ПОСТАНОВА
Іменем України
17 лютого 2020 року
Київ
справа №804/5361/16
адміністративне провадження №К/9901/15606/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Мартинюк Н.М.,
суддів Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №804/5361/16
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
третя особа Державна фіскальна служба України
про визнання протиправними дій, скасування постанови, зобов`язання вчинити дії,
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року (прийняту у складі: головуючого судді Царікової О.В., суддів Гончарової І.А., Павловського Д.П.)
і ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2016 року (прийняту у складі: головуючого судді Шальєвої В.А., суддів Білак С.В., Олефіренко Н.А.).
УСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, які полягають у винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом Дніпропетровського окружного адміністративного суду №804/1706/15 від 7 грудня 2015 року;
- скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Пироговської-Харітонової Я.О. про закінчення виконавчого провадження від 28 липня 2016 року за виконавчим листом Дніпропетровського окружного адміністративного суду №804/1706/15 від 7 грудня 2015 року;
- зобов`язати Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вжити усіх передбачених законом заходів для виконання у повному обсязі постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року №804/1706/15;
- зобов`язати Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що в провадженні старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Пироговської-Харітонової Я.О. на примусовому виконанні перебував виконавчий лист Дніпропетровського окружного адміністративного суду №804/1706/15 від 7 грудня 2015 року. Зазначений виконавчий лист виданий на підставі постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року у справі №804/1706/15, відповідно до якої зобов`язано Державну фіскальну службу України розглянути і вирішити питання щодо виплати ОСОБА_1 страхової суми у розмірі 192 852,43 грн. У той же час, позивач зазначив, що Державна фіскальна служба України сплатила на користь позивача страхову суму у розмірі 155 246,20 грн, що свідчить про виконання рішення суду не в повному обсязі. Однак всупереч зазначеному відповідач виніс постанову про закінчення виконавчого провадження від 28 липня 2016 року. Вказана постанова, на думку позивача, є протиправною, оскільки Державна фіскальна служба України не виконала рішення суду в повному обсязі й не доплатила страхову суму у розмірі 37 606,23 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2016 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що до відповідача надійшов лист Державної фіскальної служби України (надалі також - "ДФС України") з підтверджуючими документами щодо здійснення нарахування позивачу страхової суми у розмірі 192 852,43 грн, з урахуванням утримання податків і зборів у відповідності до вимог чинного законодавства. Крім того, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що оскільки позивачу здійснено нарахування й виплату страхової суми саме ДФС, а не з бюджетів і фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також Фонду соціального захисту інвалідів, податковий агент (ДФС України) правомірно здійснив утримання і перерахування з виплаченої позивачу суми податку на доходи фізичних осіб і військового збору. Отже, державний виконавець правомірно прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження від 28 липня 2016 року відповідно до вимог пункту 8 частини першої статті 48 Закону України "Про виконавче провадження", у зв`язку з фактичним виконанням рішення суду в повному обсязі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечення)
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року і ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2016 року і ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.
Зокрема, скаржник зазначає, що суди першої й апеляційної інстанцій при вирішенні справи неправильно застосували норми матеріального права, не дали вірну правову оцінку обставинам, з яких виник спір, що призвело до неправильного вирішення справи. Оскільки, на думку позивача, визначена судовим рішення сума за своєю правовою природою є страховою сумою, яка має бути виплачена позивачу ДФС України з бюджетних коштів, позивач вважає помилковим висновок судів попередніх інстанцій про те, що страхова сума, яку виплатила ДФС України позивачу, підлягає оподаткуванню як така, що виплачена податковим агентом і відповідно до норм Податкового кодексу України є доходом позивача. Крім того, як зазначає позивач, суди попередніх інстанцій не визначили правову природу спірних коштів як страхову виплату у розмірі 192 852,43 грн і не з`ясували джерело такої виплати.
Також скаржник вказує, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що рішенням суду було визначено обов`язок ДФС України прийняти рішення про призначення і виплату одноразової допомоги позивачу у розмірі 192 852,43 грн.
