Постанова
іменем України
12 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 346/6523/18
провадження № 51-4394км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Ковтуновича М. І.,
суддів Луганського Ю. М., Фоміна С. Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Лагоди І. О.,
прокурора Кулаківського К. О.,
засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
захисника Рогів Т. Р.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1, його захисника - адвоката Рогів Т. Р. і прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на вирок Івано-Франківського апеляційного суду від 25 липня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018090180001153, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ),
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 391, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 18 квітня 2019 року ОСОБА_1 засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ст. 391 КК на строк 1 рік; за ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 307 КК із застосуванням ст. 69 КК - 2 роки 1 місяць із конфіскацією майна; за ч. 2 ст. 309 КК - 2 роки.
На підставі ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого більш суворим покаранням, призначено остаточне покарання за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі на строк 2 роки 1 місяць із конфіскацією майна.
Згідно зі ст. 71 КК до призначеного судом покарання приєднано частково невідбуте покарання за вироком Долинського районного суду Івано-Франківської області від 15 травня 2013 року і призначено ОСОБА_1 остаточне покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі на строк 2 роки 3 місяці з конфіскацією майна.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів.
Згідно з вироком ОСОБА_1 вчинив злісну непокору законним вимогам адміністрації установи виконання покарань, будучи особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, якщо ця особа за порушення вимог режиму відбування покарання була піддана протягом року стягненню у виді переведення до приміщення камерного типу (одиночної камери), за наступних обставин.
З 04 липня 2013 року ОСОБА_1 відбував покарання в установі виконання покарань, а саме в Державній установі "Коломийська виправна колонія (№ 41)" (далі - установа), розташованій у с. Товмачик Коломийського району Івано-Франківської області (вул. Привокзальна, 30).
За час перебування в установі засуджений ОСОБА_1 вчиняв злісні порушення встановленого порядку відбування покарання, через що його було взято на профілактичний облік, 56 разів було притягнуто до дисциплінарної відповідальності.
Через безуспішне застосування інших заходів впливу 17 вересня 2018 року до засудженого ОСОБА_1 за чергове порушення встановлених заборон суд застосував стягнення у виді переведення його до приміщення камерного типу на строк 3 місяці.
На виконання рішення суду від 17 вересня 2018 року засуджений ОСОБА_1 03 жовтня 2018 року о 15:20 був переведений до приміщення камерного типу № 4 установи.
09 жовтня 2018 року засудженому ОСОБА_1 було роз`яснено його обов`язки, передбачені законодавством для засуджених до покарання у виді позбавлення волі, та попереджено про передбачену ст. 391 КК кримінальну відповідальність.
Однак засуджений ОСОБА_1, маючи умисел на тривалу злісну непокору законним вимогам адміністрації установи, будучи згідно з графіком чергування засуджених, які утримуються в камері ПКТ № 04, на листопад 2018 року, черговим по камері, та обізнаним зі своїми обов`язками, 21 листопада 2018 року о 20:45, перебуваючи у камері № 04 приміщення камерного типу установи, категорично відмовився виконувати обов`язки чергового по камері. На зауваження з приводу цього порушення засуджений ОСОБА_1 не реагував. У зв`язку з цим начальником установи 27 листопада 2018 року до засудженого ОСОБА_1 за порушення режиму відбування покарання застосовано захід дисциплінарного стягнення у виді догани.
Продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на тривалу злісну непокору законним вимогам адміністрації установи, будучи за графіком чергування засуджених, які утримуються в камері ПКТ № 04, на листопад 2018 року, черговим по камері та обізнаним зі своїми обов`язками, 22 листопада 2018 року о 20:40 засуджений ОСОБА_1, перебуваючи у камері № 04 приміщення камерного типу установи, категорично відмовився виконувати обов`язки чергового по камері. На зауваження та рекомендацію взятися до виконання своїх обов`язків засуджений ОСОБА_1 категорично відмовився. У зв`язку з цим начальником установи 27 листопада 2018 року до засудженого ОСОБА_1 за порушення режиму відбування покарання застосовано захід дисциплінарного стягнення у виді суворої догани.
Продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на тривалу злісну непокору законним вимогам адміністрації установи, будучи згідно з графіком чергування засуджених, які утримуються в камері ПКТ № 04, на листопад 2018 року, черговим по камері та обізнаним зі своїми обов`язками, 27 листопада 2018 року о 20:45, засуджений ОСОБА_1, перебуваючи у камері № 04 приміщення камерного типу установи, категорично відмовився виконувати обов`язки чергового по камері. На зауваження засуджений ОСОБА_1 належним чином не відреагував. У зв`язку з цим начальником установи 04 грудня 2018 року до засудженого ОСОБА_1 за порушення режиму відбування покарання застосовано захід дисциплінарного стягнення у виді догани.
Після цього, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на злісну непокору законним вимогам адміністрації установи, засуджений ОСОБА_1, всупереч вимогам статей 9, 107 Кримінального виконавчого кодексу України та ст. 2 розділу II, ч. 3 додатку 20 Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний та протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, 06 грудня 2018 року об 11:15, будучи згідно з графіком чергування засуджених, які утримуються в камері ПКТ № 04, на грудень 2018 року, черговим по камері, під час проведення покамерної перевірки наявності засуджених у приміщеннях камерного типу установи адміністрацією цієї установи, а саме її начальником полковником внутрішньої служби ОСОБА_2, першим заступником начальника установи підполковником внутрішньої служби ОСОБА_3, черговим помічником начальника установи майором внутрішньої служби ОСОБА_4, заступником чергового помічника начальника установи старшим прапорщиком внутрішньої служби ОСОБА_5, молодшим інспектором відділу нагляду і безпеки установи старшим прапорщиком внутрішньої служби ОСОБА_6, не узявся до виконання свого обов`язку як чергового по камері доповідати про чисельність засуджених, які утримуються в камері, під час входу до камери представників адміністрації та осіб, яких вони супроводжують. На неодноразово висловлену законну вимогу начальника установи взятися до виконання свого обов`язку та повторне попередження про можливість притягнення його до кримінальної відповідальності за злісну непокору законним вимогам адміністрації установи, що передбачено ст. 391 КК, засуджений ОСОБА_1 у категоричній необґрунтованій формі відмовився від виконання своїх обов`язків, хоча був зобов`язаний і мав можливість їх виконати.
Крім цього, перебуваючи в установі, обвинувачений ОСОБА_1, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, усупереч Законам України "Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори", "Про внесення змін до Закону України "Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів", організував збут наркотичного засобу, обіг якого обмежений - бупренорфіну, до місця позбавлення волі, де відбував покарання за рішенням суду. З цією метою обвинувачений ОСОБА_1 у липні 2018 року підшукав співучасників - не встановлену слідством особу і свою дружину ОСОБА_7 . Обвинувачений ОСОБА_1 у телефонному режимі координував їхню діяльність та організував виконання ними злочину. Під його керівництвом не встановлена слідством особа за невідомих обставин придбала 16 таблеток із вмістом бупренорфіну та 20 липня 2018 року на території Калуської дитячої поліклініки на вул. Будівельній, 3 у м. Калуші Івано-Франківської області передала їх дружині обвинуваченого - ОСОБА_7 . Наступного дня остання за вказівками чоловіка помістила згорток із таблетками, що містять - бупренорфін, собі в інтимне місце з метою ретельного його приховання від працівників установи, а приблизно о 13:00 її було допущено до кімнати довготривалих побачень № 3 установи, де згодом вона збула ОСОБА_1 вищенаведений наркотичний засіб.
Так, отримавши 21 липня 2018 року в період з 13:00 по 14:00 в приміщенні кімнати для довгострокових побачень № 3 установи від дружини ОСОБА_7 наркотичний засіб, обіг якого обмежений - бупренорфін, обвинувачений ОСОБА_1, будучи особою, яка раніше вчинила злочини, передбачені статтями 307 та 317 КК, діючи умисно незаконно придбав та зберігав при собі наркотичний засіб - бупренорфін, без мети збуту.
Івано-Франківський апеляційний суд 25 липня 2019 року скасував вирок суду першої інстанції у частині призначення ОСОБА_1 покарання та постановив новий, яким призначив покарання у виді позбавлення волі: за ст. 391 КК на строк 2 роки; за ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 307 КК із застосуванням ст. 69 КК- 3 роки 6 місяців з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого; за ч. 2 ст. 309 КК- 2 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначив ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК призначив ОСОБА_1 остаточне покарання за сукупністю вироків, частково приєднавши до покарання, визначеного попередньо на підставі ч. 1 ст. 70 КК, невідбуту частину покарання за вироком Долинського районного суду Івано-Франківської області від 15 травня 2013 року, у виді позбавлення волі на строк 4 роки з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.
