Постанова
Іменем України
14 лютого 2020 року
місто Київ
справа № 753/15983/16-ц
провадження № 61-21св17
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 03 квітня 2017 року у складі судді Кириченко Н. О. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 25 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Стрижеуса А. М., Антоненко Н. О., Шкоріної О. І.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_1 у серпні 2016 року звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" (далі - ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", банк) про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів, просив стягнути з банку на його користь суму залишку грошових коштів на картковому рахунку у розмірі 7 505, 00 грн та 21 996, 00 грн пені.
Позивач обґрунтовував заявлені вимоги тим, що між ним та ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" укладено договір поточного рахунка шляхом приєднання клієнта до запропонованих відповідачем Умов та Правил надання банківських послуг з обслуговування карток типу "Універсальна GOLD" за №№ НОМЕР_1 та НОМЕР_2. 20 травня 2016 року ОСОБА_1 через систему електронного банкінгу "Приват24" стало відомо, що грошові кошти, які знаходяться на зазначених карткових рахунках, заблоковано на підставі пункту 1.1.3.2.14 Умов та Правил надання банківських послуг. Від представника банку позивач дізнався, що обмеження у користуванні грошовими коштами пов`язане нібито із розслідуванням несанкціонованого використання банківської картки. Оскільки гроші на поточному рахунку є власністю позивача, а банк відмовляється обслуговувати рахунок і видавати належні позивачеві грошові кошти без надання будь-яких пояснень щодо підстав та термінів встановленого обмеження, на неодноразові усні та письмові звернення з приводу повернення коштів не реагує, тому позивач звернувся до суду з цим позовом.
Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував у зв`язку з їх необґрунтованістю. Зазначив, що банком призупинено здійснення операцій з використанням платіжної картки (електронного платіжного засобу), держателем якої є позивач, на підставі аналізу руху грошових коштів та висновків, що позивач використовує платіжну картку, як засіб доступу до відкритого на його ім`я рахунку, з порушенням умов договору між позивачем та відповідачем, а саме для отримання грошових коштів та здійснення їх переказу в рамках функціонування протиправної схеми переведення в готівку грошей, а тому банк діяв відповідно до вимог чинного законодавства та підпункту 1.1.3.2.14 Умов та Правил надання банківських послуг.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 03 квітня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" на користь ОСОБА_1 як залишок коштів на картковому рахунку грошові кошти в сумі 7 505, 00 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалося тим, що банком заблоковано рахунки позивача та відмовлено здійснювати за ними фінансові операції на строк, який значно перевищує встановлений статтею 17 Закону України
"Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення". Банк не надав суду будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження наявності вмотивованої підозри щодо використання позивачем ОСОБА_1 ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" для проведення незаконних операцій. Щодо позовних вимог про стягнення пені в розмірі 21 996, 00 грн суд вважав, що положення статті 625 ЦК України до спірних правовідносин не застосовуються.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 25 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" відхилено. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 03 квітня 2017 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначив, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності вмотивованої підозри щодо використання позивачем ОСОБА_1 ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" для проведення незаконних операцій. Доводи апеляційної скарги щодо неправомірного стягнення судом першої інстанції з відповідача на користь позивача 7 505, 00 грн у зв`язку із знаходженням на рахунку позивача коштів в сумі 7 050, 00 грн, не заслуговують на увагу, оскільки судом першої інстанції допущено арифметичну помилку, яку суд першої інстанції не позбавлений можливості виправити.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ засобами поштового зв`язку у грудні 2017 року, ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" просить скасувати рішення Дарницького районного суду міста Києва від 03 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 25 жовтня 2017 року, постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Заявник зазначає, що незрозуміло, якими доказами керувався суд першої інстанції, стягуючи з банку на користь позивача 7 505, 00 грн, оскільки позивач зазначав, що на рахунку клієнта наявні грошові кошти у розмірі 7 050,00 грн. Вважає, що судами неправильно застосовано правила статті 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність". Оскільки позивач використовував платіжну картку як засіб доступу до відкритого на його ім`я рахунку з порушенням умов договору, прибуток розцінювався як зайняття підприємницькою діяльністю, банк призупинив здійснення операцій за рахунком з використанням спеціального платіжного засобу - платіжної картки.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 11 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цієї редакції Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Матеріали касаційного провадження передано до Верховного Суду у грудні 2017 року.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX
(далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у грудні 2017 року, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.
За частиною першою статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 уклав з ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" договір поточного рахунка шляхом приєднання клієнта до запропонованих відповідачем Умов та Правил надання банківських послуг з обслуговування карток типу "Універсальна GOLD" за №№ НОМЕР_1 та НОМЕР_2.
20 травня 2016 року позивачу через систему електронного банкінгу "Приват24" стало відомо, що грошові кошти, які знаходяться на зазначених карткових рахунках заблоковано на підставі підпункту 1.1.3.2.14 Умов та Правил надання банківських послуг.
23 червня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" із заявою, в якій просив повідомити підстави встановлених обмежень, розібратися у ситуації, що склалася, та відновити становище, що існувало до порушення його прав.
Листом від 30 червня 2016 року позивача повідомлено, що ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" змушений відмовити в обслуговуванні картки через одну із описаних причин, зазначивши при цьому сім причини для відмови.
На момент розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій рахунки позивача було заблоковано.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
Згідно з частинами першою-третьою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
Банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка (частина перша статті 1068 ЦК України).