Постанова
Іменем України
12 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 640/6858/17
провадження № 61-12373св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Прокопченка Сергія Валерійовича на рішення Київського районного суду міста Харкова від 21 грудня 2018 року у складі судді Бородіної Н. М. та постанову Харківського апеляційного суду від 21 травня 2019 року у складі колегії суддів: Сащенко І. С., Котелевець А. В., Овсяннікової А. І.
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про визнання правочину недійсним,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 27 травня 2003 року вона отримала у дар від своєї матері ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1, що підтверджується договором дарування.
26 червня 2009 року між нею та ОСОБА_2 було укладено договір дарування зазначеної квартири, за яким право власності на зазначену квартиру перейшло до відповідача.
Під час підписання договору дарування вона не у повній мірі усвідомлювала наслідки укладеного договору, оскільки на той час їй було лише 16 років. Після укладання договору вона продовжувала проживати разом із батьками у спірній квартирі, сплачувала комунальні послуги, відповідач у спірній квартирі не проживав.
Вважає, що вона помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, її волевиявлення на дарування квартири було відсутнім, тому договір підлягає визнанню недійсним на підставі частини третьої статті 203 ЦК України, а також є фіктивним.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила визнати недійсним договір дарування квартири, укладений між нею та відповідачем, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Карташовою С. І.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Київського районного суду міста Харкова від 21 грудня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що сторони оспорюваного правочину мали повне уявлення про предмет договору, його наслідки та досягли згоди щодо всіх його істотних умов.
Також місцевий суд дійшов висновку про те, що сторонами не надано доказів наявності у сторін оспорюваного договору умислу на укладення фіктивного правочину. Послідуючі дії щодо відчуження квартири свідчать про реальність договору.
Суд не застосовує позовну давність, оскільки згідно з частиною третьою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, тоді як про її застосування було заявлено третьою особою, яка відповідно до статті 48 ЦПК України не є стороною у спорі.
Постановою Харківського апеляційного суду від 21 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника Прокопченка С. В. залишено без задоволення, а рішення Київського районного суду міста Харкова від 21 грудня 2018 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат Прокопченко С. В. подав касаційну скаргу на рішення Київського районного суду міста Харкова від 21 грудня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 21 травня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 в силу свого віку (16 років) на час підписання договору дарування повністю не усвідомлювала правової природи даного правочину, наслідків правочину, а також була введена в оману щодо її правового статусу як власника квартири, в тому числі під впливом здійснення подальших маніпуляцій із квартирою. Позивач під час розгляду справи неодноразово зазначала про те, що відповідач після укладення договору дарування не проживав у спірній квартирі, натомість у ній залишилися проживати ОСОБА_1 із своїми батьками, що було також підтверджено самим відповідачем. У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна відсутня інформація щодо переходу права власності на спірну квартиру від ОСОБА_6 до ОСОБА_7, що ставить під сумнів об`єктивність та обачність суду при встановленні обставин справи. Суд апеляційної інстанції проігнорував той факт, що позивач наполягала на допиті свідків, не надав правової оцінки доказам примусового виселення позивача із спірної квартири та не прокоментував наявність відкритого кримінального провадження. Позивач при укладенні спірного договору з огляду на вік припустилася помилки щодо фактичних обставин правочину, її волевиявлення не відповідало внутрішній волі, не було спрямоване на реальне настання правових наслідків, обумовлених договором дарування. Факт реєстрації позивача за іншою адресою не спростовує факту її проживання у спірній квартирі.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
26 червня 2009 року між позивачем ОСОБА_1, як дарувальником та відповідачем ОСОБА_2, як обдарованим, було укладено договір дарування квартири АДРЕСА_1, який посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Карташовою С. І. та зареєстровано у реєстрі за № 1502.
Із змісту договору дарування судами встановлено, що під час укладання договору особу сторін встановлено, їх дієздатність та належність ОСОБА_1 спірної квартири перевірено.
Своїм особистим підписом ОСОБА_1 підтвердила, що дарування здійснюється за її доброю волею. Також сторонами підтверджено, що вони не визнані недієздатними чи обмежено дієздатними; укладення договору відповідає їх інтересам; волевиявлення є вільним і усвідомленим і відповідає їх внутрішній волі; умови договору зрозумілі і відповідають реальній домовленості сторін; договір не приховує іншого правочину і спрямований на реальне настання наслідків, які обумовлені у ньому.
25 червня 2009 року ОСОБА_1 була зареєстрована як Фізична особа-підприємець, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію Фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_1 .
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 15 липня 2019 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Київського районного суду міста Харкова.
01 серпня 2019 року справа № 640/6858/17 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 грудня 2019 року справу призначено до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Згідно з частиною першою статті215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пʼятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (частина перша статті 229 ЦК України).
Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно була і має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не може бути підставою для визнання правочину недійсним.
Відповідно до статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.
За змістом статей 203, 717 ЦК України договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повне уявлення не лише про предмет договору, а й досягли згоди щодо всіх його істотних умов. Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не вважається договором дарування, правовою метою якого є передача власником свого майна у власність іншої особи без отримання взаємної винагороди.
Враховуючи викладене, на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним особа повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку, - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, і що ця помилка дійсно була і має істотне значення. Такими обставинами є: вік позивача, його стан здоров`я та потреба у зв`язку з цим у догляді й сторонній допомозі; наявність у позивача спірного житла як єдиного; відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором дарувальником обдаровуваному та продовження позивачем проживати в спірній квартирі після укладення договору дарування.