ПОСТАНОВА
Іменем України
14 лютого 2020 року
Київ
справа №820/649/18
адміністративне провадження №К/9901/56128/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача Бевзенка В.М.,
суддів: Данилевич Н.А., Шевцової Н.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 820/649/18
за позовом ОСОБА_1
до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.04.2018, постановлену у складі судді: Рубан В.В.,
та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2018, постановлену у складі колегії суддів: Подобайло З.Г., Тацій Л.В., Григорова А.М.
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області (далі - відповідач, ТУ ДСАУ у Харківській області області), в якому просив:
- визнати бездіяльність відповідача, яка полягає у неперерахуванні та невиплаті судді Московського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 суддівської винагороди з 01 січня 2017 року у розмірі, встановленому статтею 135 Закону України від 02.06.2016 року №1402-\/ІІІ "Про судоустрій і статус суддів" з урахуванням вимог пункту 24 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02.06.2016 року №1402-\/ІІІ "Про судоустрій і статус суддів", протиправною;
- зобов`язати відповідача з 01 січня 2017 року перерахувати та виплачувати судді Московського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 суддівську винагороду у розмірі, встановленому статтею 135 Закону України від 02.06.2016 року №1402-\/ІІІ "Про судоустрій і статус суддів" з урахуванням вимог пункту 24 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02.06.2016 року №1402-\/ІІІ "Про судоустрій і статус суддів".
На обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 01 січня 2017 року відповідач безпідставно виплачує позивачу суддівську винагороду, виходячи з посадового окладу 10 мінімальних заробітних плат, до того ж незаконно застосовує пункт 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 року № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", як на підставу для встановлення посадового окладу судді місцевого суду у розмірі 16000 гривень. Вказані дії відповідача позивач вважає дискримінаційними.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.04.2018, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2018, відмовлено у задоволені позовних вимог.
Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач при виплаті позивачу суддівської винагороди, виходячи з посадового окладу у розмірі 16 000,00 грн, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією України та законами України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, оскільки вважає, що рішення судів попередніх інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Верховного Суду від 12.06.2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
Касаційна скарга обґрунтована, зокрема, тим, що обрахунок суддівської винагороди протиправно здійснено із розрахункової величини в розмірі 1600 грн, визначеної пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 року № 1774 - VIII "Про внесених змін до деяких законодавчих актів України", а не із розміру мінімальної заробітної плати, як вказано в Законі України "Про судоустрій та статус суддів".
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані рішення залишити без змін.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
ОСОБА_1 працює в Московському районному суді м. Харкова на посаді судді з 02.01.2002 року, що підтверджується довідкою Московського районного суду м. Харкова № 02-19/2/2018 від 05.01.2018 року.
У листопаді-грудні 2017 року позивачем отримана суддівська винагорода та її складові, виходячи з посадового окладу 16000 гривень.
Позивач не проходив кваліфікаційного оцінювання суддів, що підтверджується довідкою голови Московського районного суду м. Харкова.
Вважаючи порушенням своїх прав з боку відповідача стосовно нарахування суддівської винагороди виходячи з посадового окладу 16000 гривень та з метою їх відновлення позивач звернувся за захистом до суду.
РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Згідно із частиною 1 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.