Постанова
іменем України
11 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 761/731/19
провадження № 51-5161км19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Лагнюка М.М.,
суддів Короля В.В., Макаровець А.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Чорнобривця В.В.,
прокурора Костюка О.С.,
розглянув касаційні скарги представника цивільного відповідача ПАТ "Львівське АТП - 14630" - голови правління ОСОБА_5 та захисника засудженого ОСОБА_1 - Козака В.І. на вирок Галицького районного суду м. Львова від 21 червня 2019 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 19 вересня 2019 року у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016140050004908від 28 жовтня 2016 року, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Велика Горожанка Миколаївської області, жителя м . Львова, такого, що судимості не мав,
у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Галицького районного суду м. Львова від 21 червня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за частиною 1 статті 286 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5100 грн, у дохід держави з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати, пов`язані з проведенням судових експертиз, в сумі 9576,28 грн; з ПАТ "Львівське АТП-14630" - на користь ОСОБА_2 30 000 грн на відшкодування моральної шкоди; з ПрАТ "УСК "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" - на користь ОСОБА_2 26 565,95 грн на відшкодування матеріальної шкоди.
Також ухвалено відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 у частині відшкодування процесуальних витрат, понесених ним на оплату правової допомоги.
Згідно з вироком ОСОБА_1 засуджено за злочин, учинений за таких обставин.
28 жовтня 2016 року о 07:42 ОСОБА_1, керуючи автобусом марки "DEN OUDSTEN В96", реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись ним по вул. Городоцькій у місті Львові в напрямку вулиці Я. Мудрого, поблизу перехрестя вулиць Городоцька та Б. Меретина, проїжджаючи нерегульований пішохідний перехід по вул. Городоцькій, порушив пункти 1.5, 1.10, "б", "д" 2.3, 12.3, 18.1 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), а саме своєчасно не застосував із моменту виникнення небезпеки для руху екстрене гальмування як спосіб зупинення у межах найкоротшої з можливих віддалей, у результаті чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_2, заподіявши йому тілесне ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 19 вересня 2019 року вирок Галицького районного суду м. Львова від 21 червня 2019 року щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі представник цивільного відповідача ставить вимогу про скасування вказаних судових рішень через незастосування норм матеріального права, а саме статей 3, 23 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", статті 1194 Цивільного кодексу України.
Представник вважає, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
У зв`язку з цим представник, посилаючись на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 4 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц, стверджує, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільної відповідальності.
У касаційній скарзі захисник ставить вимогу про скасування вказаних судових рішень та закриття кримінального провадження на підставі пункту 2 частини 1 статті 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). Посилається на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.
Обґрунтовуючи неналежність доказів, на підставі яких постановлено вирок, захисник стверджує, що суд не призначив додаткової або повторної експертизи при підтвердженні експертом проведення експертизи на підставі вихідних даних слідчого, які суперечать відеозапису події; за наявності недоліків у експертизі та некоректних показань судово-медичного експерта стороною захисту заявлялося клопотання про проведення повторної судово-медичної експертизи наявних у ОСОБА_2 тілесних ушкоджень.
Вказує, що під час досудового та судового провадження не встановлено моменту виникнення небезпеки для руху у водія автобуса, способу порушення ПДР, підтвердження того, що засуджений не стежив за дорожньою обстановкою та не відреагував на її зміну, наявності самої події наїзду, тощо.
Зазначається про неповне відображення показань ОСОБА_2, ОСОБА_1, недолучення фототаблиці до протоколу огляду місця події від 28 жовтня 2016 року, ненадання оцінки протоколу проведення слідчого експерименту, тощо.
Крім того, захисник вважає, що при дослідженні висновку автотехнічної експертизи №1420 від 07 червня 2018 року суд не звернув увагу на те, що експерту не надано відеозапису події, а лише надано вихідні дані, які, на переконання захисника, суперечать матеріалам провадження, а показання свідка ОСОБА_3 не узгоджуються з показаннями ОСОБА_2 та матеріалами проведених експертиз.
Окремо захисник стверджує про порушення права засудженого на захист, оскільки під час проведення досудового розслідування з 28 жовтня 2016 року по 24 січня 2019 року письмово не взято відмову від захисника, не роз`яснено права не свідчити щодо себе, захисника позбавлено можливості заявити клопотання під час досудового розслідування.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який заперечував проти задоволення касаційних скарг, обговоривши доводи, наведені в касаційних скаргах, та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційні скарги задоволенню не підлягають на таких підставах.
