У Х В А Л А
12 лютого 2020 року
м. Київ
Справа № 910/13109/18
Провадження № 12-7гс20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Рогач Л. І.
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєв В. С., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
перевірила наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи № 910/13109/18 за позовом Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" (далі - АТ КБ "Приватбанк") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стил Форт" (далі - ТОВ "Стил Форт") та ОСОБА_1 про стягнення 1 295 191, 59 грн за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 4 листопада 2019 року (судді Пономаренко Є. Ю., Кропивна Л. В., Руденко М. А.) і
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15 січня 2019 року позов АТ КБ "Приватбанк" задоволено повністю та стягнуто на його користь солідарно з ТОВ "Стил Форт" та ОСОБА_1 заборгованість: за кредитом в розмірі 970 836, 07 грн; за відсотками в розмірі 171 028,97 грн; пеню в розмірі 153 326, 55 грн; вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 4 листопада 2019 року рішення Господарського суду міста Києва від 15 січня 2019 року скасовано з огляду на порушення судом норм процесуального права в частині розгляду справи за відсутності ОСОБА_2, не повідомленого належним чином про дату, час і місце розгляду справи. Ухвалено нове рішення, яким позов АТ КБ "Приватбанк" задоволено повністю, стягнуто на його користь солідарно з ТОВ "Стил Форт" та ОСОБА_1 заборгованість: за кредитом в розмірі 970 836, 07 грн; за відсотками в розмірі 171 028,97 грн; пеню в розмірі 153 326,55 грн; вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги АТ КБ "Приватбанк", суд апеляційної інстанції вказав на відсутність підстав для застосування частини першої статті 559 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України, в редакції чинній на момент укладення договору поруки), адже умовами договору поруки сторони передбачили можливість збільшення зобов`язань боржника, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя та останній надав згоду на таке збільшення без будь - яких додаткових узгоджень при цьому.
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив постанову Північного апеляційного господарського суду від 4 листопада 2019 року скасувати в частині стягнення з нього заборгованості, а позовні вимоги в цій частині залишити без задоволення.
За доводами касаційної скарги суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги АТ КБ "Приватбанк" та стягуючи солідарно з відповідачів заборгованість, не врахував того, що ОСОБА_1 як поручитель не надавав письмової згоди на збільшення кредитного ліміту ТОВ "Стил Форт", що виключає його солідарну відповідальність за невиконання боржником своїх зобов`язань за договором банківського обслуговування.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 27 грудня 2019 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 4 листопада 2019 року, призначив справу до розгляду у відкритому судовому засіданні, надав учасникам строк для подання відзиву на касаційну скаргу, а ухвалою від 28 січня 2020 року справу № 910/13109/18 разом із вказаною касаційною скаргою передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини третьої статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Мотивуючи ухвалу, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив, що згідно з частиною першою статті 559 ЦК України порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Зі змісту зазначеної норми вбачається, що припинення поруки спричинюють такі зміни умов основного зобов`язання, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя. Таке збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов`язання виникає у разі підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки тощо.
Разом з тим цивільне законодавство презюмує свободу договору та обов`язковість виконання, зміст якого, в силу статті 628 ЦК України, становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду з посиланням, зокрема, на постанову Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі № 910/12419/18 погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що згода поручителя на забезпечення порукою виконання зобов`язань за основним договором з усіма можливими змінами та доповнення до нього, включаючи й ті, що можуть бути укладені в майбутньому, свідчить про відсутність правових підстав для припинення поруки за частиною першою статті 559 ЦК України у випадку внесення змін до основного договору в подальшому.
Натомість у постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі № 569/8360/16-ц щодо застосування положень частини першої статті 559 ЦК України у подібних правовідносинах, Верховний Суд, дослідивши аналогічні положення договору поруки та установивши, що умовами договору поруки сторони передбачили можливість збільшення зобов`язань боржника зі сплати кредиту, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя без будь-яких додаткових узгоджень, а кредитний ліміт за кредитним зобов`язанням боржника збільшено без письмового погодження з поручителем, дійшов висновку про припинення поруки на підставі частини першої статті 559 ЦК України.