Постанова
Іменем України
12 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 363/1220/16-к
провадження № 51-4988км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Луганського Ю. М.,
суддів Ковтуновича М. І., Фоміна С. Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Бульби І. А.,
прокурора Сингаївської А. О.,
потерпілих: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
представника потерпілого Корнієнка А. А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на вирок Обухівського районного суду Київської області від 24 жовтня 2018 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 08 липня 2019 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015110000000288, за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, в силу ст. 88 КК України не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Обухівського районного суду Київської області від 24 жовтня 2018 року ОСОБА_3 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України (у редакції Закону України №838-VIII від 26.11.2015 року) ОСОБА_3 зараховано в строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 20 липня 2016 року по 24 жовтня 2018 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Цивільні позови задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 у рахунок відшкодування заподіяної шкоди: матеріальної - 2 614,89 грн, моральної - 300 000 грн, а всього 302 614, 89 грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування заподіяної шкоди: матеріальної - 6 493, 62 грн, моральної - 300 000 грн, а всього 306 493, 62 грн.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.
Відмовлено в задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 та захисників Цибенка О. В. і Личика М. М. в його інтересах про застосування Закону України "Про амністію у 2016 році".
Ухвалою Київського апеляційного суду від 08 липня 2019 року вирок суду першої інстанції, в порядку ч. 2 ст. 404 КПК України, змінено в частині заліку досудового тримання під вартою засудженого.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України (у редакції Закону України № 838-VIII від 26.11.2015 року) зараховано ОСОБА_3 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 20 липня 2016 року по день набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
В решті вирок суду залишено без змін.
За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку, ОСОБА_3 визнано винуватим у тому, що 30 вересня 2015 року, близько 08 год, керуючи автомобілем Daewoo Lanos, д/н НОМЕР_1, рухаючись проїзною частиною вул. Вербова в с. Демидів Вишгородського району Київської області в напрямку виїзду до автодороги м. Київ - м. Овруч, за 232,3 м до вказаної автодороги, в порушення вимог п. п. 2.3 "б", 12.3 Правил дорожнього руху України не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, невчасно відреагував на її зміну, та маючи можливість виявити небезпеку для руху, яку йому становив пішохід, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, на що у нього не було перешкод технічного характеру, внаслідок чого допустив наїзд передньою правою частиною керованого ним транспортного засобу на пішохода ОСОБА_4, яка рухалася вказаною проїзною частиною. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, від яких вона загинула на місці події.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі потерпілі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять скасувати оскаржувані судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вказують на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що стало наслідком невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого засудженим кримінального правопорушення. Разом з цим, потерпілі не погоджуються з оцінкою доказів, наявних у матеріалах провадження, надають їм власну оцінку, вказують на однобічність досудового та судового слідства, його неповноту та невідповідність висновків суду фактичним обставинам.
Крім того, вважають, що під час досудового розслідування було умисно сфальсифіковано докази, які вказували, що злочин вчинено у стані алкогольного сп`яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобівта порушено порядок, передбачений законодавством України, при виявленні та встановленні цих обставин. Зазначають, що вчинення ОСОБА_3 злочину в стані наркотичного сп`яніння було встановлено лише під час судового розгляду, а саме під час допиту свідків, які не були допитані в ході досудового слідства, а тому суд першої інстанції мав право самостійно визнати зазначене в якості обставини, що обтяжує покарання.
Також вказують, що місцевим судом при новому судовому розгляді не виконано вимоги ч. 3 ст. 415 КПК України, а саме не допитано свідка ОСОБА_5 .
Крім цього, посилаючись на незаконність вироку місцевого суду, зазначили, що їхній представник Кравченко В. П . заявив відвід судді Потабенко Л. Б., який розглянув суддя Кравченко М. В. з порушенням вимог, встановлених ч. 2 ст. 76 КПК України, оскільки у даному кримінальному провадженні зазначений суддя ухвалював вирок, який згодом був скасований судом апеляційної інстанції, а матеріали кримінального провадження направлені на новий розгляд до суду першої інстанції.
Разом з тим, потерпілі вказують, що суддя Потабенко Л. Б. незаконно відвела від участі у кримінальному провадженні їхнього представника Кравченка В. П., чим позбавила потерпілих права на справедливий суд та правову допомогу.
Позиції учасників судового провадження
Потерпілі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 тапредставник потерпілого - Корнієнко А. А. просили задовольнити касаційну скаргу, посилаючись на незаконність на необгрунтованість судових рішень.
Прокурор частково підтримала доводи касаційної скарги та просила скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді.
Від захисника Цибенка О. В. надійшло клопотання про проведення касаційного розгляду за його відсутності та відсутності засудженого ОСОБА_3 .
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПКУкраїни суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Фактичні обставини кримінального провадження були предметом оцінки судів першої та апеляційної інстанцій і вони перегляду у касаційному порядку, відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК України, не підлягають. Неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження є підставами для скасування чи зміни відповідних судових рішень в апеляційному порядку, згідно із ст. ст. 409-411 КПК України.
Слід зазначити, що висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, був предметом перевірки апеляційного суду і мотивовано визнаний таким, що відповідає доказам, зібраним у встановленому законом порядку, дослідженим у судовому засіданні, належно оціненим судом, і є обґрунтованим.
Докази у цьому кримінальному провадженні є логічними, послідовними, узгоджуються між собою, оцінені судами відповідно до ст. 94 КПК України на предмет належності, допустимості, достовірності та не викликають у суду сумнівів у їх правдивості.
Таким чином, проаналізувавши всі досліджені у справі докази в їх сукупності, місцевий суд обґрунтовано визнав доведеною винуватість ОСОБА_3 у вчиненні злочину та правильно кваліфікував дії останнього за ч. 2 ст. 286 КК України.