Мотиви Суду
Вирішуючи питання щодо правильності кваліфікації дій засудженого та допустимості доказів у кримінальному провадженні, колегія суддів виходить з наступного.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21 серпня 2019 року №13-31кс19 зазначила:
Диспозиція статті 286 КК сформульована законодавцем як бланкетна, тому для встановлення ознак об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого цією статтею, потрібно проаналізувати ті нормативно-правові акти, які унормовують правила безпеки руху й експлуатації транспорту, насамперед ПДР, для з`ясування, які саме порушення цих правил були допущені особою, котра керувала транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).
При цьому належить ураховувати, що злочин, передбачений статтею 286 КК, є злочином із так званим матеріальним складом, і обов`язковою ознакою його об`єктивної сторони, що характеризує вчинене діяння (дію чи бездіяльність), є не будь-які з допущених особою порушень ПДР, а лише ті з них, які спричиняють (викликають, породжують) суспільно небезпечні наслідки, передбачені в частинах 1, 2 або 3 статті 286 КК, тобто тільки такі порушення ПДР, які є причиною настання цих наслідків і, отже, перебувають із ними у причинному зв`язку.
Таким чином, об`єктивна сторона цього складу злочину включає такі обов`язкові елементи: діяння (дія або бездіяльність); обстановку; суспільно небезпечні наслідки (середньої тяжкості тілесне ушкодження - частина 1; смерть потерпілого або тяжке тілесне ушкодження - частина 2; загибель кількох осіб - частина 3; причинний зв`язок між суспільно небезпечним діянням та передбаченими законом суспільно небезпечними наслідками.
Діяння полягає в порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту. Воно може вчинятися шляхом дії або бездіяльності й полягати у: 1) вчиненні дій, заборонених правилами (наприклад, керування транспортним засобом у стані сп`яніння чи без посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії тощо); 2) невиконанні дій, які особа може і зобов`язана вчинити відповідно до вимог правил безпеки руху й експлуатації транспорту (незниження швидкості руху відповідно до дорожньої обстановки, недотримання безпечного інтервалу тощо).
Обстановка вчинення злочину характеризується тим, що діяння вчиняється та наслідки настають в обстановці дорожнього руху.
Причиновий зв`язок між діянням і наслідками має місце тоді, коли порушення правил безпеки руху або експлуатації транспорту, допущене винуватою особою, неминуче зумовлює шкідливі наслідки, передбачені статтею 286 КК.
Допущені особою, яка керує транспортним засобом, порушення ПДР можуть бути умовно поділені на дві групи: а) порушення, які самі собою (без порушення інших правил ПДР) не здатні викликати суспільно небезпечні наслідки, зазначені у статті 286 КК; б) порушення, які самі собою (навіть без будь-яких інших додаткових факторів) містять реальну можливість настання суспільно небезпечних наслідків і тим самим виступають як головна, вирішальна умова, без якої наслідки не настали б і яка з неминучістю викликає (породжує) їх у конкретній ДТП, що мала місце.
Під час розгляду кримінального провадження суд зобов`язаний виявити, встановити і вказати в мотивувальній частині вироку порушення ПДР, які мали місце під час конкретної ДТП, але водночас він повинен чітко зазначати у вироку, які саме з цих порушень були причиною настання наслідків, передбачених статтею 286 КК, тобто перебували у причинному зв`язку з ними, а які з цих порушень виконали лише функцію умов, що їм сприяли.
Тільки порушення ПДР, які містять у собі реальну можливість настання суспільно небезпечних наслідків і виступають безпосередньою причиною їх настання у кожному конкретному випадку ДТП, є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого статтею 286 КК.
Велика Палата звернула увагу на те, що склад злочину, передбачений статтею 286 КК, утворює не будь-яке недотримання особою, котра керує транспортним засобом, вимог ПДР, а лише таке, що безпосередньо призвело до зазначених у цій статті наслідків.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 286 КК. Встановлено, що він, будучи особою, яка керує транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, в результаті чого потерпілому ОСОБА_2 було заподіяно середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Судами першої та апеляційної інстанцій визнано доведеним факт порушення ОСОБА_1 вимог пунктів 1.5, 1.10, "б", "д" 2.3, 12.3 та 18.1 ПДР, які перебувають у прямому причинному зв`язку з виникненням ДТП та настанням наслідків у виді заподіяння потерпілому ОСОБА_2 тілесного ушкодження середньої тяжкості.