Виключив з мотивувальної частини вироку посилання на те, що "вина ОСОБА_1 у вчиненні встановленого судом кримінального правопорушення повністю доведена доказами, що містяться в обвинувальному акті та матеріалах кримінального провадження, котрі ніким з учасників процесу не оспорюються, є належними та допустимими".
У решті вирок суду першої інстанції залишив без змін.
Вимоги, викладені в касаційних скаргах, та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційних скаргах засуджений ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Рогів Т. Р., не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій ОСОБА_1, просять скасувати вирок Івано-Франківського апеляційного суду від 25 липня 2019 року щодо останнього через невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Як зазначає ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції, врахувавши ті ж обставини, але без належного мотивування чи вказівки про наявність інших обставин, що обтяжують покарання, не навівши істотних обставин, які б давали підстави посилити покарання, і на власний розсуд свавільно трактуючи норми кримінального закону, усупереч ч. 3 ст. 67 КК, безпідставно застосував до нього значно суворіше покарання.
Вказує на те, що колегія суддів не врахувала даних про його особу, ставлення до вчиненого, бажання виправитись, молодого віку, того, що він одружений, наявності на утриманні дитини і необхідності матеріального забезпечення cім`ї. Зазначає, що на цей час його дружна хворіє, доглядає за двома дітьми і не має змоги належним чином забезпечити виховання та утримання їх спільної дитини, суворість покарання позбавляє його можливості брати участь у вихованні дитини.
Крім того, звертає увагу на те, що він щиро розкаявся у вчиненому, не завдав нікому шкоди, а його поведінка свідчить про виправлення.
Разом із тим відзначає, що прокурор подав апеляційну скаргу із пропуском строку, визначеного п. 1 ч. 2 ст. 395 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), який закінчився 18 травня 2019 року (апеляційну скаргу подано 20 травня 2019 року), а суд безпідставно прийняв її до розгляду.
Захисник Рогів Т. Р. вказує, що апеляційний суд, переглядаючи вирок суду першої інстанції за апеляційною скаргою прокурора, дійшов помилкового висновку, що судом першої інстанції недостатньо враховано ступінь тяжкості злочинів, кількість епізодів та особу обвинуваченого, а також не надав оцінки тому, що місцевий суд ці обставини врахував і належним чином вмотивовував із зазначенням обсягу дій ОСОБА_1, не зважив на відсутність шкоди та думку прокурора, висловлену в судових дебатах, та, навівши ті самі, що і суд першої інстанції, обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, з огляду на невстановлення обставин протилежного змісту призначив більший розмір покарання ОСОБА_1, не вказавши правових підстав для цього.
Зазначає, що правовій оцінціпідлягали: дані стосовно особи ОСОБА_1, який одружений; його правильна соціальна поведінка, про що свідчить безумовне визнання вини і бажання виправитись; молодий вік підзахисного; наявність на його утриманні дитини.
Крім того, звертає увагу, що усупереч вимогам ст. 73 КК і п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК судами належним чином не обчислено та не зазначено початку строку відбування покарання.
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість, просить вирок апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вказує, що хоча апеляційний суд і скасував вирок міськрайонного суду в частині призначеного ОСОБА_1 покарання і постановив свій вирок, призначивши покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі на строк 4 роки з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого, проте неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність у частині загальних засад призначення покарання, не врахував суспільної небезпеки вчиненого злочину, яка визначається насамперед, поширенням та згубним впливом наркоманії на свідомість людей, їх мораль та спосіб життя. Зазначає, що фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення свідчать про його більшу суспільну небезпеку, оскільки ОСОБА_1 вчинив три злочини, зокрема злісну непокору законним вимогам адміністрації установи виконання покарань, організацію збуту наркотичних засобів у місця позбавлення волі, незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів. Крім того, ОСОБА_1 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за злочини у сфері обігу наркотичних засобів, що вказує на спрямованість обвинуваченого на вчинення таких злочинів.
Позиції учасників судового провадження
Захисник Рогів Т. Р. та засуджений ОСОБА_1 у судовому засіданні висловили доводи на підтримання своїх касаційних скарг і заперечували проти задоволення касаційної скарги прокурора.
Прокурор Кулаківський К. О. підтримав касаційну скаргу прокурора, просив скасувати оскаржений вирок і призначити новий розгляд у апеляційному суді, а касаційні скарги сторони захисту - залишити без задоволення.