Постанова
Іменем України
30 січня 2020 року
м. Київ
справа № 760/5406/15-ц
провадження № 61-18040св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивачі: Товариство з обмеженою відповідальності "Торговий дім "Квадро Плюс", Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Біополітех",
відповідачі: Державна служба Інтелектуальної власності України, ОСОБА_1,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 04 вересня 2019 року у складі судді Поліщук Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У березні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Квадро Плюс" (далі - ТОВ "ТД "Квадро Плюс") та Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Біополітех" (далі - ТОВ "НВП "Біополітех") звернулися до суду з вказаним позовом, в якому просили визнати свідоцтво України № НОМЕР_1 на знак для товарів і послуг за найменуванням "ІНФОРМАЦІЯ_1" недійсним повністю, зобов`язати Державну службу інтелектуальної власності внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знак для товарів і послуг стосовно визнання недійсним повністю свідоцтва України № НОМЕР_1 та здійснення публікації про це в офіційному бюлетені "Промислова власність".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що торговельна марка за оспорюваним свідоцтвом не відповідає умовам надання правової охорони, а саме є такою, що може ввести в обману щодо особи, яка виробляє товар.
Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 27 липня 2015 року позовні вимоги ТОВ "ТД "Квадро Плюс" та ТОВ "НВП "Біополітех" задоволено. Визнано повністю недійсним свідоцтво України № НОМЕР_1 на знак для товарів і послуг "ІНФОРМАЦІЯ_1". Зобов`язано Державну службу інтелектуальної власності України внести до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомості про визнання повністю недійсним свідоцтва України № НОМЕР_1 та здійснити відповідну публікацію в офіційному бюлетені "Промислова власність".
Ухвалою Київського апеляційного суду від 04 вересня 2019 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що апеляційна скарга подана поза межами строку на апеляційне оскарження, а наведені заявником у строк, визначений судом, підстави для поновлення вказаного процесуального строку є неповажними.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників
У жовтні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій заявник, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить оскаржуване процесуальне рішення скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги наведені заявником доводи щодо поважності причин пропуску процесуального строку, порушив норми процесуального права.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній цивільній справі.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Частиною першою статті 402 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Встановлено, що 26 червня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 24 липня 2015 року, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження, зазначаючи, що копію цього рішення його представник отримав 31 травня 2019 року.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 08 липня 2019 року апеляційну скаргу залишено без руху з підстав передбачених частиною третьою статті 357 ЦПК України, зокрема, що скарга подана після закінчення строків, установлених для оскарження рішення суду першої інстанції і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку із зазначенням підстав поновлення строку, а також з підстав невідповідності змісту апеляційної скарги вимогам пунктів 4, 5, 7 частини другої статті 356 ЦПК України.
22 липня 2019 року до суду звернулась адвокат заявника Козачук О. С. із клопотанням про продовження строку для усунення недоліків у зв`язку із її виїздом за межі України. Посилалася на те, що несвоєчасність подання апеляційної скарги пов`язана із її тривалою хворобою та відпусткою відповідача, підтверджуючі документи зобов`язалась надати.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 02 серпня 2019 року продовжено строк для виконання вимог ухвали від 08 липня 2019 року.
На виконання вказаної ухвали ОСОБА_1 подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
У клопотанні зазначав, що підготувати належний текст апеляційної скарги у встановлений строк не було можливим через відсутність доступу до матеріалів цивільної справи. Клопотання про надання матеріалів справи представник подавала поштовим зв`язком до моменту отримання рішення у справі. 31 травня 2019 року адвокат Козачук О. С. спробувала отримати матеріали цивільної справи, проте їх неможливо було надати у зв`язку із знаходженням цієї справи в іншому приміщенні (за словами працівника канцелярії). Зазначав, що на початку червня 2019 року адвокат Козачук О. С. (яка зареєстрована як фізична особа-підприємець (далі - ФОП) у м. Кременчук), винятково з якою ОСОБА_1 уклав договір на надання правової допомоги, була вимушена піти у незаплановану відпустку за сімейними обставинами (догляд за хворою матір`ю - гостре порушення мозкового кровообігу, яке сталось 06 червня 2019 року). У період виникнення зазначеної вище особистої ситуації, через сильні душевні хвилювання і форс-мажорні обставини, адвокатом не було забезпечено своєчасної подачі апеляційної скарги та не здійснено заміну адвоката за договором (через знаходження ОСОБА_1 як засновника та власника основних корпоративних прав у м. Сєвєродонецьку Луганської області на супроводженні планової документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОЛИНА-ЦЕНТР" (далі - ТОВ "ДОЛИНА-ЦЕНТР"), а всі документи знаходились у Козачук О. С .
Тобто, заявник вказував на те, що адвокат Козачук О. С., з якою укладено договір на надання правової допомоги, вимушена була піти у відпустку, а сам він з виробничих питань вимушений був виїхати до іншого міста.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд виходив з того, що апеляційна скарга подана поза межами строку на апеляційне оскарження, а наведені заявником у строк, визначений судом, підстави для поновлення вказаного процесуального строку є неповажними.
З таким висновком погоджується і Верховний Суд.
Відповідно до частини четвертої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
При цьому безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Зазначена конвенційна норма зобов`язує щоб судові процедури були справедливі для обох сторін справи.
У рішенні від 29 жовтня 2015 року (заява №32053/13) у справі "Устименко проти України" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив: "Суд повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення у справі "Рябих проти Росії" від 03 грудня 2003 року). Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03 квітня 2008 року).