Постанова
Іменем України
13 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 310/6864/17
провадження № 51-4652км19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Марчука О.П.,
суддів Мазура М.В., Наставного В.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Замкового І.А.
прокурора Єременка М.В.,
захисника Петрусєвича В.В.,
засудженої ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу з доповненнями засудженої ОСОБА_1 на вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 16 травня 2018 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від
13 червня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017080130003238, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки та зареєстрованої у АДРЕСА_1 ), проживаючої у АДРЕСА_2 ), раніше
неодноразово судимої, останнього разу - 18 липня 2017 року вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області з урахуванням ухвали Апеляційного суду Запорізької області від 06 грудня 2017 року за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 16 травня 2018 року ОСОБА_1 засуджено до покарання у виді позбавлення волі:
- за ч. 2 ст. 185 КК України - строком на 2 роки;
- за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України - строком на 4 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.
На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків до покарання призначеного за цим вироком частково приєднано невідбуте покарання за вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 18 липня 2017 року з урахуванням ухвали Апеляційного суду Запорізької області від 06 грудня 2017 року і призначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком
на 4 роки 1 місяць.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватою у тому, що вона 05 серпня 2017 року о 12:00, перебуваючи в приміщенні торгівельного залу магазину "Сьогодні Аврора", розташованого на проспекті Азовському, 21/1 у м. Бердянську Запорізької області, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою вчинення таємного викрадення чужого майна, будучи впевненою, що за її злочинними діями ніхто не спостерігає, підійшла до торгівельного прилавку, де шляхом вільного доступу, таємно викрала зі стелажу товар на загальну суму
603, 85 грн, що належить фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 . Після цього, засуджена ОСОБА_1 з викраденим майном залишила місце вчинення злочину та розпорядилась ним на власний розсуд, чим заподіяла фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 матеріальну шкоду на зазначену суму.
Крім цього, 31 серпня 2017 року о 16:30, ОСОБА_1 перебуваючи в приміщенні торгівельного залу магазину "Лотос", розташованого на вул. Північній, 15б у
м. Бердянську Запорізької області, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою вчинення таємного викрадення чужого майна, будучи впевненою, що за її злочинними діями ніхто не спостерігає, підійшла до торгівельного прилавку, де шляхом вільного доступу, таємно викрала зі стелажу майно на суму 403, 71 грн, що належить ТОВ "ЛОТОС ТРЕЙД". Після цього, ОСОБА_1 з викраденим майном залишила місце вчинення злочину та розпорядилась ним на власний розсуд, чим заподіяла ТОВ "ЛОТОС ТРЕЙД" матеріальну шкоду на загальну суму 403, 71 грн.
Також 10 вересня 2017 року о 17:40, перебуваючи в приміщенні торгівельного центру "Дельмар", який розташований на проспекті Азовському, 35а у
м. Бердянську Запорізької області, засуджена ОСОБА_1 побачила на дерев`яній тумбі мобільний телефон "Samsung J5", який був підключений до зарядного пристрою. Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, остання підійшла до дерев`яної тумби та від`єднала мобільний телефон від зарядного пристрою та навушників, намагаючись таємно викрасти мобільний телефон "Samsung J5" вартістю 5 499 грн, що належить потерпілій ОСОБА_3 . В цей час, злочинні дії засудженої ОСОБА_1 були помічені потерпілою ОСОБА_3, яка закричала в бік ОСОБА_1 з приводу крадіжки свого телефону. Після цього, засуджена ОСОБА_1, продовжуючи утримувати вищевказаний мобільний телефон при собі, усвідомлюючи, що її злочинні дії помічені потерпілою, діючи умисно, повторно, з метою відкритого викрадення чужого майна, продовжила бігти в напрямку виходу з торгівельного центру, але була затримана потерпілою ОСОБА_3 , тим самим засуджена ОСОБА_1 не довела свій злочинний умисел на викрадення майна до кінця з причин, що не залежали від її волі.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 13 червня 2019 року рішення місцевого суду змінено. Постановлено виключити з мотивувальної частини вироку суду першої інстанції обставину, яка обтяжує покарання - рецидив злочинів.
В решті вирок місцевого суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі з доповненнями засудженапросить скасувати вирок районного суду і ухвалу суду апеляційної інстанції та призначити новий розгляд у суді першої інстанції у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень та її особі через суворість.
Стверджує про неправильну кваліфікацію її дій за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України.
Також, вказує на те, що судами першої та апеляційної інстанцій не враховано конкретні обставини справи та її особу, що в сукупності давало суду, на її думку, підстави при призначенні покарання, застосувати ст. 69 КК України.
Крім цього, зазначає, що апеляційний суд, у порушення вимог чинного законодавства, не дав належної оцінки допущеним судом першої інстанції порушенням і залишив вирок місцевого суду в частині правової кваліфікації її дій за вчинені злочини та в частині призначеного їй покарання без зміни.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечення на касаційну скаргу з доповненнями не подавались.
У судовому засіданні засуджена та її захисник підтримали подану касаційну скаргу з доповненнями засудженої, а прокурор заперечував проти її задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення засудженої, її захисника, думку прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені в касаційній скарзі з доповненнями доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_1 та кваліфікація її дій у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України в касаційній скарзі з доповненнями не оспорюються.
Щодо доводів касаційної скарги з доповненнями засудженої про неправильну кваліфікацію її дій за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на таке.
Так, перевіркою матеріалів провадження встановлено, що висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України за обставин встановлених судом і викладених у вироку, ґрунтуються на зібраних органами досудового розслідування та досліджених у судовому засіданні доказах, які отримали належну оцінку. Вирок відповідає вимогам ст. 374 КПК України, є законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Судом зроблений правильний висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 186 КК України, винуватість засудженої підтверджується: показаннями потерпілої ОСОБА_3 про те, що дійсно за вказаних обставин, місця та часу, засуджена з її мобільним телефоном в руках почала бігти, на що потерпіла голосно вимагала зупинитися, проте засуджена не реагувала. Потерпіла наздогнала засуджену вже біля дверей торгівельного центру, після цього остання кинула мобільний телефон на батарею. Вважає, що ОСОБА_1 не могла не чути її голосні крики, так як відстань між ними була невелика, та коли вона почала кричати, засуджена прискорила ходу, при цьому не озиралася. Також інші співробітники та покупці, які перебували у торгівельному центрі бачили, як вона наздоганяла ОСОБА_1 і при цьому голосно кричала; показаннями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які суду показали, що 10 вересня 2017 року в торгівельному центрі "Дельмар" бачили, як засуджена ОСОБА_1 бігла, тримаючи щось в руці, а потерпіла ОСОБА_3 бігла за нею та голосно кричала "Стій"; протоколом огляду місця події від 22 вересня 2017 року та диском з відеозаписом з приміщення торгівельного відділу "Ай-покупай" в ТЦ "Дельмар".