Постанова
Іменем України
14 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 757/20989/18
провадження № 61-18771св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - держава Україна в особі Державної казначейської служби,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 14 червня 2019 року у складі судді Бусик О. Л. та постанову Київського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року в складі колегії суддів: Желепи О. В., Іванченка М. М., Рубан С. М.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до держави Україна в особі Державної казначейської службипро відшкодування моральної шкоди.
На обґрунтування позовних вимог позивач посилалася на те, що слідчим прокуратури Львівської області Незнайком С. В . проводиться досудове розслідування, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 4201814140000125 від 05 липня 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 364 Кримінального кодексу України (далі - КК України), в якому він (позивач) не визнаний потерпілим. Стверджував, що понад пів року триває бездіяльність слідчого Незнайка С. В. у вказаному кримінальному провадженні, не проводяться необхідні слідчі дії. За його скаргою ухвалою слідчого-судді Шевченківського районного суду м. Львова від 07 листопада 2018 року скасовано як незаконну постанову слідчого Незнайка С. В. про закриття кримінального провадження з підстав порушення його (позивача) прав як потерпілого.
Позивач зазначав, що внаслідок вказаної бездіяльності слідчого Незнайка С. В. йому завдано моральної шкоди, яка полягає у нервовому стресі, переживаннях, порушенні режиму сну, яку він оцінив у 250 000 грн.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 14 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, мотивоване тим, що позивач належними та допустимими доказами не довів заподіяння йому моральної шкоди неправомірними діями чи бездіяльністю слідчого прокуратури Львівської області Незнайка С. В.
Крім того, позивач не оскаржував неправомірні дії чи бездіяльність слідчого прокуратури Львівської області Незнайка С. В.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення Печерського районного суду міста Києва від 14 червня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року, ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги в повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не встановили фактичних обставин справи, які мають значення для справи, не надали належної оцінки тому, що протиправність дій слідчого прокуратури Львівської області Незнайка С. В. доведена та встановлена судом, що не потребує додаткового доказування, оскільки факт скасування судом постанови про закриття кримінального провадження вже вказує на незаконність дій слідчого та завдання моральної шкоди позивачу.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 01 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній цивільній справі та витребувано матеріали справи.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року №460-ІХ (далі - Закон №460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційна скарга у цій справі подана у жовтні 2019 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом №460-ІХ.
Відповідно до частини першої статті 401 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Суди встановили, що слідчим прокуратури Львівської області Незнайком С. В. проводилося досудове розслідування, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 4201814140000125 від 05 липня 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 364 Кримінального кодексу України. 29 серпня 2018 року вказаним слідчим винесено постанову про закриття кримінального провадження за відсутністю складу кримінального правопорушення.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Львова від 07 листопада 2018 року задоволено скаргу ОСОБА_1 та скасовано постанову від 29 серпня 2018 року про закриття кримінального провадження.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).