ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 лютого 2020 року
м. Київ
cправа № 902/299/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Кушнір І.В.,
за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.
та представників
позивача: Сич С.М.,
відповідача-1: Радіщев В.О.,
відповідача-2: не з`явились,
третьої особи: не з`явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Козятинської міської ради Козятинського району Вінницької області
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.11.2019
та рішення Господарського суду Вінницької області від 11.07.2019
у справі № 902/299/18
за позовом Козятинської міської ради Козятинського району Вінницької області
до:
1) Комунального підприємства "Козятинська центральна районна лікарня Козятинської районної ради";
2) Комунального підприємства "Центр державної реєстрації" в особі Вінницької обласної філії комунального підприємства "Центр державної реєстрації"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідача - Козятинської районної ради Вінницької області,
про визнання недійсним та скасування рішення державного реєстратора,
В С Т А Н О В И В:
У червні 2018 року Козятинська міська рада звернулась до Господарського суду Вінницької області з позовом до Комунального підприємства "Козятинська центральна районна лікарня Козятинської районної ради" та Комунального підприємства "Центр державної реєстрації" в особі Вінницької обласної філії комунального підприємства "Центр державної реєстрації" про визнання недійсним та скасування рішення державного реєстратора Вінницької обласної філії комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Присяжного Максима Миколайовича від 14.05.2018 індексний номер: № 41067455 про державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою площею 2,7647га для будівництва та обслуговування будівель закладів охорони здоров`я та соціальної допомоги, кадастровий номер: 0510500000:00:005:0002, що розташована в м. Козятині Вінницької області по вул. Винниченка, 9 за Комунальним підприємством "Козятинська центральна районна лікарня Козятинської районної ради".
Позовні вимоги мотивовані тим, що оскільки Державний заклад "Відділкова лікарня станції Козятин Південно-Західної залізниці" було припинено шляхом ліквідації, то належне йому раніше право постійного користування зазначеною земельною ділянкою не може перейти в порядку правонаступництва до іншої юридичної особи, в тому числі і до відповідача-1. Враховуючи виникнення у останнього права оперативного управління майном внаслідок його передачі Козятинською районною радою положення ст. 377 Цивільного кодексу України та ч.ч. 1, 2 ст. 120 Земельного кодексу України на спірні правовідносини не поширюються. Крім того, земельна ділянка, яка є предметом судового дослідження, перебуває у власності позивача. Водночас, він не приймав рішення про передачу земельної ділянки в постійне користування відповідачу-1, а Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою ЯЯ 017017, який був виданий Державному закладу "Відділкова лікарня станції Козятин Південно-Західної залізниці" та слугував підставою для прийняття державним реєстратором Присяжнюком М.М. оспорюваного рішення, не може бути підставою для виникнення у відповідача-1 права постійного користування земельною ділянкою, оскільки був виданий іншій юридичній особі.
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 24.07.2018 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Козятинську районну раду Вінницької області.
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 11.07.2019 (суддя Нешик О.С.) у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.11.2019 (колегія суддів у складі: Василишин А.Р. - головуючий, Бучинська Г.Б., Гудак А.В.) рішення місцевого господарського суду змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції постанови. В решті рішення залишено без змін.
Судами обох інстанцій встановлено, що на спірній земельній ділянці розташований цілісний майновий комплекс загальною площею 18 701,7 м2, який складається з будівлі поліклініки, хірургічно-адміністративної будівлі, будівлі ФТВ, будівлі терапевтичного відділення, будівлі харчоблоку, будівлі майстерні, трансформаторної підстанції, пральні, будівлі клінічної лабораторії, складу для кисню, будівлі моргу, гаражу, будівлі оптики, будівлі аптеки та трьох погребів. Даний комплекс перебував у державній власності в особі державного підприємства "Укрзалізниця" та був закріплений на праві оперативного управління за Державним закладом "Відділкова лікарня станції Козятин Південно-Західної залізниці".
Згідно з рішенням позивача від 25.05.2007 Державний заклад "Відділкова лікарня станції Козятин Південно-Західної залізниці" набув право постійного користування земельною ділянкою площею 2,7647 га по вул. Винниченка, 9 в м. Козятин Вінницької області.
Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, який було сформовано 17.09.2013, спірна земельна ділянка належала до державної форми власності. Цільовим призначенням земельної ділянки, на якій розташований цілісний майновий комплекс, є охорона здоров`я і соціальних послуг. Земельна ділянка знаходилась на праві постійного користування Державного закладу "Відділкова лікарня станції Козятин Південно-Західної залізниці".
Відповідно до п. 6 рішення № 150 7 сесії 7 скликання Вінницької обласної ради від 30.06.2016 Державний заклад "Відділкова лікарня станції Козятин Південно-Західної залізниці" припинено шляхом ліквідації та призначено ліквідаційну комісію.
В свою чергу, Козятинська районна рада Вінницької області 17.07.2017 на 12 сесії 7 скликання прийняла рішення за № 05-12-07 "Про діяльність комунального підприємства "Козятинська центральна районна лікарня Козятинської районної ради", яким передала безоплатно цілісний майновий комплекс, що розташований за адресою: вул. Винниченка, б.9, м. Козятин, Вінницької області, в оперативне управління відповідачу-1.
Державним реєстратором відповідача-2 14.05.2018 прийнято рішення № 41067455 про державну реєстрацію іншого речового права, а саме права постійного користування спірною земельною ділянкою за відповідачем-1.
Зазначаючи, що вказане рішення відповідача-2 порушує його права, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд виходив з того, що Господарським судом Вінницької області в ході розгляду справи № 902/697/18 встановлено, що Козятинська районна рада є власником цілісного майнового комплексу комунальної форми власності, розташованого за адресою: м.Козятин Вінницької області, вул. Винниченка, 9 . Вказаний цілісний майновий комплекс знаходиться на земельній ділянці, кадастровий номер 0510500000:00:005:0002 площею 2,7647 га. Земельна ділянка була передана разом із цілісним майновим комплексом за актом прийому-передачі від 02.03.2017. Козятинська районна рада є засновником Комунального підприємства "Козятинська центральна районна лікарня Козятинської районної ради", якому передано цілісний майновий комплекс на праві оперативного управління, в тому рахунку і право постійного користування земельною ділянкою. З урахуванням наявних у справі доказів, суд прийшов до висновку, що Козятинській районній раді було передано спірну земельну ділянку. В свою чергу, оспорюване рішення державного реєстратора не порушує прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду з позовом, оскільки земельна ділянка, відносної якої державним реєстратором прийнято оспорюване рішення, перебуває в розпорядженні територіальної громади Козятинського району в особі Козятинської районної ради, а не Козятинської міської ради.
Змінюючи мотивувальну частину рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню саме з огляду на неправильно обраний спосіб захисту виходячи з характеру та специфіки даних правовідносин, оскільки рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. Відтак, належним способом захисту права або інтересу позивача у даній справі є не визнання недійсним та скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування саме запису про проведену державну реєстрацію права.
Не погоджуючись з постановою апеляційного та рішенням місцевого господарських судів, позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкових висновків про неналежність обраного позивачем способу захисту, а з постанов Великої Палати Верховного Суду у справах № 823/2042/16, № 821/1769/17, № 2340/3219/18, № 826/3731/18 вбачається, що Верховним Судом не виключається можливість пред`явлення позовної вимоги про скасування рішення державного реєстратора як належного та ефективного способу порушеного права чи інтересу позивача. Крім цього, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про те, що земельна ділянка, відносної якої державним реєстратором прийнято оспорюване рішення, перебуває в розпорядженні територіальної громади Козятинського району в особі Козятинської районної ради, а не Козятинської міської ради, та не надав оцінки наявним в матеріалах справи доказам, зокрема відомостям з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до яких спірна земельна ділянка є власністю територіальної громади міста Козятина в особі Козятинської міської ради. Також скаржник обґрунтовує по тексту касаційної скарги свої доводи в підтвердження заявлених позовних вимог.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.01.2020 відкрито провадження за касаційною скаргою, призначено останню до розгляду у відкритому судовому засіданні на 13.02.2020 та надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу до 31.01.2020.
До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не надходило відзивів на касаційну скаргу.
Заслухавши доповідь головуючого судді та пояснення представників сторін, переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного та рішення місцевого господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Законодавець у ч. 1 ст. 16 ЦК України установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.