ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 141/176/17
провадження № 61-38099св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Приватне підприємство "Агрофірма "Відродження",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - відділ Держгеокадастру в Оратівському районі Вінницької області,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Вінницької області від 10 травня 2018 року, прийняту колегією у складі суддів: Панасюка О. С., Шемети Т. М., Ковальчука О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Приватного підприємства "Агрофірма "Відродження" (далі - ПП "Агрофірма "Відродження"), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - відділ Держгеокадастру в Оратівському районі Вінницької області, про визнання договору оренди землі недійсним та скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки.
В обґрунтування позову зазначила, що є власником земельної ділянки загальною площею 1,7000 га із кадастровим номером 0523184700:02:001:0189 та цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Сабарівської сільської ради Оратівського району Вінницької області.
Вказану земельну ділянку обробляло ПП "Агрофірма "Відродження" без оформлення договірних правовідносин і позивач вважала, що у будь-який момент зможе розпорядитися нею на власний розсуд. Проте восени 2016 року вона дізналася про існування договору оренди цієї земельної ділянки від 13 вересня 2010 року строком на 10 років, зареєстрованого у Вінницькій регіональній філії Державного підприємства "Центр ДЗК при Державному Комітеті України по земельних ресурсах". Відомості про право оренди на підставі цього договору внесені до Державного земельного кадастру 13 вересня 2010 року.
ОСОБА_1 вказує, що договір оренди землі із ПП "Агрофірма "Відродження" не укладала і не уповноважувала інших осіб на його укладення, підпис у графі "Орендодавець" цього договору виконаний не нею.
За таких обставин просила визнати недійсним договір оренди землі від 13 вересня 2010 року, а також скасувати внесений до Державного земельного кадастру запис № 052310004007385 про право оренди земельної ділянки.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Оратівського районного суду Вінницької області від 20 грудня 2017 року, ухваленим у складі судді Лисака О. І., позов задоволено частково.
Визнано недійсним договір оренди землі, укладений між ОСОБА_1 і ПП "Агрофірма "Відродження" щодо земельної ділянки загальною площею 1,7000 га із кадастровим номером 0523184700:02:001:0189.
Скасовано державну реєстрацію права оренди земельної ділянки із кадастровим номером 0523184700:02:001:0189 та цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, розташованоїна території Сабарівської сільської ради Оратівського району Вінницької області, про що у Державному земельному кадастрі вчинено запис за № 051210004007385.
Стягнено з ПП "Агрофірма "Відродження" на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 280 гривень і витрати, понесені у зв`язку з проведенням судової почеркознавчої експертизи, у розмірі 2 250,24 гривень. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з висновком судової почеркознавчої експертизи від 19 липня 2017 року підпис у графі "Орендодавець" договору оренди землі від 13 вересня 2010 року виконаний не ОСОБА_1, тобто вона не мала волевиявлення на передачу земельної ділянки в оренду відповідачу строком на 10 років, що є підставою для визнання зазначеного договору недійсним з передбачених статтями 203, 215 ЦК України підстав, а також для скасування внесеного на підставі цього договору до Державного земельного кадаструзапису про право оренди.
Доводи ПП "Агрофірма "Відродження" про сплив позовної давності суд відхилив з тих підстав, що про порушення свого права ОСОБА_1 дізналася восени 2016 року, а з цим позовом звернулася у березні 2017 року, тобто у межах встановленого законодавством трирічного строку.
Постановою апеляційного суду Вінницької області від 10 травня 2018 року рішення Оратівського районного суду Вінницької області від 20 грудня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у позові.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь ПП "Агрофірма "Відродження" у відшкодування судового збору, сплаченого при поданні апеляційної скарги, 1 920 гривень.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції про непідписання ОСОБА_1 договору оренди землі від 13 вересня 2010 року та відсутність у неї волевиявлення на його укладення, проте зазначив про пропуск позивачем встановленого законодавством трирічного строку звернення до суду за захистом порушеного права, так як про існування оспорюваного договору позивач знала з вересня 2013 року, про що свідчить підписаний нею акт підтвердження особи орендодавця від 1 вересня 2013 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просила постанову апеляційного суду Вінницької області від 10 травня 2018 року скасувати і залишити в силі рішення Оратівського районного суду Вінницької області від 20 грудня 2017 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.
Заявник зазначає, що про існування оспорюваного договору дізналася лише восени 2016 року. Отримання нею орендної плати у серпні 2014 року не свідчить про пропущення строку звернення до суду, так як цей позов поданий у березні 2017 року.
Вважає, що акт підтвердження особи орендодавця від 1 вересня 2013 року не є належним і допустимим доказом, так як його складання не передбачено чинним законодавством у сфері земельних правовідносин. Також вказує, що підпис на цьому акті проставлений не нею.
Ухвалою Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи
Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставідержавного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 764860 від 3 грудня 2008 року належить земельна ділянка загальною площею 1,7000 га із кадастровим номером 0523184700:02:001:0189 та цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, розташована на території Сабарівської сільської ради Оратівського району Вінницької області.
13 вересня 2010 року від імені ОСОБА_1 з ПП "Агрофірма "Відродження" укладено договір оренди цієї земельної ділянки строком на 10 років, зареєстрований у Вінницькій регіональній філії Державного підприємства "Центр ДЗК при Державному Комітеті України по земельних ресурсах" за № 052310004007385. На виконання цього договору ПП "Агрофірма "Відродження" передано земельну ділянку, про що складено акт приймання-передачі.
1 вересня 2013 року ОСОБА_1 та ПП "Агрофірма "Відродження" підписали акт підтвердження особи орендодавця за договором оренди земельної ділянки. У вказаному акті зазначено, що ОСОБА_1 засвідчує власноручне та без вчинення на неї будь-якого тиску підписання договору оренди землі, зареєстрованого у Вінницькій регіональній філії Державного підприємства "Центр ДЗК при Державному Комітеті України по земельних ресурсах" за № 052310004007385, а також обізнаність з його змістом.
З поданих ПП "Агрофірма "Відродження" відомостей та довідок суд встановив, що позивач протягом 2014-2016 років отримувала орендну плату за договором оренди землі.
Висновком судової почеркознавчої експертизи Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру № 198-П від 19 липня 2017 року встановлено, що підпис у графі "Орендодавець" в договорі оренди землі від 13 вересня 2010 року, укладеному від імені ОСОБА_1 з ПП "Агрофірма "Відродження", виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Правовідносини, що виникають з оренди землі, регулюються Законом України "Про оренду землі", Земельним кодексом України (далі - ЗК України), Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також самим договором оренди землі.
Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.