ПОСТАНОВА
Іменем України
11 лютого 2020 року
Київ
справа №826/8945/15
адміністративне провадження №К/9901/19315/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Олендера І.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження матеріали заяви Офісу великих платників податків ДФС про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 30.06.2016 у справі № 826/8945/15 за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
встановив:
Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" звернулось до суду з позовом до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників та Державної фіскальної служби України, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000344301 від 26.03.2015, № 0000314301 від 26.03.2015, № 0000304301 від 26.03.2015, № 0000274301 від 26.03.2015, № 0000294301 від 26.03.2015, рішення № 0000334301 від 26.03.2015, № 0000354301 від 26.03.2015, № 0000364301 від 26.03.2015, № 0000584301 від 20.05.2015 про застосування штрафних санкцій, вимогу № Ю-0000374301 від 26.03.2015 про сплату боргу (недоїмки), а також рішення № 9226/6/99-99-10-01-07-15 від 29.04.2015 та № 9458/6/99-99-10-01-03-15 від 30.04.2015 про результати розгляду скарг.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.10.2015 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано: податкове повідомлення-рішення № 0000344301 від 26.03.2015 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 1162862,08 грн.; рішення № 0000334301 від 26.03.2015 про застосування штрафних санкцій; рішення № 0000354301 від 26.03.2015 про застосування штрафних санкцій; рішення № 0000364301 від 26.03.2015 про застосування штрафних санкцій; рішення № 0000584301 від 20.05.2015 про застосування штрафних санкцій; вимогу № Ю-0000374301 від 26.03.2015 про сплату боргу (недоїмки); податкове повідомлення-рішення № 0000314301 від 26.03.2015. В іншій частині адміністративного позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2015 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.10.2015 скасовано в частині відмови в задоволенні адміністративного позову з прийняттям у цій частині нової постанови про задоволення позовних вимог. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000344301 від 26.03.2015, № 0000304301 від 26.03.2015, № 0000274301 від 26.03.2015, № 0000294301 від 26.03.2015, а також рішення № 9226/6/99-99-10-01-07-15 від 29.04.2015 та № 9458/6/99-99-10-01-03-15 від 30.04.2015 про результати розгляду скарг. В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.10.2015 залишено без змін.
Постановою Вищого адміністративного суду України від 30.06.2016 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2015 змінено в частині задоволення позову про визнання протиправними та скасування рішень № 9226/6/99-99-10-01-07-15 від 29.04.2015 та № 9458/6/99-99-10-01-03-15 від 30.04.2015 про результати розгляду скарг. Прийнято в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено. В решті постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2015 залишено без змін.
Не погоджуючись з рішенням суду касаційної інстанції в частині задоволення позову, Офісу великих платників податків ДФС звернувся до Верховного Суду України із заявою про його перегляд з підстави, встановленої пунктом 5 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Верховний Суд ухвалою від 18.10.2016 відкрив провадження за заявою Офісу великих платників податків ДФС про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 30.06.2016 у справі № 826/8945/15.
У зв`язку з припиненням своєї діяльності Верховний Суд України передав заяву Офісу великих платників податків ДФС до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.
Відповідно до частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення в адміністративних справах можуть бути переглянуті Верховним Судом України з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
В обґрунтування вимог заяви про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 30.06.2016 в частині задоволення позову заявник відображає зміст та висновки, викладені судом касаційної інстанції щодо застосування норм пунктів 103.3, 103.7 статті 103 Податкового кодексу України у рішенні, про перегляд якого Офісу великих платників податків ДФС звернувся до Верховного Суду України, та звертає увагу, що при розгляді аналогічних справ Вищим адміністративним судом України у своїх рішеннях, а саме - ухвала від 25.03.2014 у справі №К/800/45009/13, постанови від 03.02.2014 у справі №К-32467/10 та від 25.04.2013 у справі К/9991/17173/11, ухвала від 18.04.2012 у справі №К-19508/17 по-іншому застосовано положення пунктів 13.1, 13.2 статті 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" .
У даній справі, судами, зокрема, з`ясовано, що 16.11.2006 між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" (позичальником) та банком-нерезидентом "VTB BANK EUROPE PLC" (кредитором) укладено договір про надання строкового кредиту.
Згідно з пунктом 3.1 цього договору кредит надається шляхом здійснення єдиного переказу кредитором на відповідний кредитний рахунок. Позичальник, в свою чергу, періодично, кожних півроку, сплачує кредитору проценти в доларах США на непогашену основну суму кредиту за процентною ставкою, що обчислюється відповідно до положень цього кредитного договору (пункт 4.1 договору).
Пунктом 8.6 кредитного договору, крім того, передбачено, що кредитор заявляє, що: він є банком, який на дату цього договору є резидентом юрисдикції, яка має угоду про уникнення подвійного оподаткування з Україною, за якою сплата процентів українськими позичальниками може здійснюватись без відрахувань або утримань українських податків (після виконання будь-яких необхідних формальностей, які вимагаються щодо цього), якою є Сполучене Королівство; він не має постійного представництва в Україні; він не має жодних намірів здійснювати, протягом періоду кредиту, будь-який корпоративний захід, реорганізацію або зміну податкової юрисдикції, які призвели б до того, що кредитор перестав би відповідати вимогам до резидента Сполученого Королівства згідно зі статтею 4 Угоди про уникнення подвійного оподаткування.
Відповідно до вимог Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004 № 270, ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" зареєстровано вказаний кредитний договір в Національному банку України. Згідно із зазначеним повідомленням кредитором за кредитним договором та фактичним отримувачем процентів (доходу) за кредитом значиться саме банк-нерезидент "VTB BANK EUROPE PLC" (резидент Великобританії), що не враховано ні податковим органом при здійсненні контрольного заходу, ні судом першої інстанції при вирішенні спору в цій частині.
Відповідно до пункту 160.1 статті 160 Податкового кодексу України будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею.
Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються, зокрема, проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов`язаннями, випущеними (виданими) резидентом.
Пунктом 160.2 статті 160 Податкового кодексу України передбачено, що резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3 - 160.7 цієї статті, зобов`язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.