Постанова
Іменем України
30 січня 2020 року
м. Київ
справа № 2-15/10
провадження № 61-13195св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа - Приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Дацко Ярослав Юрійович,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 29 листопада 2018 року в складі судді Ваврущак Н. М. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 червня 2019 року в складі колегії суддів: Зубакової В. П., Барильської А. П., Бондар Я. М.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 17 лютого 2010 року частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - Приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Дацко Я. Ю., про визнання договору дарування домоволодіння та земельної ділянки частково недійсним та визнання права власності на 1/2 їх частини.
Визнано договір дарування будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки, на якій розташовано зазначене домоволодіння, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 16 липня 2004 року і посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дацко Я. Ю. № 9270 - частково недійсним з моменту його укладання та визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини домоволодіння та земельної ділянки, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 грудня 2010 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У квітні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про перегляд рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 17 лютого 2010 року за нововиявленими обставинами.
На обґрунтування заявлених вимог заявник посилався на те, що підставою для ухвалення рішення суду першої інстанції стало сфальсифіковане свідоцтво про реєстрацію шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, серії НОМЕР_1 від 11 березня 1993 року, повторно видане Саксаганським районним відділом у місті Кривому Розі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.
02 квітня 2018 року, після проведення почеркознавчої експертизи у кримінальному провадженні, за № 12016040750003393 від 23 листопада 2016 року ОСОБА_2 стало відомо, що підпис виконаний від його імені у книзі про отримання повторного свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 11 березня 1993 року, виданого Саксаганським районним відділом у місті Кривому Розі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, про реєстрацію шлюбу між ним та ОСОБА_1 йому не належить.
На думку заявника вказане свідоцтво, зазначене в рішенні суду, як доказ того, що спірне майно набуте під час перебування у шлюбі є фальшивим, у зв`язку з чим просив суд переглянути рішення за нововиявленими обставинами.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 29 листопада 2018 року у задоволені заяви ОСОБА_2 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами у цій справі відмовлено.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 червня 2019 року апеляційну скаргуОСОБА_2 залишено без задоволення, ухвалу Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 29 листопада 2019 року залишено без змін.
Відмовляючи в задоволенні заявлених вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що під час розгляду справи обставини, щодо визнання недійсним повторного свідоцтва про укладення шлюбу були відомі та перевірялися, а тому не можуть бути підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У липні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не в повній мірі дослідили та з`ясували обставини справи, що мають значення для правильного вирішення заявлених вимог, та дійшли помилкового висновку про відмову у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Поза увагою судів залишився факт повторної видачі свідоцтва про шлюб, а також факт наявності підробленого підпису відповідача у книзі про отримання повторного свідоцтва про укладення шлюбу. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суди не врахували, що підпис про отримання повторного свідоцтва про шлюб відповідачем не здійснювався.
Відзиви на касаційну скаргу не надходили.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 липня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Частиною першою статті 402 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК України) встановлено, що усуді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Суди встановили, щорішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 17 лютого 2010 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - Приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Дацко Я. Ю., про визнання договору дарування домоволодіння та земельної ділянки частково недійсним та визнання права власності на 1/2 їх частини. Визнано договір дарування будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки, на якій розташовано це домоволодіння, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 16 липня 2004 року і посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дацко Я. Ю. № 9270, частково недійсним з моменту його укладання та визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини домоволодіння та земельної ділянки, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 . Задовольняючи позов, суд виходив з того, що будинковолодіння придбане під час перебування ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 08 серпня 2003 року розірвано.
Як на підставу для перегляду заочного рішення заявник посилався на сфальсифіковане, на його думку, свідоцтво про реєстрацію шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, серії НОМЕР_1 від 11 березня 1993 року, повторно видане Саксаганським районним відділом у м. Кривому Розі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, яке ОСОБА_1 подавала як доказ перебування сторін у зареєстрованому шлюбі.
Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.