ПОСТАНОВА
Іменем України
14 лютого 2020 року
Київ
справа №819/623/17
адміністративне провадження №К/9901/4203/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача Бевзенка В.М.,
суддів: Данилевич Н.А., ШевцовоїН.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 819/623/17
за позовом ОСОБА_1
до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Тернопільській області
третя особа - Головне управління Державної казначейської служби у Тернопільській області,
про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2017, постановлену у складі колегії суддів: Хобор Р.Б., Попка Я.С., Сеника Р.П.
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Тернопільській області (далі - відповідач, ТУ ДСАУ у Тернопільській області), третя особа - Головне управління Державної казначейської служби у Тернопільській області, в якому просила зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу суддівську винагороду за січень 2017 року, з вирахуванням виплаченої суми суддівської винагороди, при розрахунку посадового окладу якої застосувати мінімальну заробітну плату як розрахункову величину у розмірі 3200 гривень.
На обґрунтування позовних вимог зазначила, що відповідно до частини 3 статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат. Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" встановлено у 2017 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 3200 гривень. Отже посадовий оклад судді місцевого суду, який не проходив кваліфікаційне оцінювання має становити 32000 грн, виходячи з розрахунку 3200 гривень. Проте, у січні 2017 року відповідачем, в порушення зазначених норм, нараховано та виплачено їй суддівську винагороду з розрахунку посадового окладу у розмірі 16000 гривень. За таких обставин, недоплату суддівської винагороди за січень 2017 року вважає протиправною.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 30.05.2017 адміністративний позов задоволено:
- зобов`язано відповідача здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду за січень 2017 року, з вирахуванням виплаченої суми суддівської винагороди, при розрахунку посадового окладу якої застосувати мінімальну заробітну плату як розрахункову величину у розмірі 3200 гривень.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що якщо держава задекларувала певні правила обрахунку розміру суддівської винагороди то вона зобов`язана вжити всіх заходів для забезпечення реалізації цих правил. Тобто, на переконання суду, поки не внесені зміни до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в частині визначення розміру посадового окладу судді, відсутні підстави для застосування відповідачами розрахункової величини у меншому розмірі ніж мінімальна заробітна плата.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2017, скасовано постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 30.05.2017 та ухвалено нове рішення, яким у задоволені позову відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення про відмову у задоволені позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що обрахування позивачу розміру суддівської винагороди відповідає приписам чинного законодавства, а оскільки Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" видатки на оплату суддівської винагороди суддів, що не пройшли кваліфікаційне оцінювання, виходячи з посадового окладу 32000 грн, не передбачені, відповідач не мав правових підстав для перерахунку та виплати суддівської винагороди позивачу поза межами видатків державного бюджету на його оплату праці.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що рішення апеляційного суду було прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Верховного Суду від 03.01.2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
Касаційна скарга обґрунтована, зокрема, тим, що обрахунок її суддівської винагороди протиправно здійснено із розрахункової величини в розмірі 1600 грн, визначеної пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 року № 1774 - VIII "Про внесених змін до деяких законодавчих актів України", а не із розміру мінімальної заробітної плати, як вказано в Законі України "Про судоустрій та статус суддів".
Відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає її розгляду по суті.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
23 травня 2013 року Указом Президента України №302/2013 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Харцизького міського суду Донецької області. Указом Президента України № 83/2015 від 14 лютого 2015 року Позивача переведено на посаду судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.
Станом на час розгляду даної адміністративної справи позивач кваліфікаційне оцінювання не проходила.
Відповідно до довідки про доходи №174 в січні 2017 року позивачу нараховану суддівську винагороду в розмірі 14882 гривень.
РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.