ПОСТАНОВА
Іменем України
04 лютого 2020 року
Київ
справа №804/17547/14
адміністративне провадження №К/9901/5251/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Західно-Донбаської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.12.2014 (Головуючий суддя Горбалінський В.В.)
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2015 (Головуючий суддя Малиш Н.І., судді: Баранник Н.П., Щербак А.А.)
у справі № 804/17547/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Павлоградзернопродукт"
до Західно-Донбаської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Павлоградзернопродукт" (далі - позивач, ТОВ "Павлоградзернопродукт") звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Західно-Донбаської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач, Західно-Донбаська ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.10.2014 року №№ 0000382202, 0000412202, 0000392202, 0000402202.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.12.2014, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2015, позов задоволено.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.12.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2015 і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Позивач процесуальним правом надати письмові заперечення не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.01.2018 касаційну скаргу було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 11.08.2014 по 22.09.2014 (термін проведення перевірки продовжувався відповідно до наказу від 09.09.2014 № 708) посадовою особою відповідача згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, статтею 77 Податкового кодексу України, на підставі наказу від 28.07.2014 № 614 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Павлоградзернопродукт" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт від 29.02.2014 № 214-22/2-31980957 та зроблено висновок про порушення позивачем вимог пункту пунктів 138.1, 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 973 534 грн, в тому числі за ІІ півріччя 2012 року на суму 360 523 грн, за 2013 рік на суму 613 011 грн; п.198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України занижено податок на додану вартість на загальну суму 704 859 грн.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 16.10.2014 прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000382202, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 831 558 грн, в тому числі за основним платежем в розмірі 554 372 грн та за штрафними санкціями - 277 186 грн; № 0000412201, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 1 036 536 грн, в тому числі за основним платежем в розмірі 691 024 грн та за штрафними санкціями - 345 512 грн; № 0000392202, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 150 487 грн; № 0000402202, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 282 510 грн.
Як вбачається з акту перевірки від 29.02.2014 № 214-22/2-31980957 та доводів касаційної скарги підставою для визначення позивачу зазначених сум грошових зобов`язань слугували висновки перевіряючих про безпідставність формування позивачем складу податкового кредиту з податку на додану вартість та складу валових витрат за господарськими операціями з придбання дизельного палива, запчастин та абсорбенту, оскільки позивачем до перевірки на підтвердження взаємовідносин з ТОВ "Берег Партнер", ТОВ "Нафтаторг", ТОВ "Агрофірма "Сокільське", ТОВ "Прайд-Юка", ФОП ОСОБА_1 надано первинні документи, які не оформлені належним чином.
Крім того, обґрунтування, наведені відповідачем у касаційній скарзі, містять вимоги здійснити переоцінку встановлених судами обставин справи, а також додатково перевірити докази, що не входить в межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судом касаційної інстанції).
Суд першої інстанції, висновки якого підтримала колегія суддів суду апеляційної інстанції та погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, виходив з такого.
Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.
Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Податкова накладна, згідно пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.