ПОСТАНОВА
Іменем України
04 лютого 2020 року
Київ
справа №826/3729/15
касаційне провадження №К/9901/5495/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бившевої Л.І.,
суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у місті Києві (далі - Інспекція) на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.04.2015 (суддя - Келеберда В.І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2015 (головуючий суддя - Романчук О.М., судді - Глущенко Я.Б., Шелест С.Б.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Акваарт Україна" (далі - Товариство) до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИВ:
У березні 2015 року Товариство звернулось до суду із позовом до Інспекції, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-15.09.2014 № 129626552210.
На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що: реальність господарських операцій з ТОВ "Полікс" щодо придбання товарно-матеріальних цінностей (сантехнічного обладнання) підтверджена належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, складеними належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість; придбана у зазначеного постачальника продукція була реалізована Товариством іншим суб`єктам господарювання, що підтверджено належним чином оформленими первинними документами та регістрами бухгалтерського обліку; відсутність ТОВ "Полікс" за юридичною адресою станом на 07.08.2014, тобто через 8 місяців після припинення господарських відносин з Товариством, не впливає на право останнього формувати податковий кредит за наслідками здійснених господарських операцій; Інспекція не надала будь-яких доказів того, що товарно-матеріальні цінності, реалізовані на адресу Товариства, були придбані ТОВ "Полікс" у ТОВ "Лантіком", ТОА "Фай Торг", ТОВ "Велор Інвест", ТОВ "Мега Пром", ТОВ "Маритен", а навпаки на 17 аркуші акту перевірки вказано, що відповідно до інформації митних органів встановлено, що у періоді, який перевірявся, ТОВ "Полікс" здійснювало операції з імпорту на територію України, серед іншого, і сантехнічного обладнання (імпорт з Китаю).
Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 01.04.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2015, позов задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Інспекції від 15.09.2014 № 129626552210.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суди виходили з того, що: фактичне виконання господарських операцій між Товариством та ТОВ "Полікс" підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які не містять дефектів форми та змісту, виписаними належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість, з урахуванням того, що придбані у зазначених контрагентів товари були реалізовані Товариством іншим суб`єктам господарювання; Товариством були надані копії сертифікатів відповідності та висновки санітарно-епідеміологічної експертизи, які не є первинними бухгалтерськими документами у розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", проте відсутністю яких Інспекція обгрунтовувала свої доводи щодо безтоварності господарських операцій між Товариством та ТОВ "Полікс"; товар від ТОВ "Полікс" був доставлений у розпорядження Товариства на його склад у м. Вишневе у відповідності до умов поставки - EXW (EX WORKS) Франко завод згідно Інкотермс 2010.
Інспекція оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 09.07.2015 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, що: згідно довідок ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 17.04.2014 № 520/04-62-22-3/32173558 та від 20.05.2014 № 574/04-62-22-3/32713558 про результати зустрічних звірок ТОВ "Полікс" встановлено відсутність ведення останнім господарської діяльності та не підтверджено фактичного відвантаження товарів; згідно податкових накладних та АІС "Податковий блок" по ТОВ "Полікс" та його контрагентах відсутня будь-яка інформація щодо ввезення на митну територію України товарів, а саме - сантехнічних виробів іноземних виробників, а тому ТОВ "Полікс" не могло виступати продавцем імпортних товарів для Товариства.
У запереченні на касаційну скаргу Товариство просить суд відмовити у її задоволенні, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 03.02.2020 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження, визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи та призначив попередній розгляд справи на 04.02.2020.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та, враховуючи межі касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що Інспекція провела планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2013, результати якої були оформлені актом від 19.08.2014 № 782/26-55-22-10/33637667, за висновками якого Товариством були порушені вимоги пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, які полягали у завищенні податкового кредиту за період з липня 2012 року по грудень 2013 року на загальну суму 8709750,00 грн.
Зокрема, у акті перевірки було вказано, що Товариство неправомірно включило до складу податкового кредиту податок на додану вартість, сплачений у складі вартості товарно-матеріальних цінностей, придбаних у ТОВ "Полікс" згідно договору поставки № 4411 від 01.11.2011, оскільки: згідно довідок ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 17.04.2014 № 520/04-62-22-3/32173558 "Про результати проведеної звірки ТОВ "Полікс" щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Делва ЛТД", їх реальності та повноти відображення в обліку за період - січень 2014 року" та від 20.05.2014 № 574/04-62-22-3/32713558 "Про результати проведеної звірки ТОВ "Полікс" щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Делва ЛТД", їх реальності та повноти відображення в обліку за період - лютий 2014 року" зустрічною звіркою ТОВ "Полікс" не підтверджено реальність проведених господарських відносин із контрагентами-покупцями з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків за січень - лютий 2014 року в частині реалізації товарів, попередньо придбаних у ТОВ "Делва ЛТД"; у період з 01.07.2012 року по 31.12.2013 основними постачальниками ТОВ "Полікс" були: ТОВ "Лантіком" (стан 11 - припинено, але не знято з обліку, ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2013 у справі № 904/6181/13), ТОВ "Фай Торг" (стан 14 - визнано банкрутом, ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2014 у справі № 904/3070/14), ТОВ "Велор Інвест" (стан 14 - визнано банкрутом, ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2014 у справі № 904/3075/14), ТОВ "Мега Пром" (стан 11 - припинено, але не знято з обліку, ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2013 у справі № 904/3453/13), ТОВ "Маритен" (стан 11 - припинено, але не знято з обліку, ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2014 у справі № 904/2228/13); згідно акту ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 07.08.2014 № 2166/04-62-22-1/32713558 ТОВ "Полікс" не знаходиться за податковою адресою; Товариством до перевірки не були надані сертифікати якості ТОВ "Полікс" на імпортний товар, а також товарно-транспортні накладні та інші документи, які підтверджують транспортування товарів ТОВ "Полікс".
На підставі висновків вказаного акта перевірки 15.09.2014 Інспекція прийняла податкове повідомлення-рішення № 129626552210, яким збільшила Товариству суму грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість на 10836493,00 грн., у тому числі: 8669194,00 грн. - за основним платежем, 2167299,00 грн. - з штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Відповідно до частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Положеннями підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
За приписами абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Тобто, у податковому обліку понесені витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. І тільки за повної відсутності таких документів, або у разі, коли такі документи є недостовірними, тобто не відображають реальних подій (господарської операції), податковий кредит може вважатися не підтвердженим.
За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг), яка призвела до об`єктивної зміни складу активів такого платника, придбання такого товару (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, наявності первинних документів, які підтверджують понесені витрати, платник податку має право на віднесення податку на додану вартість до складу податкового кредиту.
Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності.
При цьому, наведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.