов задовольнив. Це рішення мотивоване тим, що листи позивача за своєю суттю є запитами про надання публічної інформації й оскільки відповідач надав ОСОБА_1 відповідь не по суті запиту, то суд визнав таку відповідь неправомірною відмовою у наданні публічної інформації.
Не погоджуючись з цим рішенням Міністерство юстиції України, від імені якого діяв ОСОБА_2, оскаржило його в апеляційному порядку.
Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 20 червня 2018 року закрив апеляційне провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 305 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України" у редакції, чинній на час постановлення цієї ухвали) у зв`язку з тим, що на момент подання і підписання апеляційної скарги Панасенком Б.А., він не мав повноважень на вказані дії від імені Міністерства юстиції України.
Так, суд встановив, що довіреність Головного територіального управління юстиції у Сумській області (далі - "ГТУЮ у Сумській області"), якою Панасенка Б.А. було уповноважено представляти інтереси Міністерства юстиції України, видана 27 грудня 2017 року, а довіреність Міністерства юстиції України, якою воно уповноважує ГТУЮ у Сумській області представляти у судах його інтереси, видана пізніше - 23 лютого 2018 року №2215/9.1.3/ін-18. Отже, Панасенко Б.А. на підставі довіреності ГТУЮ у Сумській області від 27 грудня 2017 року не вправі був подавати та підписувати апеляційну скаргу як представник Міністерства юстиції України, оскільки лише 23 лютого 2018 року Міністерство юстиції України уповноважило ГТУЮ у Сумській області представляти у судах його інтереси.
Не погодившись з цією ухвалою відповідач оскаржив її в касаційному порядку. Однак ухвалою Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року касаційне провадження було закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 339 КАС України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року), оскільки Верховний Суд встановив, що довіреність ГТУЮ у Сумській області, яка видана Панасенку Б.А. в порядку передоручення, не була посвідчена нотаріально всупереч вимог частини другої статті 245 Цивільного кодексу України.
Відповідач повторно подав касаційну скаргу на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2018 року і ухвалою від 13 листопада 2019 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати вказану ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду і направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Скаржник вказує на те, що суд апеляційної інстанції не перевірив факт наявності у матеріалах справи документів, якими підтверджено повноваження представника Панасенка Б.А. та позбавив його можливості надати відповідні пояснення щодо наявних у матеріалах справи довіреностей. Скаржник вважає, що апеляційний суд надто формально поставився до питання підтвердження повноважень представника та не зважив на його пояснення в судовому засіданні, чим безпідставно позбавив відповідача права на апеляційне оскарження судового рішення. Так, відповідач вказує, що повноваження представника Панасенка Б.А. підтверджуються довіреністю Міністерства юстиції України від 27 грудня 2017 року №13834/9.1/22-17 та довіреністю ГТУЮ у Сумській області від 27 грудня 2017 року №07-01/1, яка видана на підставі вказаної довіреності Міністерства юстиції України. Обидві довіреності були чинні до 31 грудня 2018 року.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що підстав для задоволення касаційної скарги немає з огляду на таке.
ІІ. Мотиви Верховного Суду
Відповідно до частин першої, третьої статті 55 КАС України (тут і далі у редакції, чинній на час постановлення оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції), сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Юридична особа, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.