З установлених у кримінальному провадженні обставин убачається, що ОСОБА_1 28 жовтня 2016 року о 07:42, керуючи автобусом марки "DEN OUDSTEN В96", рухаючись ним по вул. Городоцькій у місті Львові в напрямку вулиці Я. Мудрого, поблизу перехрестя вулиць Городоцька - Б.Меретина, проїжджаючи нерегульований пішохідний перехід на вул. Городоцькій, порушив вимоги пункти 1.5, 1.10, "б", "д" 2.3, 12.3, 18.1 ПДР, а саме своєчасно не застосував із моменту виникнення небезпеки для руху екстрене гальмування як спосіб зупинення в межах найкоротшої з можливих віддалей, у результаті чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_2, заподіявши йому тілесне ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я.
Вказаними ПДР визначено:
- пунктом 1.5 - дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
- пунктом 1.10 - небезпека для руху - зміна дорожньої обстановки (у тому числі поява рухомого об`єкта, який наближається до смуги руху транспортного засобу чи перетинає її) або технічного стану транспортного засобу, яка загрожує безпеці дорожнього руху і змушує водія негайно зменшити швидкість або зупинитися. Окремим випадком небезпеки для руху є рух у межах смуги транспортного засобу іншого транспортного засобу назустріч загальному потоку; пішохідний перехід - ділянка проїзної частини або інженерна споруда, призначена для руху пішоходів через дорогу. Пішохідні переходи позначаються дорожніми знаками 5.35.1-5.37.2, дорожньою розміткою 1.14.1-1.14.3, пішохідними світлофорами. За відсутності дорожньої розмітки межі пішохідного переходу визначаються відстанню між дорожніми знаками або пішохідними світлофорами, а на перехресті за відсутності пішохідних світлофорів, дорожніх знаків та розмітки - шириною тротуарів чи узбіч;
- підпунктом "б" пункту 2.3 - водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
- підпунктом "д" цього ж пункту - водій зобов`язаний не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;
- пунктом 12.3 - у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.
- пунктом 18.1 - водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.
Як убачається з вироку, висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним злочину, передбаченого частиною 1 статті 286 КК, за викладених у вироку обставин ґрунтуються на допустимих доказах, досліджених та належно оцінених у судовому засіданні.
Суд зробив висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину на підставі показань: самого засудженого, який бачив потерпілого на пішохідному переході; свідка ОСОБА_3, який був очевидцем пригоди та вказував на її перебіг відповідно до встановлених під час досудового розслідування обставин; судово-медичного експерта ОСОБА_4, яка надала пояснення стосовно свого висновку щодо отриманих потерпілим тілесних ушкоджень.
Також висновок ґрунтується на підставі письмових доказів. Місцевим судом досліджено як докази винуватості ОСОБА_1, співставлено, проаналізовано і покладено в основу обвинувального вироку дані, що містяться у: протоколі огляду відеозапису від 31 жовтня 2016 року та відеозаписі з камери, яка охоплює ділянку дороги, на якій зліва є нерегульований пішохідний перехід; висновку судової експертизи відеозвукозапису та автотехнічної експертизи № 898/899 від 19 травня 2017 року; висновку експерта про проведення судово-медичної експертизи ОСОБА_2 №488/16 від 15 листопада 2016 року; висновку експерта про проведення судової інженерно-транспортної експертизи по спеціальності 10.2 "Дослідження технічного стану транспортних засобів" № 1/1262 від 10 листопада 2016 року; висновку експерта про проведення судової інженерно-транспортної експертизи по спеціальності 10.4 "Транспортно-трасологічні дослідження" № 1/1263 від 21 листопада 2016 року; протоколі проведення слідчого експерименту від 28 жовтня 2017 року та схемі до нього; висновку експерта про проведення автотехнічної експертизи №1420 від 07 червня 2018 року.
Наведену сукупність доказів судами першої та апеляційної інстанцій визнано достатньою для визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 286 КК, та зроблено висновок, що здобуття доказів відбулося у порядку, визначеному процесуальним законом.
Погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, колегія суддів звертає увагу на те, що причинний зв`язок в автотранспортних злочинах відрізняється тим, що він встановлюється не між діями водія та наслідками, що настали, а між порушеннями ПДР та відповідними наслідками. Кримінальна відповідальність особи, яка порушила ПДР вимушено, виключається через створення аварійної ситуації іншою особою, яка була учасником дорожнього руху.