Постанова
Іменем України
13 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 327/232/18
провадження № 51-5118км19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Марчука О.П.,
суддів Мазура М.В., Наставного В.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Замкового І.А.
прокурора Єременка М.В.,
в режимі відеоконференції
захисника Лебєдєва О.В.,
представників потерпілих Шутака Ю.В., Коробко С.Є.,
потерпілих ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_2 та його захисника - адвоката Лебєдєва О.В. на вирок Куйбишевського районного суду Запорізької області від 19 жовтня 2018 року та вирок Запорізького апеляційного суду від 19 липня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за
№ 12017080270000541, за обвинуваченням
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше неодноразово судимого, останнього разу - 23 березня 2015 року вироком Вільнянського районного суду Запорізької області за ч. 1 ст. 391 КК України. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання, призначеного за вироком Розівського районного суду Запорізької області від
27 лютого 2012 року і призначено ОСОБА_2 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік 4 місяці; 28 квітня 2016 року ОСОБА_2 звільнений по відбуттю покарання. Ухвалою Розівського районного суду Запорізької області від 06 грудня 2016 року ОСОБА_2 звільнений від кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 263 КК України,
у вчиненні злочину, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Куйбишевського районного суду Запорізької області від 19 жовтня
2018 року ОСОБА_2 засуджено за п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 15 років.
Згідно з вироком суду ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він
17 лютого 2018 року, приблизно о 16:30, перебуваючи у будинку
АДРЕСА_1 , діючи умисно, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин до ОСОБА_3 та ОСОБА_4, маючи єдиний умисел на вбивство вказаних осіб, тобто умисел на вбивство двох осіб, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, наніс ОСОБА_3 кухонним ножем 8 ударів, спричинивши потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, в результаті чого настала смерть потерпілого ОСОБА_3 на місці злочину.
Одразу після цього, ОСОБА_2, продовжуючи перебувати у вказаному будинку і продовжуючи свої злочинні дії, направлені на доведення до кінця свого злочинного умислу на умисне вбивство двох осіб, без розриву у часі, наніс ОСОБА_4 тим самим кухонним ножем 3 удари, спричинивши потерпілій тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, в результаті чого настала смерть ОСОБА_4 на місці злочину.
Вироком Запорізького апеляційного суду від 19 липня 2019 року вирок районного суду в частині призначеного ОСОБА_2 покарання скасовано. Постановлено свій вирок, яким ОСОБА_2 засуджено за п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді довічного позбавлення волі. Ухвалено виключити з мотивувальної частини вироку місцевого суду визнану судом першої інстанції обставину, що обтяжує покарання - рецидив злочинів.
В решті вирок районного суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засудженого ОСОБА_2 та касаційній скарзі його захисника Лебєдєва О.В., які є аналогічними за своїм змістом, засуджений та його захисник, не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій ОСОБА_2, порушують питання про зміну судових рішень у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість і просять призначити ОСОБА_2 покарання за інкримінований йому злочин у виді позбавлення волі строком на 10 років.
Стверджують, що апеляційним судом порушено загальні засади призначення покарання внаслідок чого визначено ОСОБА_2 занадто суворе покарання. Свої доводи мотивують тим, що суд не врахував конкретних обставин справи та даних про особу засудженого, що в сукупності давало суду, на їх думку, підстави для призначення більш м`якого покарання ніж довічне позбавлення волі, зокрема покарання у виді позбавлення волі на певний строк. Також зазначають, що суд апеляційної інстанції хоча і виключив з рішення суду першої інстанції обставину, що обтяжує ОСОБА_2 покарання, проте не призначив останньому покарання у виді позбавлення волі на певний строк. Крім цього, засуджений та його захисник стверджують, що апеляційним судом не було враховано практику Європейського суду з прав людини при призначенні ОСОБА_2 покарання у виді довічного позбавлення волі. Вважають, що вирок апеляційного суду належним чином не мотивований та не відповідає вимогам ст. 370 КПК України.
Позиції інших учасників судового провадження
У запереченнях на касаційну скаргу захисника потерпіла ОСОБА_1 та її представник просять залишити її без задоволення як безпідставну.
У судовому засіданні захисник засудженого виступив на підтримку поданих касаційних скарг, а прокурор, потерпіла ОСОБА_1, її представник та представник потерпілої ОСОБА_5 заперечували проти задоволення скарг засудженого і його захисника.
Заслухавши суддю-доповідача, думку захисника, прокурора, потерпілої та представників потерпілих, перевіривши матеріали кримінального провадження колегія суддів дійшла висновку, що скарги засудженого та його захисника не підлягають задоволенню з таких підстав.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину і особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального
й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
З касаційних скарг засудженого та його захисника слідує, що вони, крім іншого, просять змінити вирок суду першої інстанції в частині призначеного
ОСОБА_2 покарання, тоді як зазначений вирок районного суду вже був скасований вироком суду апеляційної інстанції в частині призначеного засудженому покарання, а тому касаційним судом не перевіряється.