Постанова
іменем України
12 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 659/1012/18
провадження № 51-3927км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Анісімова Г.М.,
суддів Булейко О.Л., Іваненка І.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Мойсюка Є.М.,
прокурора Матюшевої О.В.,
захисника Пестрецової Р.Г.,
розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017230210000297, за обвинуваченням
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та жительки АДРЕСА_1, раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за касаційною скаргою захисника Пестрецової Римми Геннадіївни в інтересах засудженої ОСОБА_1 на вирок Нижньосірогозького районного суду Херсонської області від 07 лютого 2019 року та ухвалу Херсонського апеляційного суду від 16 травня 2019 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Нижньосірогозького районного суду Херсонської області від 07 лютого 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з іспитовим строком тривалістю 1 рік.
За вироком суду ОСОБА_1, достовірно знаючи про рішення Нижньосірогозького районного суду Херсонської області від 29 вересня 2015 року у справі № 659/630/15-ц та маючи реальну можливість його виконати, у період з 08 жовтня 2016 року
по 21 червня 2018 року не здійснила жодної оплати на рахунок ТОВ "ОТП Факторинг Україна", чим умисно не виконала вищевказаного рішення суду, що набрало законної сили.
Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 16 травня 2019 року вищевказаний вирок залишено без зміни.
Вимоги та узагальнені доводи особи, що подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі захисник Пестрецова Р.Г. ставить вимогу про скасування вироку Нижньосірогозького районного суду Херсонської області від 07 лютого 2019 року й ухвали Херсонського апеляційного суду від 16 травня 2019 року та призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
Захисник вказує на відсутність у діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК. На думку захисника, рішення суду, за змістом якого би було зобов`язано ОСОБА_1 вчинити певні дії щодо погашення боргу, не було ухвалено. Зазначає про недопустимість таких доказів, як договір факторингу № 21/07/14 разом із додатками, договори з ФОП ОСОБА_1, накладні та платіжні доручення. Зауважує, що суд першої інстанції не перевів, чи мала ОСОБА_1 реальну можливість виконати рішення суду. Стверджує, що суд апеляційної інстанції доводів, викладених в апеляційній скарзі, належним чином не проаналізував та не перевірив усупереч вимогам ст. 419 КПК. Вважає, що рішення судів першої та другої інстанцій постановлені з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили ухвалити законне й обґрунтоване рішення, що призвело до неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник висловила доводи на підтримання касаційної скарги та просила її задовольнити.
Прокурорзаперечувала проти задоволення касаційної скарги захисника.
Мотиви Суду
Розгляду кримінальних проваджень має здійснюватися із суворим додержанням закріпленого у ст. 62 Конституції України принципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в порядку, передбаченому законом, і встановлено обвинувальним вироком. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
Відповідно до приписів ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України
(далі- КПК) підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Отже, касаційний суд не перевіряє судових рішень в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість суд касаційної інстанції на підставі встановлених судами фактичних обставин перевіряє правильність застосування закону про кримінальну відповідальність та дотримання вимог кримінального процесуального закону в кримінальному провадженні з метою реалізації його завдань.
У разі визнання особи винуватою у мотивувальній частині вироку зазначаються, зокрема, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; докази на підтвердження встановлених судом обставин (ч. 3 ст. 374 КПК).
Мотивування у вироку висновків щодо кваліфікації злочину полягає у зіставленні ознак установленого судом злочинного діяння та ознак злочину, передбаченого тією чи іншою статтею кримінального закону, його частиною або пунктом, і формулюванні висновку про їх відповідність. За своєю суттю та змістом кваліфікація злочинів є встановленням на підставі доказаного кримінальними процесуальними засобами факту вчинення особою (суб`єктом злочину) конкретного акту поведінки у формі
дії чи бездіяльності та його наслідків, точної відповідності ознак вчиненого діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідними кримінально-правовими нормами в статтях КК. Склад злочину є системою необхідних і достатніх юридичних ознак, відсутність хоча б однієї з яких виключає кримінальну відповідальність особи за відсутності підстави для такої.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК, тобто в умисному невиконанні рішення суду Нижньосірогозького районного суду Херсонської області від 29 вересня 2015 року в цивільній справі № 659/630/15-ц за наявності реальної можливості його виконати у період з 08 жовтня 2016 року
по 21 червня 2018 року. При цьому суд першої інстанції визнав доведеним, що ОСОБА_1 у зазначений період, достовірно знаючи про вищевказане судове рішення, умисно не виконала його.Обвинувачення щодо перешкоджання виконанню цього рішення ОСОБА_1 стороною обвинувачення не висувалось.
Кримінальна відповідальність за ч. 1 ст. 382 КК настає за умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню. З об`єктивної сторони злочин, передбачений ч. 1 ст. 382 КК, може бути вчинений як у формі невиконання судового рішення, так і шляхом перешкоджання його виконанню. Використання законодавцем у диспозиції ч. 1 ст. 382 ККсловосполучень "невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду" та "перешкоджання їх виконанню" вказує на необхідність у кожному конкретному випадку звертатися як до тексту самого судового рішення, так і до норм законодавства, які визначають порядок виконання вироків, рішень, ухвал та постанов суду.
Обов`язковою умовою настання кримінальної відповідальності за невиконання судового рішення є встановлення у ньому вимоги зобов`язального чи забороняючого характеру, адресованої для виконання певним особам. Причому така вимога повинна стосуватися конкретного зобов`язаного суб`єкта, до відома якого своєчасно було доведено відповідний обов`язок про виконання рішення суду.
Залежно від характеру такої вимоги невиконання судового рішення може проявлятися у бездіяльності зобов`язаної особи щодо здійснення передбачених законом або визначених судом заходів, спрямованих на виконання цього рішення, або ж у вчиненні дій, які прямо заборонені у самому судовому рішенні. За умови, що невиконання судового рішення виявляється в формі бездіяльності, для притягнення особи до кримінальної відповідальності обов`язковим є з`ясування питання про наявність реальної можливості його виконати.
Статтею 92 КПК обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених ч. 2 цієї статті, покладено на слідчого, прокурора та в установлених цим Кодексом випадках - на потерпілого. Тобто саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом, чого в цьому кримінальному провадженні зроблено не було.
З огляду на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини кримінального провадження дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 382 КК, з урахуванням того, що відсутні підстави притягнення її до кримінальної відповідальності за цей злочин, кваліфіковано з порушенням норм закону про кримінальну відповідальність.
Надаючи юридичну оцінку діям ОСОБА_1 та викладаючи у вироку мотиви щодо її винуватості в інкримінованому злочині, суд мав виходити зі змісту судового рішення, умисне невиконання якого ставилось обвинуваченій за провину, та дати обґрунтовану відповідь на питання: яка саме вимога (зобов`язального чи забороного характеру) міститься в цьому рішенні, чи адресована вона саме ОСОБА_1 як зобов`язаному суб`єкту, чи належить виконання рішення до обов`язку обвинуваченої як боржника у зобов`язанні, яке добровільно не виконане, що й обумовило звернення кредитора з відповідним позовом до суду, чи наявні в її діях ознаки невиконання судового рішення з огляду на визначений судом або встановлений законом спосіб виконання судового припису. Якщо відповідь на зазначені питання стверджувальна, суд мав встановити й обґрунтувати відповідно до вимог закону реальну можливість ОСОБА_1 виконати покладений на неї судом обов`язок.
Суд зазначених вимог закону не врахував, а тому з вироком суду першої інстанції, згідно з яким ОСОБА_1 було визнано винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК, колегія суддів не погоджується.