Постанова
іменем України
11 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 574/597/18
провадження № 51-3743км19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Короля В.В.,
суддів Лагнюка М.М., Макаровець А.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Кулініч К.С.,
прокурора Сингаївської А.О.,
засудженого ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Сумського апеляційного суду від 10 липня 2019 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018200140000114, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Вологда Російської Федерації, мешканця АДРЕСА_1, раніше відповідно до ст. 89 Кримінального кодексу України (далі - КК) не судимого,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК.
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 5 жовтня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років з позбавленням права керувати транспортним засобом на строк два роки; за ч. 1 ст. 135 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк два роки, а на підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років з позбавленням права керувати транспортним засобом на строк два роки.
На підставі ст. 75 КК звільнено ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю три роки і покладенням на нього обов`язків, передбачених п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 цього Кодексу, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.
Цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 6 листопада 2018 року виправлено описку, допущену у вироку цього суду від 5 жовтня 2018 року відносно ОСОБА_1 щодо призначення покарання, та ухвалено вважати правильним у резолютивній частині вироку: на підставі ст. 75 КК звільнено ОСОБА_1 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю три роки.
Сумський апеляційний суд скасував вирок Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 5 жовтня 2018 року щодо ОСОБА_1 в частині звільнення від відбування покарання на підставі ст. 75 КК та ухвалив 10 липня 2019 року новий вирок, яким ОСОБА_1 визнав засудженим за ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК до покарання: за ч. 2 ст. 286 КК на п`ять років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк два роки; за ч. 1 ст. 135 КК на два роки позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначив ОСОБА_1 покарання у виді п`яти років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк два роки.
Ухвалив обчислювати ОСОБА_1 строк покарання з моменту його затримання. В решті вирок місцевого суду залишив без змін.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 30 квітня 2018 року о 22-й год. 20 хв., керуючи власним технічно несправним автомобілем марки "Daewoo Lanos", реєстраційний номер НОМЕР_1, що виявляється у втраті працездатності механізму гальмування лівого заднього колеса, рухаючись з перевищенням допустимої швидкості руху по вул. Незалежності в м. Буринь Сумської області в напрямку виїзду з міста та перебуваючи неподалік будинку № 45, зневажив безпекою дорожнього руху, не врахував дорожню обстановку, в порушення вимог п. п. 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху (далі - ПДР) при виявленні небезпеки для руху, а саме пішохода, своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості руху транспортного засобу аж до повної його зупинки, або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, що призвело до наїзду на пішохода ОСОБА_2, який в порушення вимог п. п. 4.1, 4.7, 4.8 ПДР перетинав проїжджу частину справа наліво відносно напрямку руху автомобіля. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження, від яких помер на місці пригоди.
Крім того, 30 квітня 2018 року о 22-й год. 20 хв. на вул. Незалежності в м. Буринь Сумської області ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки "Daewoo Lanos", після наїзду на пішохода ОСОБА_2, достовірно знаючи, що потерпілий внаслідок дорожньо-транспортної пригоди отримав тілесні ушкодження, розуміючи, що поставив його у небезпечний для життя стан та усвідомлюючи те, що залишає без допомоги особу, яка від отриманих травм позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження, маючи реальну можливість надати потерпілому допомогу, не виконав свого обов`язку, покладеного на нього п. 2.10 ПДР, не переконався, чи потребує потерпілий допомоги, не викликав карету швидкої допомоги, не відвіз потерпілого до найближчого лікувального закладу, після вчинення ДТП покинув місце дорожньо-транспортної події.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить скасувати вирок апеляційного суду щодо нього та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає, що апеляційний суд, скасувавши вирок місцевого суду в частині звільнення від відбування покарання на підставі
ст. 75 КК, призначив йому надто суворе покарання, при цьому не в повній мірі врахував обставини, що пом`якшують покарання. А саме того, що він має вищу освіту, працює, за місцем роботи та проживання характеризується позитивно, має на утриманні двох неповнолітніх дітей та непрацевлаштовану дружину, вину повністю визнав, розкаявся та сприяв розкриттю злочинів, неодноразово просив у потерпілої вибачення, намагався відшкодувати їй шкоду, проте вона прийняти гроші відмовилася. Крім того, засуджений вказує на те, що цивільний позов потерпіла до нього не пред`являла, але гроші він вислав їй поштою 22 липня 2019 року. Водночас засуджений зазначає про наявність у його родичів тяжких захворювань, створення аварійної ситуації самим потерпілим, необхідність врахування висновку органу пробації. Наведені обставини, на думку засудженого, істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів та дають підстави для застосування ст. 75 КК або ст. 69 КК. Вказує на те, що після оголошення вироку апеляційним судом йому не було вручено повного тексту судового рішення.
Потерпіла ОСОБА_3 подала клопотання, в якому просить вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Сингаївська А.О. вважала касаційну скаргу необґрунтованою та просила вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи засудженого ОСОБА_1, який просив задовольнити його касаційну скаргу, прокурора Сингаївської А.О.,перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягає на таких підставах.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин.