Постанова
іменем України
11 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 127/24839/17
провадження № 51-3519 км 19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Щепоткіної В. В.,
суддів Кишакевича Л. Ю., Матієк Т. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Ткаченка М. С.,
прокурора Полюхович А. М.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника Никитюка О. І.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника Никитюка О. І. та прокурора Кузьміна С. В., який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 5 квітня 2019 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 19 червня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017020010002877, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, котрий народився у смт Крижопіль Вінницької області, зареєстрований та проживає на АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 5 квітня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 185 КК та призначено йому покарання у виді штрафу у розмірі ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 16 202,87 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 5 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Прийнято рішення щодо процесуальних витрат та речових доказів.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він у період з 28 по 31 травня 2017 року, перебуваючи у квартирі АДРЕСА_2, в якій він винаймав кімнату, шляхом вільного доступу зайшов до кімнати ОСОБА_2 та таємно викрав належні ОСОБА_2 ювелірні вироби, чим завдав потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 16 202,87 грн. У подальшому 31 травня 2017 року ОСОБА_1 заклав вказані ювелірні вироби до ПТ "Ломбард Партнер", що знаходиться на вул. Князів Коріатовичів, 172 у м. Вінниці.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 19 червня 2019 року вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 5 квітня 2019 року щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Никитюк О. І., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 5 квітня 2019 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 19 червня 2019 року щодо ОСОБА_1 скасувати і закрити кримінальне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). Вказує на недопустимість доказів, які були покладені в основу обвинувального вироку суду, а саме даних протоколу огляду місця події, договорів про надання фінансового кредиту та висновку судово-товарознавчої експертизи. Вказані обставини були предметом розгляду суду апеляційної інстанції, однак, в порушення вимог ст. 419 КПК, апеляційний суд належним чином не перевірив відповідних доводів захисника, не дав обґрунтованих відповідей на них, чим істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону.
У касаційній скарзі прокурор Кузьмін С. В., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину й особі засудженого, просить ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Вважає, що судом не надано належної оцінки тяжкості вчиненого засудженим кримінального правопорушення та його особі, що призвело до явної несправедливості призначеного ОСОБА_3 покарання через м`якість. Всупереч приписам ст. 419 КПК апеляційний суд відповідних доводів апеляційної скарги прокурора належним чином не перевірив, свого рішення у цій частині не мотивував, чим істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону.
Позиції учасників судового провадження
У письмових запереченнях на касаційну скаргу прокурора, захисник Никитюк О. І. просив залишити касаційну скаргу прокурора без задоволення, а його касаційну скаргу задовольнити в повному обсязі.
В судовому засіданні захисник Никитюк О. І. підтримав свою касаційну скаргу та вказав на необґрунтованість доводів касаційної скарги прокурора.
Засуджений ОСОБА_1 підтримав касаційну скаргу свого захисника та заперечив проти касаційної скарги прокурора.
Прокурор Полюхович А. М. не підтримала касаційну скаргу прокурора та заперечила проти касаційної скарги захисника засудженого. Вказала на законність та обґрунтованість судових рішень щодо ОСОБА_1 та просила залишити їх без зміни, а касаційні скарги - без задоволення.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він уповноважений лише перевіряти правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Отже, касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу захисника Никитюка О. І., в якій порушувалися питання недопустимості доказів, які були покладені в основу обвинувального вироку суду щодо ОСОБА_1, апеляційний суд в ухвалі навів докладні мотиви прийнятого рішення і не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу та дати правильну юридичну оцінку вчиненому.
За встановлених місцевим та апеляційним судами фактичних обставин кримінального провадження дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 185 КК кваліфіковані вірно.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину зроблено з дотриманням вимог ст. 23 КПК на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, підтверджених доказами, які було досліджено та перевірено під час судового розгляду, а також оцінено відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
В основу вироку суд обґрунтовано поклав показання потерпілої ОСОБА_2, свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, допитаних в судовому засіданні, надані письмові докази - дані протоколу прийняття заяви ОСОБА_2 про вчинення кримінального правопорушення, витягу з кримінального провадження про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, дані протоколів огляду місця події, огляду документів, висновку судово-товарознавчої експертизи та дані ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 16 червня 2017 року.
Доводи захисника Никитюка О. І. про істотне порушення судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону, яке, на думку захисника, полягає у тому, що суд ухвалив вирок на недопустимих доказах, а саме даних протоколу огляду квартири АДРЕСА_2 від 12 червня 2017 року, проведеного без отримання дозволу слідчого судді, та даних договорів про надання фінансового кредиту, отриманих у невстановлений нормами КПК спосіб, є безпідставними та не відповідають матеріалам провадження.
Згідно з положеннями ст. 86, ст. 87 КПК доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може послатися суд при ухваленні судового рішення. Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, в тому числі внаслідок порушення права особи на захист та шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених КПК, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.