Постанова
Іменем України
13 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 202/5457/16-ц
провадження № 61-3582св19
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Ігнатенка В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Комунальне виробниче ремонтно-експлуатаційне підприємство Індустріального району міста Дніпро,
третя особа - Дніпропетровська міська рада,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Бараннік О. П., Пономарь З. М., Посунся Н. Є.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального виробничого ремонтно-експлуатаційного підприємства (далі - КВРЕП) Індустріального району міста Дніпро про визнання права власності, посилаючись на те, що вона з травня 2006 року по теперішній час постійно відкрито та безперервно проживає в квартирі АДРЕСА_1, на підставі договору найму від 03 серпня 2006 року, що підтверджується відповідними актами.
Ураховуючи викладене позивач просила визнати за нею право власності на вказану квартиру за набувальною давністю на підставі статті 344 ЦК України.
Короткий зміст рішень суду першої інстанції
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 вересня 2016 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що наявні правові підстави передбачені статтею 344 ЦК України для визнання за позивачем права власності на спірну квартиру.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2017 року апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Дніпропетровської області задоволено, рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 вересня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в позові ОСОБА_1 Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що висновок місцевого суду про наявність підстав передбачених статтею 344 ЦК України для визнання права власності на спірну квартиру за позивачем є помилковим, оскільки зроблений без з`ясування фактичних обставин справи та належної перевірки наданих позивачем доказів на обґрунтування своїх вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У лютому та квітні 2019 року до Верховного Суду надійшли касаційні скарги від ОСОБА_1 та особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_2, у яких, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять ухвалене у справі судове рішення апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційні скарги мотивовані тим, що апеляційний суд, безпідставно прийняв до уваги лише доводи прокурора, не надав критичної оцінки підставам звернення прокурора з апеляційною скаргою та відмовив в захисті законних інтересів позивача. Апеляційний суд не обґрунтував необхідність представництва прокурором інтересів держави в особі Дніпровської міської ради.
Ухвалами Верховного Суду від 19 та 22 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У поданих відзивах на касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2, прокуратура Дніпропетровської області вважає вказані касаційні скарги безпідставними необґрунтованими та такими, що підлягають залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду, яке є законним, обґрунтованим та таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, залишенню без змін.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційних скарг, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційних скарг без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін, з огляду на таке.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди попередніх інстанцій встановили, що позивач проживає в квартирі АДРЕСА_1 на підставі договору найму від 03 серпня 2006 року, укладеному між нею та КВРЕП Індустріального району міста Дніпро.
ОСОБА_1 , звертаючись до суду з указаним позовом, посилалась на те, що вона з травня 2006 року по теперішній час проживає у спірній квартирі, проводить у ній ремонт, тобто відкрито безперервно володіє нерухомим майном більше 10 років, що є підставою для визнання за нею права власності на підставі статті 344 ЦК України.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
За змістом статті 328 ЦК України набуття права власності - певний юридичний склад, із яким закон пов`язує виникнення в особи права власності. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
До підстав набуття права власності на нерухоме майно чинним законодавством віднесено набуття права на новостворене майно, у тому числі об`єкт будівництва (стаття 331 ЦК України), набувальна давність(стаття 344 ЦК України), на підставі правочинів (стаття 334 ЦК України), у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності (стаття 345 ЦК України) та у порядку спадкування за законом чи заповітом.
Відповідно до частини першої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.