Постанова
Іменем України
12 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 328/912/17
провадження № 51-3996км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Іваненка І. В.,
суддів Анісімова Г. М., Булейко О.Л.,
за участю:
секретаря судового засідання Мойсюка Є.М.,
прокурора Чабанюк Т.В.,
захисників (в режимі відеоконференції) Майсак В.О., Савченка В.С.,
Астаф`єва Г.В.
виправданого (в режимі відеоконференції) ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 22 травня 2019 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017080350000396, за обвинуваченням:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3, ч. 4 ст. 187; п. 6, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України,
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, уродженця та зареєстрованого в АДРЕСА_2 ), фактично проживає в АДРЕСА_3, раніше не судимого,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3, ч. 4 ст. 187; п. 6, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, уродженця та зареєстрованого в АДРЕСА_2 ), фактично проживає в АДРЕСА_4, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187; п. 6, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Як зазначено у вироку, 05 грудня 2016 року ОСОБА_2, проходячи біля будинку АДРЕСА_6 де проживали ОСОБА_4 і ОСОБА_5, діючи з умислом на таємне викрадення майна, керуючись корисливим мотивом, зайшов на подвір`я. У цей час на подвір`я вийшла ОСОБА_4, оглянути територію домоволодіння. ОСОБА_2, злякавшись, що буде викритим, діючи з умислом на заподіяння смерті ОСОБА_4, дерев`яною палицею завдав їй декілька ударів, заподіявши тілесні ушкодження, від яких потерпіла померла на місці.
У цей час із будинку вибіг ОСОБА_5 ОСОБА_2 підбіг до нього і вдарив палицею по голові. Після цього ОСОБА_3, приєднавшись на місці до розпочатого ОСОБА_2 нападу, почав бити потерпілого палицею у різні частини тіла. ОСОБА_5 став тікати до будинку, а ОСОБА_2 побіг за ним, завдав йому кілька ударів палицею, від чого потерпілий втратив свідомість. Перебуваючи у будинку, продовжуючи напад із метою заволодіння чужим майном, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 накрили ОСОБА_5 простирадлом та, застосовуючи насильство, вимагали гроші. Не отримавши від потерпілого відповіді, ОСОБА_2 почав шукати у будинку цінності. у цей час до подвір`я забіг ОСОБА_1, і вони разом з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишили місце злочину. Від сукупності ударів, завданих ОСОБА_2 та ОСОБА_3, потерпілий ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості та легкі тілесні ушкодження.
Крім того, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обвинувачувалися в тому, що вони 14 листопада 2016 року, приблизно о 19:00, маючи умисел на напад із метою заволодіння чужим майном, одягнувши заздалегідь заготовлені маски на обличчя, одяг, господарські рукавички, узявши ножі та дерев`яні палиці, зайшли на територію домоволодіння АДРЕСА_5, де мешкають ОСОБА_6 та ОСОБА_7, і постукали у двері. ОСОБА_3, побачивши ОСОБА_6, який відчинив двері, умисно дерев`яною палицею завдав йому одного удару в голову, від чого останній впав на підлогу, потім ОСОБА_2 та ОСОБА_3 через відчинені двері незаконно проникли до будинку. ОСОБА_3, притиснувши до спини ОСОБА_7 ніж, погрожуючи їй завданням тілесних ушкоджень, разом із ОСОБА_2 вимагали у ОСОБА_6 гроші. Після того як ОСОБА_7 передала ОСОБА_3 гроші в сумі 1300 грн, останній разом із ОСОБА_2 з місця злочину зникли.
За вироком Оріхівського районного суду Запорізької області від 06 листопада 2018 року ОСОБА_2 визнано винуватим і засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 4 ст. 187 КК України - на строк 8 років із конфіскацією майна; за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України - на строк 13 років із конфіскацією майна. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю. ОСОБА_2 визнано невинуватим за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 187 КК України (розбійний напад на ОСОБА_6 ) та п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, й виправдано на підставі п. 1 ч. 1 ст. 373 КК України у зв`язку з недоведеністю його вини у вчиненні кримінальних правопорушень.
ОСОБА_3 визнано винуватим і засуджено за ч. 3 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією майна. ОСОБА_3 визнано невинуватим за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 187 КК України (розбійний напад на ОСОБА_6 ) і пунктами 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, та виправдано на підставі п. 1 ч. 1 ст. 373 КК України у зв`язку з недоведеністю його вини у вчиненні кримінальних правопорушень.
ОСОБА_1 визнано невинуватим за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, пунктами 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, та виправдано на підставі п. 1 ч. 1 ст. 373 КК України у зв`язку з недоведеністю його вини у вчиненні кримінальних правопорушень.
Зараховано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 строк попереднього ув`язнення у строк відбування покарання за правилами ст. 72 КК України. Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Запорізький апеляційний суд, ухвалою від 22 травня 2019 року апеляційні скарги прокурора, потерпілого ОСОБА_5, обвинуваченого ОСОБА_2 та захисника Майсак В.О. залишив без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу Запорізького апеляційного суду від 22 травня 2019 року і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону. Свої вимоги мотивує тим, що суд апеляційної інстанції усупереч вимогам статей 94, 370, 419 КПК України не надав належної оцінки всім доводам, викладеним в апеляційній скарзі прокурора, і відхилив їх без належного мотивування.
Зокрема прокурор зазначає, що оскільки суд першої інстанції докази сторони обвинувачення дослідив із порушеннями, в основу вироку поклав лише ті докази, які узгоджуються з показаннями обвинувачених, тому відповідно до вимог ч. 3 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції за клопотанням прокурора мав повторно їх дослідити, однак цього не зробив, що перешкодило ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
Крім цього, прокурор вказує, що суд не надав оцінки постановам слідчих прокуратури Запорізької області про закриття кримінальних проваджень за заявами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стосовно застосування до них насильства працівниками поліції з метою визнання ними вини, оскільки ці факти не були підтверджені, що, на думку сторони обвинувачення, є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримав касаційну скаргу і просив її задовольнити.