У Х В А Л А
13 лютого 2020 року
м. Київ
Справа № 807/9/18
Провадження № 11-144апп19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідачаПрокопенка О. Б.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лященко Н. П., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
розглянула заявуФермерського господарства "Інклюз" (далі - ФГ "Інклюз") про повернення судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2018 року у справі № 807/9/18 за позовом ФГ "Інклюз" до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області (далі - ГУ Держгеокадастру) про визнання протиправним та скасування наказу в частині та
ВСТАНОВИЛА:
У січні 2018 року ФГ "Інклюз" звернулося до суду з позовом про визнання протиправним та скасування пункту 3 наказу ГУ Держгеокадастру від 4 серпня 2017 року № 2576-сг про встановлення річного розміру орендної плати за земельні ділянки.
Закарпатський окружний адміністративний суд рішенням від 31 липня 2018 року відмовив у задоволенні позовних вимог.
Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 27 листопада 2018 року скасував рішення суду першої інстанції, провадження у справі закрив, на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) оскільки спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.
Не погодившись із зазначеною постановою суду апеляційної інстанції, ФГ "Інклюз" та ГК Держгеокадастру подали касаційні скарги.
Велика Палата Верховного Суду постановою від 15 травня 2019 року касаційні скарги задовольнила частково, змінила постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2018 року в мотивувальній частині, у решті рішення залишено без змін.
У січні 2020 року ФГ "Інклюз" заявило клопотання про повернення судового збору, сплаченого ним за подання касаційної скарги.
На обґрунтування вказаного клопотання ФГ "Інклюз" послалося на пункт 5 частини першої статті 7 Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" (далі - Закон № 3674-VI) та просило винести ухвалу про повернення йому сплаченого судового збору в сумі 3520 грн.
Перевіривши наведені позивачем на обґрунтування клопотанняпро повернення сплаченого судового зборудоводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вказаного клопотання з огляду на таке.
Відповідно до частини другої статті 132 КАС розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 7 Закону № 3674-VI сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики (частина п`ята статті 7 цього Закону).
Таким чином, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі.
З матеріалів справи убачається, що позивачем було подано до Восьмого апеляційного адміністративного суду клопотання про повернення сплаченої суми судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги, ухвалою цього ж суду зазначене клопотання задоволено.