Відповідач і третя особа не подали відзиви на касаційну скаргу.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами першої й апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ДФС України про визнання протиправною бездіяльності і стягнення страхової суми у розмірі 192 852,43 грн. Звернення із зазначеним позовом обумовлено тим, що позивач працював у органах Державної податкової служби у Дніпропетровській області і був звільнений за станом здоров`я на підставі пункту 2 статті 40 КЗпП України. Втрата працездатності та інвалідність ОСОБА_1 настала у зв`язку з умовами праці, тому відповідно до положень статті 18 Закону України "Про державну податкову службу України" й інших нормативно-правових актів він мав право на отримання страхової суми у розмірі 192 852,43 гривень.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року у справі №804/1706/15 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Міністерства доходів і зборів України з виплати ОСОБА_1 страхової суми у розмірі 192 852,43 грн. Зобов`язано Державну фіскальну службу України розглянути і вирішити питання щодо виплати ОСОБА_1 страхової суми у розмірі 192 852,43 грн.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2015 року про роз`яснення судового рішення у справі №804/1706/15 зазначено, що в сенсі формулювання "зобов`язати ДФС України розглянути і вирішити питання щодо виплати ОСОБА_1 страхової суми у розмірі 192 852,43 грн" термін "розглянути і вирішити питання" означає обов`язок Державної фіскальної служби України прийняти рішення про призначення та виплату одноразової допомоги позивачу у вказаному розмірі.
У подальшому старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кушнір Л.В. 12 січня 2016 року виніс постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №49768221 і надав боржнику (ДФС України) строк для самостійного виконання рішення суду у строк до семи днів з моменту винесення (отримання) постанови.
Державний виконавець 3 лютого 2016 року за вих. №Ф-1022/2-107/6 направив до ДФС України вимогу державного виконавця №107/6 про виконання в повному обсязі рішення суду, згідно якої боржнику надано строк для повідомлення про стан виконання судового рішення з наданням підтверджуючих документів щодо його виконання до 11 лютого 2016 року.
Оскільки станом на 15 лютого 2016 року інформація від боржника щодо виконання рішення суду не надходила, державний виконавець відповідно до статей 11, 89 Закону України "Про виконавче провадження" за невиконання без поважних причин у встановлений строк рішення суду, 15 лютого 2016 року виніс постанову про накладення штрафу на боржника і встановив боржнику повторний п`ятиденний строк на виконання рішення суду. Крім того, вимогою державного виконавця від 15 лютого 2016 року №Ф-1022/2-107/6 зобов`язано ДФС України в строк до 19 лютого 2016 року виконати в повному обсязі рішення суду, про що повідомити відділ і стягувача з наданням підтверджуючих документів в строк до 23 лютого 2016 року.
Згодом ДФС України листом вих. № 3574/5/99-99-05-03-01-16 повідомила відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про те, що ДФС України видала наказ від 26 лютого 2016 року №27-ф "Про виконання рішення суду", відповідно до якого буде здійснено виплату страхової суми на користь ОСОБА_1
23 червня 2016 року ОСОБА_1 повідомив державного виконавця про часткове виконання рішення, а саме: перерахування йому коштів у розмірі 155 246,20 грн.
Державний виконавець 4 липня 2016 року надіслав вимогу за вих. №20.1-109/6, якою зобов`язав ДФС України виконати рішення суду в строк до 7 липня 2016 року, про що письмово повідомити відділ.
ДФС України своїм листом від 14 липня 2016 року за вих. №12062/5/99-99-05-01-16 повідомила державного виконавця, що відповідно до копій платіжних доручень від 14 червня 2016 року №585, №584, №583 здійснено нарахування позивачу страхової суми у розмірі 192 852,43 грн, з якої утримано податки і збори відповідно до вимог чинного законодавства, з них податку з доходів фізичних осіб у сумі 34 713,44 грн, військового збору у сумі 2 892,79 грн, що підтверджує фактичне виконання рішення суду.
У зв`язку із зазначеним і на підставі пункту 8 частини першої статті 49, статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" відповідачем 28 липня 2016 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №49768221.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV.
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини першої та другої статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" (далі - державні виконавці).
Згідно з частиною першою статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Абзацом 1 частини другої статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.
Згідно з частиною першою статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.