ПОСТАНОВА
Іменем України
17 лютого 2020 року
Київ
справа №820/3556/17
адміністративне провадження №К/9901/23672/18
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Васильєвої І.А. (суддя-доповідач),
суддів: Бившевої Л. І., Білоуса О.В., Гімона М.М., Гончарової І.А., Гусака М.Б., Желтобрюх І.Л., Олендера І.Я., Пасічник С.С., Усенко Є.А., Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В., Юрченко В.П., Шипуліної Т.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2017 (Головуючий суддя Шляхова О.М.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2017 (Головуючий суддя Бегунц А.О., судді: Рєзнікова С.С., Старостін В.В.) у справі № 820/3556/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області (правонаступник Головного управління ДФС у Харківській області) про скасування податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Харківській області), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.06.2017 № 44/20-42.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач, посилаючись на приписи підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, зазначає, що контролюючим органом помилково віднесено належну йому частину нежитлової будівлі до категорії об`єктів оподаткування, що не мають пільг із сплати податку. Вважає, що належна йому частина нежитлових приміщень, а саме виробничої будівлі (млина) за адресою: АДРЕСА_2, як будівля промисловості не є об`єктом оподаткування в силу імперативних приписів закону (підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України) і податок на нерухоме майно на неї не повинен нараховуватись, а відтак, оскаржуване рішення відповідача є протиправним.
Харківський окружний адміністративний суд постановою від 25.10.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2017, адміністративний позов задовольнив.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилася колегія суддів суду апеляційної інстанції, виходив з тих мотивів, що податковим органом безпідставно здійснено донарахування позивачу суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки ОСОБА_1 належить частина нежитлової будівлі (млина), яка згідно зі свідоцтвом про право власності є виробничою будівлею, що підтверджується техпаспортом на неї. З урахуванням Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 № 507, суди дійшли висновку, що будівля млина відноситься до будівель підприємств харчової промисловості, а відтак в силу підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, позаяк вказані положення не містять обмежень щодо використання чи невикористання таких об`єктів.
Не погоджуючись з постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2017 та ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2017, відповідач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що класифікація об`єктів нерухомого майна відповідно до підпункту 14.1.129 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України здійснена за ознакою цільового призначення. У Державному класифікаторі будівель та споруд, затвердженому наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 № 507, використовується поняття "будівель промислових", в той час як у статті 266 Податкового кодексу України передбачено звільнення від оподаткування будівель промисловості. Вказане, за твердженням податкового органу, доводить, що застосування підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе не лише з урахуванням цільового призначення нежитлової будівлі згідно з правовстановлюючими документами, а й фактичне її використання як об`єкта промисловості. Суб`єкти підприємницької діяльності, які використовували зазначену нежитлову будівлю, припинені у 2008 році, відтак з 2008 року зазначена будівля не використовувалася у промисловому виробництві.
Отже, в розумінні підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, промислові будівлі та складські приміщення, які належать або використовуються промисловими підприємствами.
Позивач скористався процесуальним правом надати відзив на касаційну скаргу, в якому проти доводів податкового органу заперечує, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими, прийнятими з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Отже, спірним у цій справі є питання правомірності донарахування податковим органом грошових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, власнику нежитлового приміщення, що віднесене до будівель промисловості, та можливість застосування положень підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України до будівлі, яка хоч і віднесена до будівель промисловості згідно з правовстановлюючими документами, однак не перебуває у власності промислових підприємств та не використовується у виробничому процесі промислових підприємств.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 23.05.2019 справу передав на розгляд судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду на підставі статей 346 та 347 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з необхідністю відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 15.05.2018 (справа № 806/2676/17).
У постанові Верховного Суду від 15.05.2018 зроблено висновок, що використаний у Податковому кодексі України термін "будівлі промисловості" має застосовуватися виключно відносно будівель промислових підприємств різних галузей. Буквальний аналіз підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України свідчить про те, що нерухомість має бути класифікована як "будівлі промисловості промислових підприємств". При цьому, на думку Верховного Суду у згаданій постанові, законодавець використав прислівник "зокрема", який уживається для підкреслення, виділення чого-небудь з-поміж однотипного, та який відноситься в даному випадку до виду будівель промисловості (виробничі корпуси, цехи, складські приміщення), а не до суб`єкта власності. Застосування підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі дотримання двох обов`язкових умов, наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств.
У зв`язку з виникненням питань щодо застосування норм права у спірних правовідносинах, відповідно до частини сьомої статті 347 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя-доповідач звернувся до науковців, які входять до складу Науково-консультативної ради при Верховному Суді стосовно підготовки наукових висновків.
До Верховного Суду надійшли наукові висновки ОСОБА_2 (доктор юридичних наук, професор), ОСОБА_3 (кандидат юридичних наук, асистент кафедри фінансового права), ОСОБА_4 (кандидат юридичних наук, доцент), ОСОБА_5 (доктор юридичних наук, професор), ОСОБА_6 (доктор юридичних наук, професор).
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2020 у даній справі визначено склад колегії суддів: Васильєва І.А.-головуючий суддя, судді: Бившева Л.І., Гончарова І.А., Желтобрюх І.Л., Гусак М.Б., Усенко Є.А., Олендер І.Я., Білоус О.В., Пасічник С.С., Юрченко В.П., Гімон М.М., Шипуліна Т.М., Хохуляк В.В., Ханова Р.Ф.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши надіслані наукові висновки, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, судова палата вважає, що наявні підстави для відступлення у частині, від правової позиції Верховного Суду, викладеної в згаданій постанові, а касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з договором купівлі-продажу від 13.09.2002, ТОВ АФ "НАСА" продало, а ОСОБА_7, ОСОБА_1 та ОСОБА_8 придбали кожен по 1/3 частці будівлі млина.
Пунктом першим Договору зазначено, що за цим договором у власність та користування покупців переходить кожному по 1/3 частці залізобетонної будівлі млина літ. "Р", загальною площею 493,4 м2.
Також, цим Договором визначено, що будівля млина, яку придбали покупці за цим договором, становить 37/1000 (тридцять сім тисячних) часток будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2. Повний перелік усіх будівель, що знаходилися за цією адресою наведено у частині 2 пункту першого зазначеного договору.
Отже, як вбачається зі змісту згаданого пункту Договору від 13.09.2002, покупці ОСОБА_7, ОСОБА_1 та ОСОБА_8 придбали із переліку об`єктів, наведених у частині 2 пункту першого Договору, лише об`єкт "млин", літ. Р.
Судовим розглядом встановлено, що будівля млина, яка придбана, згідно із свідоцтвом про право власності, є виробничою будівлею, що підтверджується техпаспортом на неї. Зокрема, згідно з експлікацією приміщень до плану поверхів виробничого будинку, серед інших приміщень зазначаються такі, як цех, майстерня. Будівля млина відноситься до будівель підприємств харчової промисловості (код 1251.5 ДКБС).
Судами попередніх інстанцій встановлено, і це не заперечується сторонами, що належна позивачу будівля не використовується за її функціональним призначенням, а саме як будівля промисловості, оскільки не використовується для виготовлення промислової продукції, зокрема харчової.
Згідно з підпунктом 266.1.1. пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об`єктом оподаткування, згідно з положеннями підпункту 266.2.1. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Положеннями підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України встановлюються податкові пільги із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Так підпунктом "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.
Відповідно до пункту 30.1 статті 30 Податкового кодексу України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.